П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоМаринченка В.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - управління юстиції) про визнання протиправними дій та скасування постанови,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати неправомірними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби управління юстиції щодо винесення постанови про накладення штрафу від 22 липня 2014 року № 43047854 у розмірі 680 грн та скасувати зазначену постанову.

Обґрунтовуючи позов, управління ПФУ зазначило, що виконавчим листом, виданим 11 квітня 2014 року на підставі постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 25 лютого 2014 року, його зобов'язано з 1 березня 2012 року поновити ОСОБА_1. виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах, яка виплачувалася їй на підставі гарантійного листа про перерахування коштів на рахунок органів ПФУ, виданого відкритим акціонерним товариством «Чернігівське хімволокно» (далі - Товариство). Та оскільки Товариство ліквідовано і кошти на виплату і доставку пільгової пенсії не відшкодовує, в управління ПФУ немає підстав для формування документів на її виплату, адже статтею 73 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» чітко встановлено цілі, на які використовуються кошти ПФУ, тому постанова про накладення штрафу є неправомірною.

Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 25 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року, в задоволенні позову відмовив.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 листопада 2014 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою управління ПФУ на зазначені судові рішення.

Ухвалюючи такі рішення, суди дійшли висновку про правомірність накладення на управління ПФУ штрафу, оскільки незабезпечення коштами для здійснення виплати пенсії за рішенням суду та неперерахування Товариством у зв'язку з ліквідацією коштів на виплату такої пенсії не є поважною причиною для невиконання органом ПФУ рішення суду. Крім того, управління ПФУ як боржник у виконавчому провадженні не скористалося передбаченим частиною першою статті 36 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-ХIV «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 606-ХIV) правом на звернення до суду для відстрочки, розстрочки, встановлення або зміни способу і порядку виконання рішення суду, а отже, не вжило всіх можливих заходів для його виконання.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України управління ПФУ, посилаючись на неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 75, 89 Закону № 606-ХIV, частини другої статті 72, статті 73 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та положень Бюджетного кодексу України, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2014 року та ухвалити нове судове рішення.

На обґрунтування заяви додано постанову Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року (К/800/24473/15), у якій цей суд дійшов висновку, що невиконання судового рішення органом ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, тому накладення штрафу є неправомірним.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про неоднакове застосування касаційним судом у подібних правовідносинах статей 75, 89 Закону № 606-ХIV при вирішенні питання щодо правомірності накладення штрафу на орган ПФУ.

Усуваючи розбіжності в застосуванні судом касаційної інстанції вищезазначених норм матеріального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з підпунктом 1.1 розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (чинного на час виникнення спірних відносин; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; далі - Положення) управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу ІІ Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, зокрема, у постанові від 4 листопада 2015 року № 21-4005а15.

Таким чином, оскільки висновки судів у справі, що розглядається, не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та не відповідають практиці Верховного Суду України з розгляду справ цієї категорії, то всі ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення - про задоволення позову.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 вересня 2014 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 24 листопада 2014 року скасувати.

Позов управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 22 липня 2014 року ВП № 43047854 у розмірі 680 грн та скасувати зазначену постанову.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий В.Л. МаринченкоСудді: О.Ф. Волков М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький