П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до Вербської сільської ради Дубенського району Рівненської області (далі - Сільрада), ОСОБА_10 про визнання недійсними рішення Сільради та державного акта про право власності на землю, відновлення земельної ділянки та знесення гаража,

встановила:

У липні 2009 року ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати недійсними рішення Сільради від 11 вересня 2007 року № 252 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_10 для гаражного будівництва з земель запасу житлової та громадської забудови Вербської сільської ради» (далі - рішення № 252) та державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,01га у с. Верба Дубенського району Рівненської області з цільовим призначенням для гаражного будівництва (далі - Акт № НОМЕР_1), виданого ОСОБА_10

Як установили суди та підтверджується наявними у справі матеріалами, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 проживають в АДРЕСА_1. Через дорогу, напроти будинків, знаходиться меліоративний канал, призначенням якого є збирання та відведення ґрунтових та поверхневих вод від садиб жителів по вул. 40-річчя Перемоги та прилеглої території в зазначеному селі.

У 1996 році ОСОБА_11, батько ОСОБА_10, безпосередньо на меліоративному каналі розпочав самовільне будівництво гаража.

Рішенням сесії Сільради від 15 вересня 2006 року № 88 ОСОБА_11 відмовлено у відведенні земельної ділянки для будівництва гаража, за самовільне зайняття ділянки ОСОБА_11 притягнуто до адміністративної відповідальності і вручено припис Державної архітектурно-будівельної інспекції України про припинення будівництва до отримання дозволу.

Рішенням Сільради від 15 грудня 2006 року № 126 ОСОБА_10, надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки площею 0,01 га у власність для будівництва гаража на землях запасу Сільради по АДРЕСА_1. На підставі вказаного рішення ОСОБА_10 розробив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Рішенням Сільради № 252 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_10 для гаражного будівництва із земель запасу житлової та громадської забудови Сільради, розташованої в межах с. Верба, з видачею державного акта на право власності на землю для гаражного будівництва.

На підставі рішення № 252 23 жовтня 2007 року ОСОБА_10 видано державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,01 га в с. Верба Дубенського району Рівненської області для гаражного будівництва.

Згідно зі схемою Генерального плану забудови, погодженого головним архітектором району 14 грудня 2006 року, проектна будова розміщена на землях запасу, у водоохоронній зоні каналу. Проект передбачає облаштування обвідного каналу поза зведеною спорудою, ордер на проведення земляних робіт по обвідному каналу з необхідними погодженнями видано лише 4 листопада 2009 року.

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області постановою від 21 лютого 2013 року в задоволенні позову відмовив.

Житомирський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 квітня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2015 року, рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове, яким позов задовольнив: рішення № 252 визнав протиправним та скасував, Акт № НОМЕР_1, виданий ОСОБА_10 на підставі рішення № 252, визнав недійсним.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ОСОБА_10 звернувся із заявою про його перегляд з підстав, установлених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, просить скасувати постанову Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 лютого 2013 року, постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2015 року та провадження у справі закрити.

На підтвердження наведених у заяві доводів надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2015 року (№ К/800/23665/15) та постанову Верховного Суду України від 29 вересня 2015 року (№ 21-345а15).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Спір у справі, що розглядається, стосується права власності фізичної особи на земельну ділянку, яке підтверджується державним актом про право власності на земельну ділянку, тобто цивільного права, а отже, суди дійшли помилкового висновку щодо вирішення його в порядку адміністративного судочинства. Оскаржуване рішення відповідача по суті є реалізацією волі власника на відчуження належної йому земельної ділянки фізичній особі.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельної ділянки у власність (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про цивільне право.

Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду України від 4 листопада 2015 року та 9 лютого 2016 року (№№ 21-3296а15 та 21-5465а15 відповідно).

Оскільки суди помилково розглянули справу в порядку адміністративного судочинства, то відповідно до пункту «б» частини другої статті 243 КАС всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_10 задовольнити.

Постанови Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 21 лютого 2013 року, Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18 квітня 2013 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 12 листопада 2015 року скасувати, провадження у справі закрити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. Гриців О.А. КороткихО.В. КривендаВ.Л. МаринченкоП.В. ПанталієнкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький