П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» (далі - ПАТ) до управління Пенсійного фонду України у Верхньодніпровському районі Дніпропетровської області (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) про встановлення відсутності повноважень, визнання протиправними розрахунків та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

2 грудня 2014 року ПАТ звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до управління ПФУ, у якому просило:

- встановити відсутність повноважень управління ПФУ для донарахування ПАТ додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій по пенсіонеру ОСОБА_1, за період з 2010 року по березень 2014 року в сумі 183 433 грн 57 коп.;

- визнати протиправними розрахунки фактичних витрат ПАТ на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV), в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б»-«з» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII), по пенсіонеру ОСОБА_1 за період з 2010 року по березень 2014 року в сумі 183 433 грн 57 коп.;

- зобов'язати управління ПФУ відкликати розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку зазначених пенсій.

На обґрунтування позову зазначило, що у відповідача немає правових підстав для донарахування додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії за попередній період, оскільки така можливість передбачена лише на поточний рік.

Суди встановили, що на підставі наказу Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області від 26 листопада 2013 року № 198 проведено інвентаризацію пенсійних справ, у результаті чого виявлено, що орган ПФУ помилково не заявляв ПАТ до відшкодування суми витрат на виплату та доставку пенсій за списком № 2 з дати призначення пенсії громадянину ОСОБА_1 - з 3 листопада 2009 року по березень 2014 року.

Управління ПФУ листом від 26 березня 2014 року за вих. № 2597/02-14 направило ПАТ розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії громадянину ОСОБА_1 за період з 2010 року по березень 2014 року на суму 183 433 грн 57 коп.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 29 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року, в задоволенні позову відмовив у повному обсязі.

Приймаючи таке рішення, суди виходили з того, що управління ПФУ виставило розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1, а не додаткові суми до відшкодування.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування норм матеріального права, ПАТ просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 29 грудня 2014 року, ухвали Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 7 квітня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 11 серпня 2015 року й ухвалити нове рішення - про задоволення позову в частині вимог, що стосуються розрахунку фактичних витрат ПАТ на виплату та доставку пенсії за період з 2010 року по 2013 рік, що були надіслані підприємству 26 березня 2014 року.

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права позивач надав рішення Вищого адміністративного суду України від 14 березня 2013 року (№ К/9991/32264/11).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України, погоджуючись із рішеннями судів про відмову в задоволенні позову, виходив із того, що управління ПФУ виставило розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсії ОСОБА_1, а не додаткові суми до відшкодування.

У рішенні, наданому заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для донарахування додаткової суми відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсії за попередній період, оскільки така можливість передбачена лише на поточний рік.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справі, рішення у якій додано до заяви, то у задоволенні заяви ПАТ слід відмовити.

Ураховуючи наведене, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «Дніпровський крохмалепатоковий комбінат» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький