П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПанталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Запорізькій області (яка є правонаступником Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області; далі - ОДПІ, ДФС, ГУ Міндоходів, Міндоходів відповідно) - Павловича Д.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-торгове підприємство «Будкомплекс» (далі - Товариство) до ОДПІ, ГУ Міндоходів, Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У червні 2014 року Товариство звернулося до суду із позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 21 січня

2014 року № 0000082201.

На обґрунтування позовних вимог зазначило, що ОДПІ протиправно прийняла оскаржуване податкове повідомлення-рішення, оскільки розмір орендної плати за землю був установлений під час укладання договору оренди між позивачем та Бердянською міською радою Запорізької області, а податковий орган не наділений правом та повноваженнями щодо ініціативи внесення змін до договорів оренди землі. Зазначило, що податковий орган, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, фактично втрутився в господарську діяльність позивача та змінив розмір орендної плати за землю.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 14 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2014 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ОДПІ від 21 січня 2014 року № 000000082201. В іншій частині позовних вимог - відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 26 травня 2015 року залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій.

20 липня 2015 року ОДПІ, ГУ Міндоходів та ДФС звернулися до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 20 листопада 2014 року (справа № К/800/42921/14), яка, на думку заявників, підтверджує неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 52 Земельного кодексу України, пункту 2.4 Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах (далі - Держкомзем), Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від

27 січня 2006 року № 18/15/21/11, та статті 271 Податкового кодексу України, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Так, у справі, яка розглядається, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про протиправність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, з огляду на те, що позивач при обчислені та сплаті орендної плати за земельну ділянку правомірно використовував дані територіального органу Держкомзему, а саме, витяг (довідка) з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від

22 жовтня 2009 року № 736, відповідно до якого коефіцієнт функціонального призначення цієї земельної ділянки визначено, як 1,2. При цьому, суд зазначив, що ні податковий орган, ні суд не наділений повноваженнями визначати нормативну грошову оцінку земель та не можуть перебирати на себе функції спеціально уповноваженого на те органу.

Натомість, у справі, рішення в якій надано на підтвердження наведених у заяві доводів, суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення, оскільки суди встановили, що відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, ця земельна ділянка за своїм функціональним використанням, відноситься до земель комерційного використання, до яких застосовується коефіцієнт 2,5, тому застосування суб'єктом господарювання при обчислені орендної плати коефіцієнту 0,5 є неправомірним, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за землю.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення в якій додано на підтвердження наведених у заяві доводів, підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів у Запорізькій області, Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Запорізькій області, Державної фіскальної служби України відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийП.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.В. КривендаМ.І. Гриців В.Л. МаринченкоО.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький