ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський будівельник» (далі - Товариство) до Дніпродзержинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерство доходів і зборів у Дніпропетровській області (далі - ОДПІ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У червні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати неправомірними дії ОДПІ щодо проведення зустрічної звірки Товариства, за результатами якої складено акт від 20 грудня 2013 року № 2112/99/04-03-22-01/33984492 про неможливість проведення зустрічної звірки (далі - Акт);

- визнати неправомірними дії ОДПІ щодо коригування в електронній базі даних автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС) «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розрізі контрагентів за період з 1 лютого по 31 липня

2013 року;

- зобов'язати ОДПІ відновити в АІС «Податковий блок» показники податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту, визначених Товариством за взаєминами з платниками податків за період з 1 лютого по 31 липня 2013 року.

На обґрунтування позову зазначило, що зустрічна звірка проведена з порушенням встановленого порядку її проведення та за відсутності первинних бухгалтерських документів.

Суди встановили, що ОДПІ здійснила заходи з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за взаємовідносинами з постачальниками та покупцями за період з 1 лютого по 31 липня 2013 року. Для вручення наказу від 20 грудня 2013 року № 713 контролюючий орган виїздив до Товариства за податковою адресою. Оскільки посадові особи Товариства не знаходяться за цією адресою, було складено Акт.

В акті зроблені висновки про порушення Товариством пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між Товариством та контрагентами-покупцями за лютий-липень 2013 року.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2014 року позов задовольнив частково. Визнав, що ОДПІ порушила вимоги податкового законодавства щодо порядку проведення зустрічних звірок. Вказав також, що автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі. Надав значення й тому, що за наслідками складання довідок контролюючим органом жодних нарахувань або збільшення податкових зобов'язань, рівно як і зменшення сум податкового кредиту з ПДВ, які призводять до змін у структурі податкових зобов'язань платника податків, за карткою особового рахунку Товариства не здійснювалося.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд постановою від

18 березня 2015 року рішення окружного суду скасував частково й ухвалив нове - про відмову у задоволені позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 травня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 66.1 статті 66,

пункту 71.1 статті 71, пункту 73.5 статті 73, пунктів 74.1, 74.2 статті 74 ПК у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм права послалося на ухвали Вищого адміністративного суду України від 6 та 14 квітня та 22 липня

2015 року (справи №№ К/800/61690/13, К/800/62471/14), (справи

№№ К/800/19824/13, К/800/49156/14 відповідно).

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, йдеться про те, що викладені в Акті висновки є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків і, відповідно, такий акт не порушує прав останнього. Внесення суб'єктом владних повноважень до бази даних інформації про таку перевірку не створює жодних перешкод для діяльності платника податку.

За таких обставин, дії контролюючого органу щодо внесення до АІС інформації, отриманої внаслідок проведення податкової перевірки з фіксацією її результатів в акті, є лише службовою діяльністю працівників державної фіскальної служби з виконання своїх професійних обов'язків зі збирання доказової інформації щодо наявності чи відсутності документального підтвердження відповідних операцій, якщо дії зі здійснення такого контролю не визнані протиправними в установленому порядку. Зазначені дії самі по собі не створюють для платника податків жодних правових наслідків у вигляді зміни або припинення його прав та не породжують для нього обов'язкових юридичних наслідків.

У судових рішеннях, наданих для порівняння, суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність проведення зустрічних звірок через порушення порядку їх проведення. З огляду на те, що податкові органи на підставі наведених у довідках висновків про неможливість проведення зустрічних звірок підприємств змінили дані в інформаційних базах, тобто фактично без наявності правових підстав змінили дані, задекларовані позивачами у податкових деклараціях, касаційний суд погодився з вимогами позивачів щодо вилучення з АІС «Податковий блок» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, відкоригованих податковими органами.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дає підстави вважати, що в них ідеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, що регулюють питання використання інформації, що надійшла за результатами податкового контролю, яке ґрунтується на різних за змістом та характером фактичних обставинах справи. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровський будівельник» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. ВолковО.А. Коротких О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький