П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Президента України про визнання нечинним нормативно-правового акта,

в с т а н о в и л а:

18 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати незаконним абзац перший пункту 2 Указу Президента України від 23 січня

1996 року № 77/96 «Про заходи щодо реформування системи підготовки спеціалістів та працевлаштування випускників вищих навчальних закладів» (далі - Указ № 77/96).

На обґрунтування позовних вимог послався на те, що вказаний вище пункт Указу № 77/96 не відповідає чинним законодавчим актам у сфері освіти, а саме: частині першій статті 64 Закону України від 1 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII), статті 52 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту» (далі - Закон № 1060-ХІІ).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21 січня 2016 року на підставі частини першої статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті провадження у зазначеній справі виходячи з того, що мова йде про неконституційність оспорюваного положення Указу № 77/96.

27 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить скасувати зазначену ухвалу, а справу передати до Вищого адміністративного суду України для продовження розгляду.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_1 підлягає задоволенню з таких підстав.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС).

Згідно з частиною другою статті 4 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 171-1 КАС правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності (крім конституційності), зокрема, указів Президента України.

Ухвалюючи рішення, Вищий адміністративний суд України виходив із того, що позов не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки за змістом позову йдеться про неконституційність оскаржуваного Указу, тоді як надання оцінки на його відповідність Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> є повноваженнями Конституційного Суду України.

Разом з цим відповідно до статті 15 Закону України від 16 жовтня 1996 року

№ 422/96-ВР «Про Конституційний Суд України» підставами для прийняття Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності правових актів повністю чи в їх окремих частинах є: невідповідність Конституції України; порушення встановленої Конституцією України процедури їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності; перевищення конституційних повноважень при їх прийнятті.

Із змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 порушує питання про невідповідність пункту 2 Указу № 77/96 законодавчим актам у сфері освіти (зокрема, частині першій статті 64 Закону № 1556-VII, та статті 52 Закону № 1060-ХІІ) як на час його прийняття, так і на час звернення до суду за захистом порушеного права. Питання про неконституційність положень Указу № 77/96 позивачем не ставиться.

За таких обставин, на думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, вирішення спору щодо відповідності положень абзацу першого пункту 2 Указу № 77/96, зокрема, вимогам законів №№ 1060-ХІІ, 1556-VІІ відноситься до юрисдикції адміністративних судів, оскільки під час вирішення питання законності оспорюваного пункту 2 Указу № 77/96 адміністративний суд відповідно до пункту 1 частини третьої статті 2 КАС перевіряє, чи прийнятий нормативно-правовий акт суб'єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням наведеного ухвала Вищого адміністративного суду України від

21 січня 2016 року, якою на підставі частини першої статті 109 КАС відмолено у відкритті провадження у зазначеній справі, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим це рішення підлягає скасуванню з передачею справи до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про прийняття позову судом.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 171-1, 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року скасувати, справу направити до Вищого адміністративного суду України для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький