ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - Сільрада) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

установила:

У березні 2015 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправними дії Сільради в особі сільського голови

Дідича Т.Т. щодо неправомірної відмови в наданні відповіді на заяву від

3 лютого 2015 року № 22 та запитуваної інформації на запит від

3 лютого 2015 року № 21.

Свої вимоги обґрунтував тим, що у відповідь на його заяву від 3 лютого 2015 року щодо виготовлення та надання викопіювання із генерального плану села Сільрада листом від 27 лютого 2015 року № 117 повідомила, що «надання викопіювання всім зацікавленим особам в отриманні земельних ділянок не входить до обов'язків Сільради».

У позовній заяві ОСОБА_10 просив визнати протиправною відмову Сільради в наданні йому відповіді на заяву від 3 лютого 2015 року та зобов'язати Сільраду виготовити і надати викопіювання з генерального плану села із зазначенням інформації, що міститься в кадастровій довідці, відомості про запитувані в заяві земельні ділянки. Просив також визнати факт порушення Сільрадою строків надання відповіді на інформаційний запит від

3 лютого 2015 року та зобов'язати її надати копії позитивних рішень про надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та/або передачу у власність земельних ділянок, відображених на графічних матеріалах, згідно з поданими позивачем заявами всі від 10 листопада 2014 року №№ 494-506, 508-514; 520-526; 528-538; 543-566; 568-583.

Суди встановили, що 3 лютого 2015 року ОСОБА_10 звернувся до Сільсьради із заявою, в якій просив виготовити та надати викопіювання із генерального плану села Дмитрівки Києво-Святошинського району Київської області згідно з графічними матеріалами, відображеними у заявах позивача від 10 листопада 2014 року.

У відповіді від 27 лютого 2015 року Сільрада повідомила, що заяви (клопотання) від 10 листопада 2014 року були розглянуті 8 грудня 2014 року на засіданні 36 сесії 6 скликання Сільради і заявникові були надані рішення з інформацією на запит кожної окремо поданої заяви (клопотання). З усіх поданих позивачем заяв рішення прийняті відповідно до чинного законодавства, їх він отримав власноручно.

Заявника було поінформовано, що з генеральними планами села він може ознайомитись у приміщені Сільради за повідомленою йому адресою. Генеральні плани, поєднані з детальними планами сіл Дмитрівка, Мила, Капітанівка, вивішені на стенді, з якими позивач може ознайомитися у зручний для нього час. Повідомлено також, що з генеральними планами сіл Дмитрівка, Мила, Капітанівка можна ознайомитись на офіційному веб-сайті розробника цих генеральних планів -Українського науково-дослідного і проектного інституту цивільного будівництва «Укрндпіцивільбуд».

Крім того, 3 лютого 2015 року ОСОБА_10 звернувся до Сільради з інформаційним запитом, у якому просив: надати йому копії рішень Сільради щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та/або передачу у власність земельних ділянок, відображених на графічних матеріалах, доданих до його заяв від 10 листопада 2014 року №№ 494-506, 508-514; 520-526; 528-538; 543-566; 568-583, що стали підставою для відмови йому (ОСОБА_10) в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі безоплатно у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Листом від 10 лютого 2015 року Сільрада відмовила у наданні запитуваних рішень, оскільки вважає, що відповідно до статті 5 Закону України від 1 червня 2010 року № 2297-VI «Про захист персональних даних» (далі - Закон № 2297-VI) така інформація є інформацією з обмеженим доступом та стосується земельних ділянок, що перебувають у приватній власності громадян.

Києво-Святошинський районний суд Київської області постановою від 17 липня 2015 року відмовив у задоволенні позову. Рішення мотивував тим, що на заяву ОСОБА_10 від 3 лютого 2015 року Сільрада дала відповідь у порядку та в строки, передбачені законодавством України.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 10 вересня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про часткове задоволення позову: визнав протиправними відмову та порушення строків надання відповіді на заяву від 3 лютого 2015 року № 22 та інформаційний запит від 3 лютого 2015 року № 21; зобов'язав надати копії позитивних рішень Сільради щодо надання дозволів на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та/або передачу у власність земельних ділянок, відображених на графічних матеріалах, згідно з поданими позивачем заявами від 10 листопада 2014 року №№ 494-506, 508-514; 520-526; 528-538; 543-566; 568-583. У решті постанову суду першої інстанції залишив без змін.

Із наведеним обґрунтуванням погодився Вищий адміністративний суд України й своєю ухвалою від 2 жовтня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції Верховним Судом України Сільрада, посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України статті 14, частини другої статті 20, статті 22 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) у подібних правовідносинах, просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм права посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 17 лютого, 10 і 26 березня, 24 вересня 2015 року (справи №№ К/800/68669/14, К/800/19684/14, К/991/61774/12, К/800/55033/14 відповідно).

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, в основу задоволення позовних вимог суди поклали те, що запитувана інформація, зокрема, про осіб, які одержали державне та комунальне майно у власність чи користування, про розмір оплати праці та інших виплат з бюджету усіх рівнів, була публічною, доступ до неї не був обмежений, розпорядник інформації у порядку та строки, встановлені Законом № 2939-VI, не надав запитувачу цієї інформації.

В ухвалах Вищого адміністративного суду України від 17 лютого, 10 і 26 березня 2015 року, наданих для порівняння, спір також стосувався інформації в сфері містобудування та іншої діяльності, пов'язаної з будівництвом (ознайомлення з генеральними планами міст Щорса, Херсона та Ужгорода відповідно). Однак у цих справах відмова в наданні інформації ґрунтувалась на тому, що запитувана інформація, хоча й є публічної, але в установленому законом порядку віднесена до службової інформації з грифом «Для службового користування», що обмежує й унеможливлює доступ до неї.

В ухвалі від 24 вересня 2015 року Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про правильність дій розпорядника інформації - Рожівської сільської ради Броварського району Київської області, позаяк запитувач інформації не стільки просив повідомити йому про вільні ділянки на території цієї сільської ради, які можуть бути безоплатно передані громадянину України у власність для садівництва та будівництва і обслуговування жилого будинку, скільки провести перевірку й виявити такі ділянки.

З аналізу фактичних обставин кожної зі справ, характеру правовідносин, що склалися між сторонами у цих справах, убачається, що в них були застосовані одні й ті самі норми матеріального права, що регулюють відносини, пов'язані із наданням публічної інформації, які суд касаційної інстанції витлумачив і застосовував однаково та з урахуванням певних особливостей обставин кожної зі справ постановив різні за значенням, але подібні за змістом судові рішення.

Відповідно до частини першої статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви Сільради слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Дмитрівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких О.В. КривендаВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький