ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоГриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Талас+» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві (далі - ДПІ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,

встановила:

У серпні 2014 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило:

- визнати неправомірними дії ДПІ щодо проведення зустрічної звірки Товариства, за результатами якої складено акт від 1 серпня 2014 року № 2270/26-55-22-09/38914435 (далі - Акт) про неможливість проведення зустрічної звірки з питань підтвердження господарських відносин за період з 1 квітня по 30 червня 2014 року;

- визнати неправомірними дії ДПІ щодо коригування в базах даних автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС) «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та АІС «Аудит» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розрізі контрагентів за період з 1 квітня по 30 червня

2014 року;

- зобов'язати ДПІ відновити в АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та АІС «Аудит» показники податкових зобов'язань з ПДВ та податкового кредиту, визначені Товариством за період з 1 квітня по 30 червня 2014 року.

На обґрунтування позову зазначило, що зустрічна звірка проведена з порушенням встановленого порядку її проведення та за відсутності первинних бухгалтерських документів.

Суди встановили, що ДПІ провела зустрічну звірку Товариства з питань підтвердження господарських відносин за період з 1 квітня по 30 червня 2014 року, за результатами якої складено Акт.

В акті перевірки зроблені висновки про порушення Товариством пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК), оскільки документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин між Товариством та контрагентами-покупцями за квітень-червень 2014 року.

На підставі наведених в Акті висновків податкове повідомлення-рішення не приймалося, не здійснювалося коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту в обліковій картці.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 1 грудня 2014 року відмовив у задоволенні позову.

Київський апеляційний адміністративний суд скасував рішення окружного суду та 5 березня 2015 року постановив нове - про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 7 квітня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ДПІ.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 66.1 статті 66, пункту 71.1 статті 71, пункту 73.5 статті 73, пунктів 74.1, 74.2 статті 74 ПК у подібних правовідносинах.

На підтвердження неоднакового застосування зазначених норм права послалося на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 липня 2015 року (справа № К/800/15407/15).

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, йдеться, насамперед, про порушення ДПІ процедури, яка передує проведенню зустрічної звірки, а також відсутність доказів початку процедури перевірки хоча б одного з підконтрольних платників податку, контрагентом якого був позивач.

Зважаючи на те, що для інформаційно-аналітичного забезпечення контролюючого органу використовується інформація, що надійшла за результатами податкового контролю, який фактично не здійснювався у зв'язку з відсутністю Товариства за місцезнаходженням, апеляційний суд погодився з вимогами позивача щодо вилучення з АІС «Співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» та АІС «Аудит» показників податкових зобов'язань та податкового кредиту, відкоригованих податковим органом.

У судовому рішенні, наданому для порівняння, суд касаційної інстанції погодився із висновком апеляційного суду про те, що автоматизована система співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України є програмним продуктом, створеним для внутрішнього використання органами державної податкової служби для обробки зібраної інформації в автоматичному режимі. Також зазначив про те, що за наслідками складання довідок відповідачем жодних нарахувань або збільшення податкових зобов'язань, рівно як і зменшення сум податкового кредиту з ПДВ, які призводять до змін у структурі податкових зобов'язань платника податків, за карткою особового рахунку товариства здійснено не було.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дає підстави вважати, що в них ідеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, що регулюють питання використання інформації, що надійшла за результатами податкового контролю, яке ґрунтується на різних за змістом та характером фактичних обставинах справи. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у м. Києві відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький