П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

ГоловуючогоРоманюка Я.М.,Суддів:Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л.,Лященко Н.П.,Сімоненко В.М.,Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНТЕРТРАНСПОЛІС», Моторного (транспортного) страхового бюро України про відшкодування моральної шкоди за заявою Моторного (транспортного) страхового бюро України про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНТЕРТРАНСПОЛІС» (далі - ПрАТ «АСК «ІНТЕРТРАНСПОЛІС»), Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі - МТСБ України) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 23 липня 2010 року на автошляху Київ-Чоп в с. Піщів Новоград-Волинського району сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «RENAULT Master» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під його керуванням та автопоїзда «RENAULT Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2

На момент дорожньо-транспортної пригоди вантажний автомобіль «RENAULT Magnum» з напівпричепом LAMBRECHT належав на праві власності ОСОБА_3., цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в ЗАТ «АСК «ІНТЕРТРАНСПОЛІС», правонаступник якої є ПрАТ «АСК «ІНТЕРТРАНСПОЛІС», на підставі страхових полісів № ВЕ/0415364 та № ВЕ/0415365.

Вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 лютого 2011 року ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого статтею 356 КК України - самоуправство, та засуджено до штрафу в сумі 510 грн.

Постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду від 6 січня 2012 року ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності, передбаченої частиною другою статті 286 КК України, внаслідок акту амністії.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1. були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження і спричинена моральна шкода, у зв'язку з чим просив суд стягнути солідарно з ПрАТ «АСК «ІНТЕРТРАНСПОЛІС» та МТСБ України на свою користь 5 100 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 18 листопада 2014 року позов задоволено частково. Стягнуто з МТСБ України на користь ОСОБА_1 5 100 грн. на відшкодування моральної шкоди. У позові до ПрАТ «АСК «ІНТЕРТРАНСПОЛІС» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Житомирської області від 29 січня 2015 року рішення суду першої інстанції змінено, зменшено розмір відшкодування моральної шкоди з 5 100 грн. до 2 550 грн. У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року касаційну скаргу МТСБ України відхилено.

У заяві МТСБ України просить скасувати ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 квітня 2015 року та передати справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, а саме статей 22, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

На підставі ст. 360-4 ЦПК України Верховний Суд України скасовує судове рішення у справі, яка переглядається з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, якщо установить, що воно є незаконним.

У справі, яка переглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій та покладаючи обов'язок відшкодування моральної шкоди на МТСБ України, виходив із того, що ОСОБА_2 на час вчинення дорожньо-транспортної пригоди експлуатував транспортний засіб не на законних підставах, на час розгляду справи страховик позбавлений членства в МТСБ України, а тому з урахуванням вимог пункту «в» статті 41.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), страхова компанія не несе цивільно-правової відповідальності за заподіяну моральну шкоду.

Такий висновок суду є правильним.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, перебуваючи у трудових відносинах з фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3., якому на праві власності належить автопоїзд «RENAULT Magnum», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, керуючи вказаним транспортним засобом самовільно прийняв рішення про перевезення вантажу з метою отримання додаткового доходу. Під час виконання рейсу 23 липня 2010 року о 4 годині 45 хвилин в с. Пищів Новоград-Волинського району Житомирської області він скоїв дорожньо-транспортну пригоду, зіткнувшись з автомобілем «RENAULT Master», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням позивача. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілий ОСОБА_1 отримав тяжкі тілесні ушкодження. Вказані обставини підтверджені вироком Нетішинського міського суду Хмельницької області від 22 лютого 2011 року, постановою Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 6 січня 2012 року та ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 27 березня 2012 року.

Цивільно-правова відповідальність власника автопоїзда «RENAULT Magnum» ОСОБА_3. була забезпечена договорами страхування, укладеними 4 березня 2010 року із ЗАТ «АСК «ІНТЕРТРАНСПОЛІС».

Відповідно до повідомлення № 29055/4.3-06 від 12 листопада 2012 року, наданого МТСБ України на запит Новоград-Волинського міськрайонного суду, ЗАТ АСК «ІНТЕРТРАНСПОЛІС» було позбавлено членства МТСБ України з 3 липня 2012 року і останнє не володіє інформацією щодо місцезнаходження вказаної страхової компанії.

Загальний порядок здійснення страхового відшкодування на території України визначається розділом III Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема відповідно до пункту 22.3 статті 22 вищезазначеного Закону, потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до вимог статті 23 ЦК України. При цьому страховик відшкодовує не більше 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Діяльність, основні завдання та порядок здійснення регламентних виплат, що здійснюються МТСБ України містяться у розділі IV Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зокрема підпунктом «в» пункту 41.1 статті 41 вищезазначеного Закону передбачається, що МТСБ України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, який вийшов з володіння власника не з його вини, а у результаті протиправних дій іншої особи.

Аналіз вищезазначених положень Закону дає підстави зробити висновок, що регулювання діяльності та здійснення регламентним виплат МТСБ України здійснюється відповідно до розділу IV Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки розділом III Закону, зокрема пунктом 22.3 статті 22 Закону, закріплений загальний порядок здійснення виплат страховиками.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 під час скоєння дорожньо-транспортної пригоди експлуатував транспортний засіб не на законних підставах, а тому обов'язок відшкодування моральної шкоди покладається на МТСБ України, що передбачено підпунктом «в» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Проте у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 листопада 2013 року та від 3 липня 2014 року, на які як на приклади неоднакового застосування судом касаційної інстанції статей 22, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» посилається заявник, у справі з аналогічних правовідносин касаційний суд виходив із того, що МТСБ України не є страховиком (не здійснює страхову діяльність, не має відповідної ліцензії на страхування, а проводить лише регламентні виплати у випадках, передбачених статтею 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), діє як неприбуткова, непідприємницька організація, у розумінні статті 39 вищезазначеного Закону та статті 2 Закону України «Про страхування», тому не має обов'язку відшкодовувати потерпілому моральну шкоду,

Наведені приклади свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 22, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Однак у справі, яка переглядається, статті 22, 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» судом застосовано правильно і рішення суду касаційної інстанції у ній є законним, а тому в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Таким чином, обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у зв'язку з чим відповідно до частини першої статті 360-5 ЦПК України в задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України, судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

ГоловуючийЯ.М. Романюк Судді В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Ю.Л. Сенін В.М. Сімоненко А.Г. Ярема