ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_11 до управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області (далі - управління ПФУ) про визнання дій протиправними, зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом про визнання дій управління ПФУ протиправними та зобов'язання перерахувати та виплатити йому пенсію відповідно до довідки від 20 листопада 2014 року № 8 «Про заробітну плату (грошове забезпечення), одержану особою за роботу (службу) в зоні відчуження в 1986 році» (далі - довідка № 8), виданої адміністрацією управління виробничої комплектації сільського будівництва об'єднання «Полтавоблагробуд» (далі - УВК), починаючи з 20 листопада 2014 року.

Суди встановили, що ОСОБА_11 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесено до І категорії, інвалідом ІІ групи, захворювання якого пов'язане з виконанням службових обов'язків з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Перебуває на обліку в управлінні ПФУ та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-XII).

Згідно з довідкою військової частини 61606 ОСОБА_11 у період з 1 червня по 4 серпня 1986 року брав участь у ліквідації насідків аварії на ЧАЕС. У цей період позивач працював водієм ІІ класу автомобіля ПАЗ-3210 (автобус) УВК.

20 листопада 2014 року адміністрація УВК провела розрахунок заробітної плати за період роботи на ЧАЕС та згідно з довідкою № 8 перерахунок здійснила з урахуванням коефіцієнта 2.806 відповідно до постанови Ради Міністрів УРСР та Укрпрофради від 10 червня 1986 року № 207-7 «Про умови оплати праці та матеріального забезпечення робітників підприємств, зайнятих на роботах, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС» (далі - постанова № 207-7) та постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року № 1240 (далі - постанова № 1240).

Розрахунок оплати праці позивачу за роботу у цей час проведено в такому порядку: враховано встановлений 6-годинний робочий день, посадовий оклад поділено на фонд робочого часу (при 6-годинному робочому дні), відповідно до вимог постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156 тарифну ставку підвищено на 100 %, за основним місцем роботи зберігалися тарифна ставка та середня заробітна плата за кожен робочий день, враховано оплату праці за фактично відпрацьований час, оплату праці за роботу у вихідні та святкові дні у подвійному розмірі із застосуванням показників кратності, премію в розмірі 60 % тарифної ставки, з урахуванням кратності визначено розмір заробітної плати за період з 1 червня по 31 липня 1986 року.

20 листопада 2014 року ОСОБА_11 звернувся до управління ПФУ з проханням провести перерахунок його пенсії.

Управління ПФУ листом від 20 листопада 2014 року відмовило в перерахунку пенсії, оскільки вважає, що подана довідка складена з порушенням норм законодавства й немає підстав для застосування кратності до тарифної ставки, підвищеної на 100 %. Сума премії у розмірі 60 % безпідставно розрахована та включена до довідки, оскільки в розрахункових відомостях відсутнє нарахування місячних премій, а премія у розмірі 60 % не була передбачена на підприємстві в 1986 році за роботу в зоні ЧАЕС.

Лубенський міськрайонний суд Полтавської області постановою від 2 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалами Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 грудня 2014 року та Вищого адміністративного суду від 18 лютого 2015 року, позов задовольнив. Зазначив, що Розрахунок заробітної плати позивача, вказаний у довідці № 8, проведений правильно - з урахуванням пункту 1 постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР, ВЦРПС від 7 травня 1986 року № 524-156, пунктів 1, 4 постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС 5 червня 1986 року № 665-195 від, пункту 1 постанови № 207-7 від 10 червня 1986 року, постанови Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 7 жовтня 1986 року № 153/10-43, з яких було знято гриф «таємно» та згідно з якими до тарифної ставки, підвищеної на 100 %, застосовувалися показники кратності та було передбачено премію до 60 %.

Не погоджуючись з ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2015 року, управління ПФУ звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пункту 7 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1210, у подібних правовідносинах.

Як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у своїй заяві управління ПФУ послалося на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2015 року у справі № К/800/11164/15, в якій цей суд за подібних правовідносин прийняв протилежне за змістом рішення.

В аспекті неоднакового застосування норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

У справі, рішення в якій просить переглянути заявник, суд касаційної інстанції погодився з правовим висновком судів попередніх інстанцій про те, що управління ПФУ зобов'язане здійснити перерахунок пенсії відповідача на підставі довідки № 8, складеної з урахуванням нормативно-правових актів, розсекречених після 1986 року, оскільки право позивача на заробітну плату у підвищеному розмірі за період його роботи у зоні відчуження гарантоване державою шляхом видання вказаних документів.

У рішенні, наданому для порівняння, спір виник за подібних (аналогічних) правовідносин. У цій справі суд касаційної інстанції, пославшись на відсутність належних бухгалтерських документів про грошове забезпечення, одержане за роботу в зоні відчуження, необхідних для обчислення пенсії, ухвалив протилежне за змістом рішення.

З наведеного вбачається, що суди не тлумачили зміст зазначених норм закону, а застосовували їх залежно від фактичних обставин кожної справи.

Потрібно також зауважити, що обґрунтування заяви, характер вимог, вид та правова природа оскарженого і порівнюваного рішень не вказують на наявність ознак (проявів) неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви управління ПФУ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви управління Пенсійного фонду України в м. Лубнах та Лубенському районі Полтавської області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков О.А. Коротких

О.В. Кривенда В.В. Кривенко

В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко

О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін

О.О. Терлецький