П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П, Охрімчук Л.І., Потильчака О.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л., Сімоненко В.М., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

за участю представників: компанії з обмеженою відповідальністю «Весдікс Інвестментс Лімітед» (VESDIX INVESTMENTS LIMITED - публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» - товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» - товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції» -Бабія Р., Волинського А.В., Мойсук Л.А., Бережного Д.С., Копейчикова М.В., Коноплі А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву компанії з обмеженою відповідальністю «Весдікс Інвестментс Лімітед» (VESDIX INVESTMENTS LIMITED) (далі - компанія «Весдікс Інвестментс Лімітед») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 15 вересня 2015 року у справі № 5024/1463/2012 за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» (далі - ПАТ «КБ «Надра») до товариства з обмеженою відповідальністю «Каховка Пром-Агро» (далі - ТОВ «Каховка Пром-Агро»), товариства з обмеженою відповідальністю «Рутекс Агро» (далі - ТОВ «Рутекс Агро») про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та звернення стягнення на предмет іпотеки, за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Промислові інвестиції» (далі - ТОВ «Компанія «Промислові інвестиції») до ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «Каховка Пром-Агро», ТОВ «Рутекс Агро» про визнання права власності на майно,

в с т а н о в и л и:

Суб'єкт права на звернення до Верховного Суду України порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 15 вересня 2015 року у справі № 5024/1463/2012 із підстав, передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 15 вересня 2015 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року і рішення Господарського суду Херсонської області від 20 листопада 2012 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Зокрема, компанія «Весдікс Інвестментс Лімітед» посилається на неоднакове застосування судами касаційної інстанції положень статті 11110 ГПК, статей 5, 23, 39 Закону України «Про іпотеку», статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі - Закон про банкрутство), внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, водночас заявник зазначає про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права. На обґрунтування заяви компанією «Весдікс Інвестментс Лімітед» надано копії постанов Вищого господарського суду України від 10 лютого 2015 року у справі № 16/83-08-2341, від 4 березня 2015 року у справі № 914/3819/13, від 5 березня 2015 року у справі № 37/5005/7043/2012, від 20 січня 2010 року у справі № 1/122, від 30 травня 2012 року у справі № 5023/9964/11, від 17 березня 2010 року у справі № 30/52, від 22 липня 2015 року у справі № 5019/2862/11, від 14 липня 2009 року у справі № 11/462-ПН-08, від 4 лютого 2009 року у справі № 6/4, від 22 січня 2008 року у справі № 18/23, від 20 лютого 2008 року у справі № 14/19-14/503, від 28 липня 2015 року у справі № 906/235/14, від 18 лютого 2013 року у справі № 5002-1/2152-2011, від 30 червня 2015 року у справі № 910/4011/14, від 18 лютого 2014 року у справі № 904/1939/13-г від 3 вересня 2013 року у справі № 10/5005/8657/2012, від 23 грудня 2014 року у справі № 5017/794/2012, від 27 вересня 2011 року у справі № 05/187-64, від 7 жовтня 2014 року № 922/4889/13, копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2012 року, від 22 червня 2011 року, від 25 вересня 2013 року, копії постанов Верховного Суду України від 13 травня 2015 року, від 24 грудня 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників компанії «Весдікс Інвестментс Лімітед», ТОВ «Каховка Пром-Агро», ПАТ «КБ «Надра», ТОВ «Компанія «Промислові інвестиції», перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом первісного позову є визнання недійсними укладених між ТОВ «Каховка Пром-Агро» і ТОВ «Рутекс Агро» 8 червня 2010 року договорів купівлі-продажу та звернення стягнення на предмет іпотеки. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірні договори купівлі-продажу всупереч приписам статті 12 Закону України «Про іпотеку» укладено відповідачами без згоди позивача, оскільки предметом зазначених договорів є нерухоме майно, яке перебувало в іпотеці ПАТ «КБ «Надра», а тому вони є недійсними на підставі пункту 1 статті 203 та пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК). Позовні вимоги щодо звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах ґрунтуються на невиконанні ТОВ «Каховка Пром-Агро» взятих на себе зобов'язань за кредитними договорами щодо своєчасного повернення суми отриманого кредиту, сплати процентів і неустойки, що встановлено судовими рішеннями Господарського суду Київської області від 8 квітня 2010 року у справі № 19/221-09 та від 27 січня 2011 року у справі № 10/265-10, у зв'язку з чим ТОВ «Каховка Пром-Агро» зобов'язалося відповідати переданим в іпотеку майном за договорами іпотеки. Предметом зустрічного позову є визнання права власності на спірне нерухоме майно, придбане у процесі виконання судового рішення на прилюдних торгах.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 20 листопада 2012 року позовні вимоги ПАТ «КБ «Надра» щодо визнання недійсними договорів купівлі-продажу задоволено повністю, в іншій частині позовні вимоги за первісним позовом задоволено частково. Позовні вимоги ТОВ «Компанія «Промислові інвестиції» задоволено у повному обсязі.

У квітні 2015 року рішення Господарського суду Херсонської області від 20 листопада 2012 року було оскаржено компанією «Весдікс Інвестментс Лімітед». Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголосив на тому, що він є власником частини майна, на яке згідно з оскаржуваним рішенням господарського суду було звернуто стягнення. Оскільки спір у цій справі розглянуто без участі особи, на права та обов'язки якої впливає прийняте судове рішення, воно підлягає скасуванню.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано частково; у задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Надра» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено; в іншій частині судове рішення залишено без змін. Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив із того, що оскільки згідно з витягами про державну реєстрацію прав за компанією з «Весдікс Інвестментс Лімітед» 3 лютого 2011 року зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, котельню, розташовані за адресою: вул. Індустріальна, 19 в, м. Нова Каховка, та маслоекстакційний цех, розташований за адресою: вул. Індустріальна, 19 б, м. Нова Каховка. Крім того, компанія «Весдікс Інвестментс Лімітед» є власником частини майна, стосовно якого прийнято рішення у цій справі, тому оскаржуване рішення стосується прав та обов'язків скаржника, якого всупереч вимогам чинного законодавства не було залучено до участі у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 15 вересня 2015 року постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року скасовано, рішення господарського суду Херсонської області від 26 листопада 2012 року залишено без змін. У постанові щодо прав на спірне майно компанії «Весдікс Інвестментс Лімітед» суд касаційної інстанції зазначив, що оскільки під час розгляду цього спору договори купівлі-продажу спірного майна, укладені між ТОВ «Каховка Пром-Агро» і ТОВ «Рутекс Агро», було визнано недійсними набуття права власності на це майно будь-якою іншою компанією неможливе, а також що це майно не вибувало із власності ТОВ «Каховка Пром-Агро». Зазначене унеможливлює порушення майнових прав компанії «Весдікс Інвестментс Лімітед».

У постановах від 7 жовтня 2014 року у справі № 922/4889/13, від 27 вересня 2011 року, від 23 грудня 2014 року у справі № 5017/794/2012, від 3 вересня 2013 року у справі № 10/5005/8657/2012, від 18 лютого 2014 року у справі № 904/1939/13-г Вищий господарський суд України, на думку заявника, застосувавши у подібних правовідносинах норму статті23 Закону України «Про іпотеку» наголосив на необхідності залучення до участі у справі про звернення стягнення на предмет іпотеки кінцевого набувача предмета іпотеки, за яким зареєстровано право власності на таке майно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Наведений висновок суду касаційної інстанції відповідає висновку, викладеному у постанові Верховного Суду України від 24 грудня 2014 року у справі № 6-201цс14.

У постановах від 18 лютого 2013 року у справі № 5002-1/2152-2011, від 28 липня 2015 року у справі № 906/235/14, від 20 лютого 2008 року у справі № 14/19-14/503, від 22 січня 2008 року у справі № 18/23, від 4 лютого 2009 року у справі № 6/4, від 14 липня 2009 року у справі № 11/462-ПН-08, від 22 липня 2015 року у справі № 5019/2862/11 Вищий господарський суд України, скасовуючи на підставі пункту 3 частини 2 статті 11110 ГПК судові рішення попередніх інстанцій, зазначив, що справу було розглянуто без участі особи, на права та обов'язки якої впливають прийняті судові рішення.

У постановах від 17 березня 2010 року у справі № 30/52, від 30 травня 2012 року у справі № 5023/9964/11, від 20 січня 2010 року у справі № 1/122, від 5 березня 2015 року у справі № 37/5005/7043/2012 суд касаційної інстанції, застосувавши до подібних правовідносин положення частини 4 статті 12 Закон про банкрутство, зазначив, що звернення стягнення на предмет застави окремо від провадження у справі про банкрутство не може здійснюватися, оскільки встановлення у Законі про банкрутство особливого порядку задоволення майнових вимог до боржника не припускає задоволення цих вимог в індивідуальному порядку (мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає припинення заходів), спрямованих на забезпечення виконання зобов'язань окремих кредиторів.

Наведене свідчить про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального та процесуального права судом касаційної інстанції, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального та процесуального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.

Судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто суд має розглянути і вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення наведено висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, незалучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають зі сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11110 ГПК порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду, якщо: господарський суд прийняв рішення або постанову, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.

У процесі перегляду справи за апеляційною скаргою компанії «Весдікс Інвестментс Лімітед» апеляційним судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Херсонської області від 18 січня 2011 року у справі № 15/5-11 затверджено мирову угоду від 18 січня 2011 року, укладену між компанією «Весдікс Інвестментс Лімітед» і товариством з обмеженою відповідальністю «Укрпромсоя» (далі - ТОВ «Укрпромсоя»), за умовами якої останнє в рахунок погашення заборгованості перед компанією «Весдікс Інвестментс Лімітед» передало майно, належне ТОВ «Укрпромсоя» на праві приватної власності на підставі договорів купівлі-продажу від 19 жовтня 2010 року. Згідно з витягами про державну реєстрацію прав від 3 лютого 2011 року за компанією «Весдікс Інвестментс Лімітед» зареєстровано право власності, на частину спірного майна - нежитлову будівлю, котельню, розташовані за адресою: вул. Індустріальна 19 в, м. Нова Каховка, та маслоекстракційний цех, розташований за адресою: вул. Індустріальна 19 б м. Нова Каховка.

З огляду на зазначене суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, яким задоволено вимоги позивача про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та звернення стягнення на предмет іпотеки, погоджуючись з тим, що визнання недійсними договорів купівлі-продажу свідчить про неможливість набуття права власності на майно будь-якою іншою компанією, а також, що це майно не вибувало з власності ЗАТ «Каховка Пром-Агро» дійшов хибного висновку.

Водночас під час розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою господарського суду від 4 лютого 2011 року порушено справу про банкрутство ТОВ «Каховка Пром-Агро», введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Ухвалою суду за результатами підготовчого засідання від 24 лютого 2011 року введено процедуру розпорядження майном боржника строком на 6 місяців до 24 серпня 2011 року; розпорядником майна призначено арбітражного керуючого Березуцького Є.Ю.

У газеті «Голос України» від 4 березня 2011 року № 41 опубліковано оголошення про порушення справи № 27/25Б про банкрутство ТОВ «Каховка Пром-Агро».

Однак Вищий господарський суд України під час розгляду справи не звернув уваги на те, що відчуження майна в процедурі банкрутства має свої особливості.

Пунктом 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону про банкрутство (в редакції закону від 22 грудня 2011 року) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження у яких порушено до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Відповідно до положень статті 41 Закону про банкрутство ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до судового рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку та здійснює з дня свого призначення, зокрема такі повноваження, як очолення ліквідаційної комісії та формування ліквідаційної маси.

До складу ліквідаційної маси включаються усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, що належать юридичній особі - банкруту, які передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку (стаття 42 Закону про банкрутство).

Положеннями статті 43 Закону про банкрутство передбачено, що майно, яке підлягає реалізації у ліквідаційній процедурі, оцінюється ліквідатором. Початковою вартістю цілісного майнового комплексу є сукупність визнаних у встановленому цим Законом порядку вимог кредиторів. Під час продажу майна банкрута на аукціоні вартість майна, що визначається ліквідатором, є початковою вартістю.

Відповідно до положень статті 44 Закону про банкрутство продаж майна банкрута здійснюється ліквідатором після проведення інвентаризації та оцінки майна шляхом проведення аукціону чи продажу безпосередньо юридичній або фізичній особі.

Таким чином, системний аналіз норм Закону про банкрутство свідчить, що задоволення вимог кредиторів, в тому числі забезпечених заставою майна боржника, може відбуватися тільки на стадії ліквідаційної процедури в порядку та у спосіб, передбачені Законом про банкрутство.

Відповідно до положень статті 392 ЦК власник майна має право звернутися до суду з позовом про визнання права власності лише у разі:

1) якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою;

2) у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанції 11 жовтня 2011 року приватним нотаріусом Новокаховського міського нотаріального округу, на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки на прилюдних торгах № 218/9 від 4 жовтня 2011 року, ТОВ «Компанія «Промислові інвестиції» оформлене свідоцтво про право власності на майно. Запис про державну реєстрацію речових прав за ТОВ «Компанія «Промислові інвестиції» у встановленому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, про що свідчить витяг про державну реєстрацію прав № 31966798 від 8 листопада 2011 року.

А сам лише факт звернення ПАТ «КБ «Надра» до суду з позовом до ТОВ «Каховка Пром-Агро», ТОВ «Рутекс Агро» про визнання недійсними договорів купівлі-продажу та звернення стягнення на предмет іпотеки, без оспорення чи невизнання прав ТОВ «Компанія «Промислові інвестиції» не є достатньою підставою для звернення до суду за захистом своїх прав в порядку статті 392 ЦК.

Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 32-34, 43, 82, 84 ГПК, визначено обов'язковість встановлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Відповідно до вимог статті 11123 ГПК Верховний Суд України розглядає справи за правилами перегляду судових рішень у касаційному порядку, а тому не може встановлювати обставини справи, збирати й перевіряти докази та надавати їм оцінку.

Оскільки господарськими судами попередніх інстанцій зазначені фактичні обставини справи не встановлено, а відсутність у Верховного Суду України процесуальної можливості з'ясувати дійсні обставини справи перешкоджає ухвалити нове рішення, то справу слід передати на розгляд суду першої інстанції згідно з підпунктом «а» пункту 1 частини другої статті 11125 ГПК.

Керуючись статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

Заяву компанії з обмеженою відповідальністю «Весдікс Інвестментс Лімітед» задовольнити.

Рішення Господарського суду Херсонської області від 20 листопада 2012 року, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23 червня 2015 року, постанову Вищого господарського суду України від 15 вересня 2015 року скасувати.

Справу 5024/1463/2012 передати на розгляд до Господарського суду Херсонської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 частини 1 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий В.П. Барбара

Судді: І.С. Берднік В.І. Гуменюк О.І. Потильчак Я.М. Романюк А.А. Ємець Т.Є. Жайворонок Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко П.І. Колесник Н.П. Лященко І.Б. Шицький А.Г. Ярема Л.І. Охрімчук