П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., за участю представників:

ОСОБА_4 - ОСОБА_5,

ОСОБА_6 - ОСОБА_7,

ОСОБА_8 - ОСОБА_9,

акціонерного товариства «Реверта» (далі - АТ «Реверта») - Пророка В.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 травня 2016 року у справі № К2/107-12/13 за позовом ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нісема» (далі - ТОВ «Нісема»), треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_8, ОСОБА_11, ОСОБА_6, ОСОБА_12, про визнання частково недійсним статуту товариства та зобов'язання передати майно; за зустрічним позовом ТОВ «Нісема» до ОСОБА_4, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - АТ «Реверта», про визнання права власності на нерухоме майно; за позовом третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - АТ «Реверта» до ОСОБА_4, ТОВ «Нісема» про визнання частково недійсним статуту товариства та визнання права власності на нерухоме майно,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 звернулася до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що вона - єдиний учасник ТОВ «Нісема», статутний фонд якого сформовано за рахунок внесеного нею нежитлового приміщення загальною площею 1 032,30 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірне майно) і переданого ТОВ «Нісема» за актом приймання-передачі від 19 березня 2012 року. Право власності на спірне майно зареєстровано за ОСОБА_4 на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року, яку в подальшому було скасовано, а тому правові підстави для формування статутного капіталу відсутні. ОСОБА_4 просила визнати недійсним статут ТОВ «Нісема», зареєстрований 15 березня 2012 року, у частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу спірного майна. 13 листопада 2013 року ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою про відмову від позову та припинення провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

ТОВ «Нісема» звернулося до суду із зустрічним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_4 безпідставно і протиправно не визнає та оспорює право власності товариства на спірне майно. Просило визнати за ним право власності на це майно. 13 листопада 2013 року ТОВ «Нісема» звернулося до суду із заявою про відмову від зустрічного позову та припинення провадження у справі на підставі п. 4 ст. 80 ГПК.

28 листопада 2013 року АТ «Реверта» (попереднє найменування - акціонерне товариство «Парекс Банка» (далі - АТ «Парекс Банка») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4, ТОВ «Нісема», посилаючись на те, що статут ТОВ «Нісема» в частині формування статутного капіталу за рахунок спірного майна не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки з 23 серпня 2007 року це майно передано ОСОБА_8 в іпотеку АТ «Парекс Банка»; на час затвердження статуту ТОВ «Нісема» на це майно було звернуто стягнення; немає згоди іпотекодержателя на передачу спірного майна до статутного капіталу товариства. АТ «Реверта» просило визнати недійсним статут ТОВ «Нісема», зареєстрований 15 березня 2012 року, у частині формування статутного капіталу за рахунок спірного майна та визнати за ним право власності на це майно.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Київської області від 26 грудня 2013 року:

1. У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ТОВ «Нісема» про визнання частково недійсним статуту товариства та зобов'язання передати майно відмовлено.

2. Прийнято відмову ТОВ «Нісема» від зустрічного позову до ОСОБА_4 про визнання права власності на нерухоме майно і припинено провадження у справі у цій частині.

3. Позов АТ «Реверта» задоволено повністю.

4. Визнано недійсним статут ТОВ «Нісема», зареєстрований Тетіївською районною державною адміністрацією Київської області 15 березня 2012 року, в частині формування статутного капіталу за рахунок внесення до його складу спірного майна.

5. Визнано право власності за АТ «Реверта» (Reverta) (попередня назва - АТ «Парекс Банка» (PAREX BANKA) на спірне майно.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - АТ «Реверта» скасовано та прийнято рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 16 травня 2016 року постанову апеляційного суду скасовано в частині повного задоволення апеляційних скарг ОСОБА_4 і в частині скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення про відмову АТ «Реверта» у позові. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишено без змін. В іншій частині постанову апеляційного суду залишено без змін.

У заяві про перегляд з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 11116 ГПК, ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у справі припинити, посилаючись на: неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме - ст. 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК); неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права при оскарженні судового рішення, яке прийнято з порушенням правил підвідомчості справ, а саме - ст. 1 ГПК; невідповідність рішення суду касаційної інстанції висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі № 30/58 (№ 3-199гс14).

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 15 грудня 2015 року № 914/4302/14 (п. 2 ч. 2 ст. 11116 ГПК) і від 22 грудня 2015 року № 922/1038/14 (п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК).

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 23 серпня 2007 року між АТ «Парекс Банка» і компанією «Lindmax LLP» (юридична особа за законодавством Великобританії та Північної Ірландії, реєстраційний номер ОС 311272) укладено договір кредитної лінії № 2.1.16.4.-07/22.

23 серпня 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань компанії «Lindmax LLP» за цим кредитним договором між АТ «Парекс Банка» і ОСОБА_8 укладено іпотечний договір № 2.1.16.4.-07/22-IE1, за умовами якого ОСОБА_8 передав в іпотеку АТ «Парекс Банка» спірне майно.

У квітні 2012 року АТ «Парекс Банка» змінило найменування на АТ «Реверта».

У зв'язку з невиконанням зобов'язань компанією «Lindmax LLP» за договором кредитної лінії у порядку, передбаченому п.п. 6.1, 6.2, 6.3, 6.4, 6.3.1 іпотечного договору, АТ «Парекс Банка» (АТ «Реверта») звернуло стягнення на спірне майно у позасудовому порядку шляхом набуття права власності на це майно на підставі відповідного застереження про задоволення вимог іпотекодержателя у договорі іпотеки, та звернулося до комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» (далі - КП «Київське МБТІ») із заявою про державну реєстрацію права власності на спірне майно.

7 листопада 2011 року КП «Київське МБТІ» відмовило АТ «Парекс Банка» (АТ «Реверта») у реєстрації права власності на спірне майно.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 8 грудня 2011 року у справі № 2а-17661/11/2670, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 вересня 2012 року, частково задоволено позов АТ «Реверта»: визнано протиправною відмову КП «Київське МБТІ» у державній реєстрації права власності АТ «Парекс Банка» на спірне майно; зобов'язано КП «Київське МБТІ» здійснити державну реєстрацію права власності АТ «Парекс Банка» на це майно. Судом установлено, що вимогою від 14 липня 2011 року АТ «Парекс Банка» повідомило компанію «Lindmax LLP», що у зв'язку з порушенням і невиконанням компанією своїх зобов'язань АТ «Парекс Банка» відповідно до пункту 6.1 договору кредитної лінії припинило цей договір в односторонньому порядку; таким чином, 14 липня 2011 року настала передбачена іпотечним договором обставина, яка є підставою для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на зазначене майно; оскільки АТ «Парекс Банка» є набувачем права власності на предмет іпотеки відповідно до застереження, встановленого п. 6.3 іпотечного договору, а також 31 жовтня 2011 року подало до КП «Київське МБТІ» заяву про державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки, то останнє повинно було здійснити державну реєстрацію права власності АТ «Парекс Банка» на зазначене нерухоме майно.

Відповідно до ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року у справі № 2-4263/11 за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_8, за участю третьої особи - КП «Київське МБТІ», про стягнення заборгованості за договором позики визнано мирову угоду, укладену між ОСОБА_4 і ОСОБА_8, за умовами якої ОСОБА_8 передав у власність, а ОСОБА_4 прийняла спірне майно.

12 січня 2012 року КП «Київське МБТІ» на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року у справі № 2-4263/11 прийняло рішення про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_4 на спірне майно (витяг від 12 січня 2012 року № 35785377 про державну реєстрацію прав).

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2012 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року у справі № 2-4263/11 залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 серпня 2012 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 6 березня 2012 року у справі № 2-4263/11 скасовано, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

15 березня 2012 року зареєстровано юридичну особу ТОВ «Нісема». Відповідно до пунктів 1.5.1, 6.3.1 статуту ТОВ «Нісема», затвердженого рішенням загальних зборів учасників товариства від 3 березня 2012 року (протокол № 1) і зареєстрованого 15 березня 2012 року, засновником (учасником) товариства виступила ОСОБА_4, якій належить внесок у загальному розмірі 6 000 000,00 грн, що становить 100 % статутного капіталу товариства.

Згідно з п. 6.3.3 статуту ТОВ «Нісема» склад вкладів учасників є таким: статутний капітал формується за рахунок внесення до його складу спірного майна.

19 березня 2012 року ОСОБА_4 на підставі акта приймання-передачі майна передала, а ТОВ «Нісема» прийняло спірне майно, як внесок до статутного капіталу товариства.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року у справі № 2-5315/11 позов ОСОБА_4 до ОСОБА_8 про визнання права власності, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2012 року, задоволено повністю: визнано за ОСОБА_4 право власності на спірне майно, як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 вересня 2012 року скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 31 січня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 12 червня 2012 року у справі № 2-5315/11 і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 березня 2012 року у справі № 2а-2756/12/2670 позов ОСОБА_4 до КП «Київське МБТІ» про зобов'язання вчинити дії задоволено повністю: зобов'язано КП «Київське МБТІ» зареєструвати за ОСОБА_4 право власності спірне майно, як на окремий об'єкт нерухомого майна.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 2 квітня 2013 року, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 5 березня 2012 року у справі № 2а-2756/12/2670 та відмовлено у задоволенні позову повністю.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 9 квітня 2012 року у справі № 2-1098/12 позов ТОВ «Нісема» до ОСОБА_8 за участю третьої особи ОСОБА_4 про визнання права власності, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2012 року, задоволено повністю: визнано за ТОВ «Нісема» право власності на спірне майно.

Рішенням Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2012 року скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 9 квітня 2012 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 17 липня 2012 року у справі № 2-1098/12 і прийнято нове рішення, яким відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року у справі № 2а-5502/12/2670 позов ТОВ «Нісема» до КП «Київське МБТІ» про зобов'язання вчинити дії задоволено повністю та зобов'язано КП «Київське МБТІ» зареєструвати за ТОВ «Нісема» право власності на спірне майно.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2012 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 24 квітня 2012 року у справі № 2а-5502/12/2670 та відмовлено у задоволенні позову повністю.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 червня 2012 року у справі № 2а-4061/12/2670 позов АТ «Реверта» до КП «Київське МБТІ», за участю третьої особи ОСОБА_4, про визнання нечинним і скасування рішення, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2012 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27 серпня 2013 року, задоволено повністю, визнано нечинним і скасовано рішення КП «Київське МБТІ» від 12 січня 2012 року про державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на спірне майно на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 листопада 2011 року у справі № 2-4263/11.

Таким чином, у справі, яка розглядається, судами встановлено, що на час передачі спірного нежитлового приміщення до статутного капіталу ТОВ «Нісема» у Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна існували обтяження у виді: арешту, накладеного постановою ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 20 січня 2012 року про арешт майна боржника на виконання ухвали Подільського районного суду м. Києва від 16 березня 2012 року у справі № 2607/226/2012 (№ 2-К/2607/3/12) про забезпечення позову за заявою АТ «Реверта» (запис № 12079050); арешту, накладеного постановою слідчого СУ ГУМВС України в м. Києві від 11 липня 2012 року про забезпечення можливого в майбутньому цивільного позову (запис № 12734962); арешту, накладеного ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30 листопада 2011 року у справі № 2-5315/11 (запис № 12868666). АТ «Реверта» (іпотекодержатель) не надавало згоди на відчуження ОСОБА_8 (іпотекодавцем) спірного майна на користь ОСОБА_4 і на подальше його відчуження ОСОБА_4 шляхом передачі до статутного капіталу ТОВ «Нісема».

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, рішення якого в цій частині залишено без змін судом касаційної інстанції, виходив із того, що ОСОБА_4 не надала суду жодних належних і допустимих доказів, що підтверджували би порушення спірними положеннями статуту ТОВ «Нісема» будь-яких корпоративних чи інших прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4 Суд відмовив ОСОБА_4 у задоволенні клопотання про відмову від первісного позову з підстав можливого порушення такими діями прав та охоронюваних законом інтересів третьої особи - АТ «Реверта» як іпотекодержателя (у подальшому - власника) спірного нерухомого майна стосовно визначеності щодо права власності на спірне приміщення та передачі цього нерухомого майна без згоди іпотекодержателя до статутного капіталу ТОВ «Нісема».

Відмовляючи в задоволенні позову АТ «Реверта», апеляційний суд виходив із того, що за результатами апеляційного розгляду судова колегія не встановила наявності суб'єктивного інтересу АТ «Реверта» у предметі спору.

Суд касаційної інстанції, скасовуючи постанову апеляційного суду в частині відмови у задоволенні позову АТ «Реверта», погодився із висновками суду першої інстанції про те, що АТ «Парекс Банка» (АТ «Реверта») є набувачем спірного майна шляхом звернення стягнення на нього згідно із наявним в іпотечному договорі застереженням. Зазначене підтверджується умовами іпотечного договору, обставинами, встановленими судами в адміністративних справах, у тому числі судовим рішенням про зобов'язання КП «Київське МБТІ» здійснити державну реєстрацію права власності АТ «Парекс Банка» на спірне майно. Відчуження ОСОБА_8 (іпотекодавцем) без погодження із АТ «Парекс Банка» (іпотекодержателем) спірного майна на користь ОСОБА_4 на підставі мирової угоди, затвердженої ухвалою суду (яку було у подальшому скасовано), на підставі якої відбулася реєстрація за ОСОБА_4 права власності на це майно (яку також у судовому порядку в подальшому було скасовано), передача ОСОБА_4 спірного майна до статутного фонду ТОВ «Нісема», наявність інших спорів щодо цього майна за позовами ОСОБА_4 і ТОВ «Нісема» свідчить про оспорювання та невизнання права власності на спірне майно за АТ «Реверта», яке підлягає захистові. Передачу ОСОБА_4 до статутного фонду ТОВ «Нісема» майна, яке їй не належить, здійснено всупереч вимогам Господарського кодексу України, ЦК та Закону України «Про господарські товариства» і порушує права особи - власника цього майна, тому оспорювані положення статуту ТОВ «Нісема» в частині формування статутного капіталу за рахунок спірного майна слід визнати недійсними. Справу прийнято господарським судом до свого провадження із додержанням правил підсудності, оскільки вимоги АТ «Реверта» розглядаються в межах вже порушеної судом справи за позовом ОСОБА_4 як засновника ТОВ «Нісема» про визнання частково недійсним статуту цього товариства та визнання права власності на нерухоме майно, що свідчить про наявність корпоративного спору.

Згідно з наданою для порівняння постановою суду касаційної інстанції у справі № 914/4302/14 за позовом ПП «ВКФ «Купол-ЛВ» до ПП «УТЛ», за участю третіх осіб на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні майном та за зустрічним позовом ПП «УТЛ» до ПП «ВКФ «Купол-ЛВ», третьої особи ОСОБА_3 про визнання недійсним договору оренди та визнання права власності на нерухоме майно, суд касаційної інстанції скасував судові рішення попередніх інстанцій та передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи із того, що суди передчасно задовольнили зустрічний позов, оскільки місцевий господарський суд прийняв до розгляду позов і визнав недійсним договір оренди, однією із сторін якого є фізична особа.

Таким чином, у справі № 914/4302/14 та у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального і процесуального права, не можна визнати подібними. У зазначених справах різними є як суб'єктний склад сторін, так і підстави позову й фактичні обставини справи, що не свідчить про неоднакове застосування норм матеріального та процесуального права, які є підставою для перегляду відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

У наданій для порівняння постанові у справі № 922/1038/14 за позовом фізичної особи до товариства та банку про визнання права власності суд касаційної інстанції погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позову з огляду на те, що позивач належним чином не довів порушення його права власності з боку відповідачів. Виникнення права власності на новостворений об'єкт нерухомості на підставі судового рішення нормами ст.ст. 328, 331, 392 ЦК не передбачено. Позивачем не було дотримано порядку оформлення права власності (здійснення державної реєстрації права власності) на об'єкт інвестування після прийняття такого об'єкта до експлуатації.

Отже, предметом спору у зазначеній справі є визнання права власності на новостворене нерухоме майно за ст. 331 ЦК із підстав неналежного виконання відповідачем зобов'язань за інвестиційним договором, що не дає підстав для висновку про різне застосування положень ст. 392 ЦК, оскільки правовідносини у справі, яка розглядається, та у справі, копію постанови в якій надано для порівняння, не є подібними.

Згідно з правовим висновком, викладеним у наданій для порівняння постанові Верховного Суду України від 23 грудня 2014 року у справі № 3-199гс14, право власності на нерухоме майно виникає в особи з моменту його державної реєстрації. Орган, уповноважений здійснювати таку реєстрацію (БТІ), вчиняє відповідні дії тільки в межах чинного законодавства і не перебуває з позивачем у правовідносинах щодо здійснення ним прав володіння, користування та розпорядження майном, стосовно якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності; не оспорює та не претендує на таке право, а відтак, не може бути стороною у справі.

Аналіз висновків, зроблених судом касаційної інстанції у справі, що розглядається, не свідчить про їх невідповідність висновку, викладеному в постанові Верховного Суду України 23 грудня 2014 року у справі № 3-199гс14 щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За усталеною судовою практикою Верховного Суду України щодо застосування положень ст. ст. 11114 - 11126 ГПК заява про перегляд судового рішення з підстав, встановлених п. 1 ч. 1 ст. 11116 ГПК, може бути подана за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права; ухвалення різних за змістом судових рішень; спірні питання виникли у подібних правовідносинах. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Ураховуючи викладене, обставини, на які посилається заявник в обґрунтування заяви про перегляд з підстав, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 11116 ГПК, для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 16 травня 2016 року, не знайшли свого підтвердження.

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

З огляду на викладене заява ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 травня 2016 року задоволенню не підлягає.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 16 травня 2016 року у справі № К2/107-12/13.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець