П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого суддів: Берднік І.С., Барбари В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., - за участю представника:

дочірньої компанії "Газ України"

Національної акціонерної компанії

"Нафтогаз України" -Овчарука О.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого господарського суду України від 24 вересня 2015 року та постанови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 року у справі

№ 903/33/15 за заявою дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" про визнання банкрутом,

в с т а н о в и л а:

Ухвалою господарського суду Волинської області від

12 лютого 2015 року:

- порушено провадження у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" (далі - ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія");

- визнано безспірні грошові вимоги дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (далі - ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України") до ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" в сумі 35 751 668,94 грн у тому числі 6 090 грн судового збору;

- введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія";

- введено процедуру розпорядження майном боржника - ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 8 червня 2015 року;

- призначено розпорядником майна ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" арбітражного керуючого Григор'єва В.В.;

- визначено грошову винагороду розпоряднику майна в розмірі двох мінімальних заробітних плат за кожний місяць виконання ним повноважень розпорядника майна за рахунок коштів кредиторів шляхом авансування;

- зобов'язано розпорядника майна в строк до 27 лютого 2015 року повідомити органи державної виконавчої служби за місцезнаходженням боржника та знаходженням його майна про введення мораторію на задоволення вимог кредиторів. Докази повідомлення надати господарському суду до 27 лютого 2015 року;

- зобов'язано розпорядника майна в строк до 23 березня 2015 року подати до господарського суду відомості про результати розгляду вимог кредиторів, реєстр вимог кредиторів;

- зобов'язано розпорядника майна в строк до 23 березня 2015 року подати до господарського суду акт інвентаризації майна боржника, за можливості проведення санації боржника план санації останнього;

- вжито заходів щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом заборони боржнику та власнику майна (органу, уповноваженому управляти майном) боржника приймати рішення щодо ліквідації, реорганізації боржника, а також відчужувати основні засоби та предмети застави.

Постановою господарського суду Волинської області від

5 травня 2015 року:

- припинено процедуру розпорядження майном ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія";

- визнано банкрутом ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія";

- відкрито ліквідаційну процедуру строком на 12 місяців;

- ліквідатором ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" призначено арбітражного керуючого Григор'єва В.В.;

Ухвалою господарського суду Волинської області від 5 травня 2015 року задоволено клопотання арбітражного керуючого Григор'єва В.В. про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражного керуючого за виконання ним повноважень розпорядника майна у справі № 903/33/15 про банкрутство ТОВ "Східноєвропейська теплоелектрогенеруюча компанія" і стягнуто цю суму грошової винагороди з ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на користь арбітражного керуючого Григор'єва В.В.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року апеляційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишено без задоволення, а ухвалу господарського суду Волинської області від 5 травня 2015 року - без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24 вересня 2015 року прийнято до провадження касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 5 травня 2015 року.

Постановою Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 року скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 5 травня 2015 року. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Волинської області.

У поданій до Верховного Суду України заяві арбітражний керуючий Григор'єв В.В., посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини 3 статті 8 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах, просить скасувати ухвалу Вищого господарського суду України від 24 вересня 2015 року і постанову Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 року, залишити в силі постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року та ухвалу господарського суду Волинської області від 5 травня 2015 року.

На обґрунтування своїх доводів арбітражний керуючий Григор'єв В.В. долучив до поданої заяви копію ухвали Вищого господарського суду України від 17 березня 2015 року у справі

№ 912/1218/14.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню.

У справі № 903/33/15, яка розглядається, Вищий господарський суд України, прийнявши касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду України від 10 червня 2015 року, якою залишено без змін ухвалу господарського суду Волинської області від 5 травня 2015 року, та скасувавши вказані судові рішення, виходив з того, що судові рішення, прийняті за наслідками розгляду клопотання про затвердження звіту арбітражного керуючого про нарахування та виплату грошової винагороди, підлягають перегляду в касаційному порядку.

Ухвалою від 17 березня 2015 року у справі № 912/1218/14 Вищий господарський суд України припинив касаційне провадження за касаційною скаргою арбітражного керуючого Назаренка С.А. на ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 11 грудня 2014 року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 22 січня 2015 року, прийняті за результатами розгляду клопотання керуючого санацією ПП "Арбалет" Назаренко С.А. про встановлення йому основної грошової винагороди, виходячи з того, що арбітражний керуючий Назаренко С.А оскаржує судові акти, оскарження яких в касаційному порядку не передбачено частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права (якою є стаття 8 Закону про банкрутство), що спричинило до ухвалення різних судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права (положень статті 8 Закону про банкрутство), Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

За змістом положень статті 55 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_177/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Стаття 129 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_523/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> серед основних засад судочинства визначає забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_627815/ed_2009_05_27/pravo1/MU50K02U.html?pravo=1> (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_14/pravo1/T234300.html?pravo=1>, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Сокуренко і Стригун проти України" від 20 липня 2006 року вказав, що фраза "встановленого законом <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_14/pravo1/T234300.html?pravo=1>" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У рішенні у справі "Zand v. Austria", висловлено думку, що термін "судом, встановленим законом" у частині 1 статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з [...] питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів [...]".

Частиною 1 статті 11113 ГПК України встановлено, що ухвали місцевого та апеляційного господарського суду можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених частиною 1 статті 106 цього Кодексу.

Пунктом 10 частини 1 статті 106 ГПК України передбачено, що окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

Згідно зі статтею 8 Закону про банкрутство <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_929800/ed_2015_05_14/pravo1/T234300.html?pravo=1>, якою визначено особливості оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, ухвали господарського суду, винесені у справі про банкрутство за наслідками розгляду господарським судом заяв, клопотань та скарг, а також постанова про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури можуть бути оскаржені в порядку, встановленому ГПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1> України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

Зазначена норма кореспондується з положеннями статті 41 ГПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1> України, якою встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_14/pravo1/T234300.html?pravo=1>.

Відповідно до частини 3 статті 8 Закону про банкрутство <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_929800/ed_2015_05_14/pravo1/T234300.html?pravo=1> у касаційному порядку можуть бути оскаржені постанови апеляційного господарського суду, прийняті за результатами перегляду таких судових рішень: ухвали про порушення справи про банкрутство, ухвали про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника, ухвали за результатами розгляду грошових вимог кредиторів, ухвали про звільнення (усунення, припинення повноважень) арбітражного керуючого, ухвали про перехід до наступної судової процедури, ухвали про затвердження плану санації, ухвали про припинення провадження у справі про банкрутство, а також постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, наведений перелік судових рішень, що підлягають оскарженню в касаційному порядку, є вичерпним.

В інших випадках (при оскарженні інших судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, але не передбачених нормами частини 3 статті 8 Закону про банкрутство) касаційне оскарження таких судових рішень в касаційному порядку та здійснення касаційного провадження не допускається.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що з моменту порушення щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, і спеціальні норми Закону про банкрутство <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_14/pravo1/T234300.html?pravo=1> мають пріоритет у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України, а тому частину 3 статті 8 Закону про банкрутство <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_929800/ed_2015_05_14/pravo1/T234300.html?pravo=1> слід розуміти таким чином, що нею встановлено деякі особливості та обмеження у реалізації права на касаційне оскарження судових рішень у процедурі банкрутства, які полягають, зокрема, у завершенні розгляду питання про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому за виконання ним своїх обов'язків у справі із завершенням апеляційного провадження.

Як вбачається із касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" у справі № 903/33/15, заявник оскаржував судові рішення першої та апеляційної інстанції, прийняті за результатами розгляду клопотання арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому, тобто оскаржував судові рішення, оскарження яких в касаційному порядку не передбачено частиною 3 статті 8 Закону про банкрутство.

Касаційний суд, переглядаючи такі судові рішення, діяв не як суд, встановлений законом <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_05_14/pravo1/T234300.html?pravo=1>.

Згідно з пп. "б" пункту 2 частини 2 статті 11125 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_645334/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1>ГПК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_645334/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1> України Верховний Суд України за наявності підстав, передбачених пунктами 1-3 частини 1 статті 11116 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1263/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1>цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1263/ed_2015_09_01/pravo1/T179800.html?pravo=1> має право скасувати судове рішення (судові рішення) та залишити в силі судове рішення (судові рішення), що були помилково скасовані судом апеляційної та/або касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, постанова Вищого господарського суду від 6 жовтня 2015 року в справі, що розглядається, підлягає скасуванню із залишенням в силі постанови Рівненського апеляційного господарського суду України від 10 червня 2015 року.

При цьому законність судового рішення апеляційної інстанції, а відповідно і судового рішення першої інстанції, прийнятих за результатами розгляду клопотання арбітражного керуючого про затвердження звіту про нарахування та виплату грошової винагороди арбітражному керуючому, не може бути предметом розгляду Верховним Судом України як такі, що не підлягають розгляду в касаційному порядку.

Разом з тим, ухвала Вищого господарського суду України від 24 вересня 2015 року про прийняття до провадження касаційної скарги ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду України від 10 червня 2015 року і ухвалу господарського суду Волинської області від 5 травня 2015 року, яка є процесуальною ухвалою, не підлягає перегляду Верховним Судом України в порядку розділу ХХ112ГПК України, оскільки є такою, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Керуючись статтями 11116, 11123, 11124, 11125 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву арбітражного керуючого Григор'єва Валерія Васильовича задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 року в справі № 903/33/15 скасувати, постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10 червня 2015 року залишити в силі.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 статті 11116 ГПК України.

Головуючий І.С. Берднік

судді: В.П. Барбара

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький