П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Маринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника Хмельницької міської ради (далі - Міськрада) - Кучевської Г.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_10 до Міськради про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У липні 2009 року ОСОБА_10 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати підпункти 1, 1.1, 1.2 та 2 пункту 1 рішення Міськради від 27 травня 2009 року № 37 «Про внесення змін до рішення двадцять четвертої сесії міської ради від 8 квітня 2009 року № 54» (далі - Рішення).

На обґрунтування позову ОСОБА_10 зазначив, що оскаржувані положення Рішення порушують його права та прийняті за межами повноважень Міськради, встановлених законодавством.

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області постановою від 24 березня 2010 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 21 листопада 2013 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове - про відмову у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 8 грудня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_10 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_10, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2015 року, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, а постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2010 року залишити в силі.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 21 січня 2016 року (№ К/800/26088/15).

Заслухавши представника відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 30 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 280/97-ВР) при вирішенні питання щодо права органу місцевого самоврядування встановлювати постійну заборону (обмеження) торгівлі алкогольними напоями.

Так, у справі, яка розглядається, суди апеляційної та касаційної інстанцій, відмовляючи у задоволенні позову, зазначили, що спірні положення Рішення, якими врегульовано продаж алкогольних напоїв у нічний час у м. Хмельницькому, прийняті в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень - відповідно до статті 30 Закону № 280/97-ВР, статті 16 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 481/95-ВР) та пункту 7 Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 липня 1996 року № 854 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Правила), у зв'язку з надходженням звернень від громадян територіальної громади міста щодо врегулювання продажу алкогольних напоїв у нічний час, з дотриманням процедури прийняття, опублікуванням проекту рішення і проведенням громадських слухань.

Водночас у наданому на обґрунтування заяви рішенні касаційний суд скасував оскаржувані пункти рішення Гаївської сільської ради Кременецького району Тернопільської області від 11 березня 2014 року № 710 «Про впорядкування торгівлі алкогольними напоями, слабоалкогольними напоями і тютюновими виробами, а також графіків роботи розважальних закладів на території сільської ради», зазначивши, що вони прийняті за межами повноважень ради, оскільки до передбачених статтею 30 Закону № 280/97-ВР делегованих повноважень органів місцевого самоврядування, зокрема, належить встановлення (лише за погодженням з власником) саме режиму роботи об'єкта сфери обслуговування, тобто розподілу робочого часу протягом відповідного календарного періоду (дня, тижня, місяця, року), а не заборони чи обмеження на продаж певних товарів.

Усуваючи розбіжності у застосуванні касаційним судом вищезазначеної норми матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Загальна і виключна компетенція сільських, селищних, міських рад встановлена статтями 25, 26 Закону № 280/97-ВР.

Перелік повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, громадського харчування, транспорту і зв'язку встановлено статтею 30 зазначеного Закону.

Відповідно до підпункту 9 пункту «а» статті 30 Закону № 280/97-ВР до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить встановлення зручного для населення режиму роботи підприємств комунального господарства, торгівлі та громадського харчування, побутового обслуговування, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад.

Згідно з підпунктом 4 пункту «б» статті 30 Закону № 280/97-ВР до делегованих повноважень зазначених рад належить встановлення за погодженням з власниками зручного для населення режиму роботи розташованих на відповідній території підприємств, установ та організацій сфери обслуговування незалежно від форм власності.

Із наведених норм убачається, що до повноважень органів місцевого самоврядування належить виключно встановлення режиму роботи суб'єктів господарювання.

Основні вимоги до роздрібної торгівлі горілкою і лікеро-горілчаними виробами, вином виноградним та плодово-ягідним, коньяком, шампанським, вином ігристим встановлені Правилами, які спрямовані на забезпечення прав споживачів щодо належної якості товару і рівня торгівельного обслуговування (абзац перший пункту 1 Правил).

Пунктом 7 Правил передбачено, що режим роботи спеціалізованих магазинів, спеціалізованих відділів, секцій встановлюється суб'єктом господарської діяльності за погодженням з органами місцевого самоврядування.

Обмеження щодо продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів встановлені статтею 15-3 Закону № 481/95-ВР. Частина перша цієї статті перераховує випадки, коли забороняється продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів, в якій, зокрема, зазначено «в інших місцях, визначених органами місцевого самоврядування».

Суди встановили, що підпунктами 1, 1.1, 1.2 та 2 пункту 1 Рішення з метою посилення профілактичного впливу і протидії проявам пияцтва та алкоголізму серед населення м. Хмельницького Міськрада вирішила: «1. Заборонити продаж алкогольних напоїв з 22 до 11 години: 1.1. В торгівельних закладах, розміщених у місцях, зазначених у додатку; 1.2. В інших торгівельних закладах міста. 2. Заборонити продаж алкогольних напоїв в закладах ресторанного господарства м. Хмельницького з 23 до 11 години, які розміщені в житлових будинках, у вбудовано-прибудованих до житлових будинків приміщеннях і безпосередньо суміжних з житлом та малих архітектурних формах».

Виходячи з положення підпункту 4 пункту «б» статті 30 Закону № 280/97-ВР реалізація повноважень органу місцевого самоврядування по забороні продажу алкогольних напоїв могла реалізовуватись тільки шляхом погодження з власниками режиму роботи відповідних торгових закладів чи відділів.

Отже, оскільки оскаржуваними положеннями Рішення Міськрада встановила заборону (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями у місті в нічний та ранковий час, то висновок судів апеляційної та касаційної інстанцій, що вони прийняті в межах наданих органу місцевого самоврядування повноважень, встановлених законодавством, не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про протиправність оскаржуваних положень Рішення, оскільки встановлення органом місцевого самоврядування постійної заборони (обмеження) щодо торгівлі алкогольними напоями виходить за межі наданих йому повноважень, встановлених Законом № 280/97-ВР.

Ураховуючи наведене, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню з залишенням у силі рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву ОСОБА_10 задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 21 листопада 2013 року, ухвалу Вищого адміністративного суду України від 8 грудня 2015 року скасувати. Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2010 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. МаринченкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький