ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України Октябрського району у м. Полтаві (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

установила:

У грудні 2014 року ОСОБА_10 звернулася до суду з позовом до управління ПФУ, в якому просила: визнати незаконним рішення колегіального органу з призначення пенсій управління ПФУ від 9 квітня 2014 року № 96, який відмовив їй у призначенні пенсії за вислугу років на підставі статті 501 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII); зобов'язати управління ПФУ зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років згідно із цим Законом, 10 років 10 місяців 23 дні її трудової діяльності в Полтавському обласному центрі по нарахуванню і виплаті пенсій і допомоги (далі - Центр) з 22 травня 1989 року по 9 липня 1997 року та в управлінні соціального захисту населення Октябрського районного виконавчого комітету м. Полтави (далі - управління соцзахисту) з 28 квітня 1998 року по 2 лютого 2001 року; призначити їй зазначену пенсію з 1 квітня 2014 року.

На обґрунтування позову послалася на те, що відповідно до Закону

№ 1789-XII до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується робота на посадах державних службовців.

Суди встановили, що 1 квітня 2014 року ОСОБА_10 звернулася до управління ПФУ із заявою про призначення їй пенсії за вислугу років згідно зі статтею 501 Закону № 1789-ХІІ. Послалася на те, що з 22 травня 1989 року по 9 липня 1997 року вона працювала у Центрі, а з 28 квітня 1998 року по 2 лютого 2001 року - в управлінні соцзахисту. У 1989 році вона вступила до Чернігівського юридичного технікуму, який закінчила у 1991 році й здобула спеціальність «правознавство та облік в системі соціального забезпечення». У 2001 році ОСОБА_10 за заочною формою закінчила навчання в Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого і здобула кваліфікацію юриста. З

2 вересня 2002 року почала працювати в органах прокуратури.

Відмову призначити пенсію за вислугу років на підставі статті 501 Закону № 1789-ХІІ, оформлену рішенням від 9 квітня 2014 року № 96, управління ПФУ обґрунтувало браком стажу роботи, який дає право на призначення такої пенсії. При цьому зазначило, що час роботи в Центрі та в управлінні соцзахисту в зазначені проміжки часу, поєднаний із заочним навчанням у вищому юридичному навчальному закладі, не може зараховуватись як робота на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, що, у свою чергу, не дає права віднести час такої роботи до стажу роботи для призначення пенсії за вислугу років для прокурорів і слідчих прокуратури.

Октябрський районний суд міста Полтави постановою від 19 січня 2015 року позов задовольнив: визнав незаконним та скасував рішення управління ПФУ від 9 квітня 2014 року № 96, зобов'язав зарахувати до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років за Законом № 1789-XII, трудову діяльність ОСОБА_10 в Центрі з 22 травня 1989 року по 9 липня 1997 року та в управлінні соцзахисту з 28 квітня 1998 року по 2 лютого 2001 року і призначити їй зазначену пенсію з 1 квітня 2014 року.

Рішення мотивував тим, що ОСОБА_10 документально підтвердила стаж, який дає право на нарахування пенсії за вислугу років на умовах, визначених Законом № 1789-XII <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_07_16/pravo1/T178900.html?pravo=1>.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 вересня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції й ухвалив нове - про відмову в задоволенні позову. Зазначив, що зайняття посад у підрозділах органів соціального захисту населення не може зараховуватися як стаж роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, що дає право на пенсію за вислугу років для прокурорів і слідчих прокуратури, позаяк на час роботи на цих посадах ОСОБА_10 не мала відповідної освіти.

Із наведеним обґрунтуванням погодився Вищий адміністративний суд України, який ухвалою від 22 жовтня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування статті 501 Закону № 1789-ХІІ у подібних правовідносинах ОСОБА_10 просить скасувати рішення судів касаційної та апеляційної інстанцій та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

На підтвердження неоднакового застосування зазначеної норми права послалася на ухвали Вищого адміністративного суду України від 13 жовтня, 9 листопада 2010 року, 5 квітня 2011 року, 19 липня 2012 року, 16 січня, 17 липня та 11 вересня 2014 року (справи №№ К-57990/09, К-58127/09, К-40227/10, К/9991/23358/12, К/9991/39092/11, К/9991/27078/12, К/800/32124/14 відповідно), у яких цей суд дійшов висновку про можливість включення до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, часу роботи на посадах державних службовців, які не передбачали такої обов'язкової умови їх зайняття, як наявність вищої юридичної освіти.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом до частини першої статті 501 Закону № 1789-ХІІ прокурори і слідчі зі стажем роботи з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року складає не менше як 21 рік 6 місяців, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 11 років 6 місяців, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

Відповідно до статей <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_6/ed_2015_01_01/pravo1/T114050.html?pravo=1>,

2 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_30/ed_2015_01_01/pravo1/T114050.html?pravo=1> (який був чинним на час виникнення спірних відносин) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні повноваження. Посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Посадовими особами відповідно до цього Закону вважаються керівники та заступники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

За пунктом 2.6 Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, який регламентує кваліфікаційні вимоги щодо певних категорій і посад державних службовців, затвердженого наказом Головного управління Державної служби України від 1 вересня 1999 року № 65, державний службовець повинен мати, як правило, повну вищу освіту [(освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст, магістр, за спеціальностями галузі «Державне управління» або іншими, професійно орієнтованими для державної служби, з додатковим підвищенням кваліфікації за професійними програмами вказаної галузі, а на посадах спеціалістів VII категорії державних службовців припустимо використання фахівців з базовим рівнем вищої освіти (бакалавр)].

Згідно з частиною п'ятою статті 501 Закону № 1789-ХІІ до стажу роботи 21 рік 6 місяців, що дає право на пенсію за вислугу років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Ужите в цій частині словосполучення «навчання у вищих юридичних навчальних закладах» слід розуміти як цілеспрямовану пізнавальну <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%96%D0%B7%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F> діяльність людини з отримання знань <https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%BD%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F>, умінь та навичок у таких закладах вищої освіти, які спроможні їх надати. За змістом, обсягом та рівнем набуті знання та фахова підготовка мають відповідати поняттю «вища освіта», зокрема й поняттю «вища юридична освіта», за якої громадянин може обійняти посаду прокурора і слідчого або посаду державного службовця, для зайняття якої вимагається така освіта.

Із встановлених судом обставин справи вбачається, що ОСОБА_10 з 22 травня 1989 року по 30 серпня 2002 року працювала на посадах державних службовців та виконувала завдання та функції держави, які передбачали зазначені посади. До 2 лютого 2001 року, тобто на дату закінчення навчання у вищому юридичному навчальному закладі, вищої освіти не мала.

Отже, виходячи зі змісту фактичних обставин справи та зумовленого ними оспореного правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку.

У розумінні частини п'ятої статті 501 Закону № 1789-XII до стажу роботи, що дає право на пенсійне забезпечення за вислугу років, належить зараховувати час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою. Час роботи на цих посадах осіб, які на той час не мали вищої юридичної освіти, не повинен зараховуватися до стажу, що дає право на пенсію за вислугу років.

За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим підстав для задоволення заяви ОСОБА_10 немає.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький