ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові (далі - управління ПФУ, ПФУ відповідно) до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області (далі - відділ ДВС) про визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року управління ПФУ звернулося до суду з позовом, у якому просило: визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу ДВС (далі - Держвиконавець) щодо винесення постанови від 25 липня 2014 року ВП № 42926831 про накладення штрафу в сумі 680 грн; скасувати вказану постанову.

Обґрунтувало позов тим, що оскаржувана постанова є незаконною, оскільки судове рішення не виконується з поважних причин, якими є відсутність коштів на здійснення відповідних соціальних виплат.

Як встановили суди, Держвиконавець відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого листа від 7 квітня 2014 року № 750/11718/13-а, виданого Деснянським районним судом міста Чернігова, яким управління ПФУ зобов'язано поновити ОСОБА_1 виплату раніше призначеної пенсії за віком на пільгових умовах з 1 березня 2012 року.

У зв'язку з невиконанням судового рішення у встановлений Держвиконавцем строк постановою від 25 липня 2014 року на позивача накладено штраф у розмірі 680 грн.

Деснянський районний суд міста Чернігова постановою від 9 грудня 2014 року у задоволенні позову управління ПФУ про визнання неправомірною та скасування оскаржуваної постанови Держвиконавця відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 3 лютого 2015 року апеляційну скаргу управління ПФУ залишив без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 19 лютого 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою управління ПФУ.

У заяві про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), управління ПФУ зазначає, що в доданій до заяви постанові Вищого адміністративного суду України від 28 липня 2015 року (справа К/800/24473/15) по-іншому, ніж в оскаржуваній ухвалі, застосовано положення статей 75, 89 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-ХІV). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року та постановити нове рішення - про задоволення позову.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява управління ПФУ підлягає задоволенню з таких підстав.

У наданій для порівняння постанові Вищий адміністративний суд України, задовольняючи позов, виходив із того, що невиконання судового рішення органом ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Водночас у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що відсутність грошових коштів у боржника не може бути підставою для невиконання державним органом рішення про повернення боргу громадянину.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 Закону № 606-XIV і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Згідно із частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Суд першої інстанції встановив, що управління ПФУ не виконує рішення у зв'язку з відсутністю відповідного фінансування.

Згідно з пунктом 1.1 розділу І Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30 квітня 2002 року № 8-2 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; було чинним на час виникнення спірних відносин; далі - Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі - Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 розділу ІІ Положення основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

На підставі аналізу зазначених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15).

Оскільки суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права щодо спірних правовідносин, усі постановлені у справі рішення підлягають скасуванню з ухваленням відповідно до вимог пункту 2 частини другої статті 243 КАС нового судового рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву управління Пенсійного фонду України в м. Чернігові задовольнити.

Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 9 грудня 2014 року, ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2015 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов управління Пенсійного фонду України у м. Чернігові задовольнити.

Визнати протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Чернігівській області щодо винесення постанови про накладення штрафу від 25 липня 2014 року ВП № 42926831 та скасувати зазначену постанову.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких

Судді:М.І. Гриців О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький