П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 березня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Охрімчук Л.І., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Лященко Н.П., Сімоненко В.М.,Яреми А.Г.,розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди за заявою обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 18 серпня 2015 року та рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У травні 2015 року ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (далі - ОКП «Донецьктеплокомуненерго») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди.

Позивачка зазначала, що перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 6 червня 2011 року до 1 жовтня 2014 року та була звільнена з роботи на підставі пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).

При звільненні відповідач не провів з нею повного розрахунку. Артемівський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 28 січня 2015 року стягнув з відповідача на її користь заборгованість із заробітної плати та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 жовтня 2014 року до 28 січня 2015 року.

Посилаючись на те, що це рішення в частині виплати заборгованості із заробітної плати виконане лише 24 квітня 2015 року, позивачка просила стягнути з відповідача 17 тис. 688 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з наступного дня після ухвалення рішення суду до дня фактичного розрахунку та 3 тис. грн моральної шкоди.

Артемівський міськрайонний суд Донецької області рішенням від 23 червня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 18 серпня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_7 задовольнив частково: стягнув з ОКП «Донецьктеплокомуненерго» на користь ОСОБА_7 9 тис. 709 грн 80 коп. компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та 1 тис. грн моральної шкоди.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 21 жовтня 2015 року рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 серпня 2015 року залишила без змін.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Донецької області від 18 серпня 2015 року та рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2015 року ОКП «Донецьктеплокомуненерго» просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності зазначеного судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статей 116, 117 КЗпП України та статті 263 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На обґрунтування заяви ОКП «Донецьктеплокомуненерго» надало копію постанови Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОКП «Донецьктеплокомуненерго» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

За положенням пункту 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_7 працювала на посаді інженера відділу реалізації послуг 1 категорії у відокремленому підрозділі «Виробнича одиниця ОКП «Донецьктеплокомуненерго» «Жданівкатепломережа» із 6 червня 2011 року до 1 жовтня 2014 року.

Згідно з рішенням Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 28 січня 2015 року стягнуто з відповідача на користь позивачки 13 тис. 317 грн 42 коп. заборгованості із заробітної плати та 12 тис. 946 грн 40 коп. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 2 жовтня 2014 року до 28 січня 2015 року.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_7, суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що відповідач у порушення вимог статті 116 КЗпП України своєчасно не провів розрахунок при звільненні позивачки, та, керуючись статтями 117, 2371 цього Кодексу, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди. При цьому суди виходили з того, що підприємство не було позбавлене можливості своєчасно після ухвалення судового рішення про стягнення відповідної суми перерахувати заробітну плату працівника на відповідний рахунок у банківській установі, та вважали, що наявність сертифікату (висновку) про настання обставин непереборної сили, виданого Торгово-промисловою палатою України 28 серпня 2014 року, яким засвідчено настання у відповідача обставин непереборної сили (воєнний конфлікт на території Донецької області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції), не свідчить про настання цих обставин у відповідача при дотриманні трудового законодавства, зокрема в частині виплати заробітної плати працівникам підприємства.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року міститься висновок про те, що за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства. Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства. Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо. З урахуванням відповідних висновків Донецької торгово-промислової палати від 6 серпня 2014 року та експерта Донецької торгово-промислової палати від 21 липня 2014 року суди попередніх інстанцій помилково дійшли висновку про те, що затримка виплати позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася з вини ПАТ «Краматорський завод важкого верстатобудування».

Отже, існує невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції, що оскаржується, викладеному у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах статей 116, 117 КЗпП України.

Згідно із частиною першою статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, за положеннями статті 117 КЗпП України обов'язковою умовою для покладення на підприємство відповідальності за невиплату належних працівникові сум при звільненні є наявність вини підприємства.

Згідно зі статтею 4 КЗпП України законодавство про працю складається із цього Кодексу та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України положення цього Кодексу застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.

Оскільки трудовим законодавством не врегульовані відносини з приводу відшкодування майнової та моральної шкоди, положення цивільного законодавства можуть поширюватися на такі відносини.

Ураховуючи позовні вимоги у цій справі, зокрема вимоги щодо виплати компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, тобто свого роду відшкодування завданої майнової шкоди, а також відшкодування моральної шкоди, що регулюються главою 82 ЦК України, застосуванню підлягають положення цивільного законодавства.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини першої статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили як надзвичайної або невідворотної за даних умов події. Отже, непереборною силою є надзвичайна або невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо.

Висновком Торгово-промислової палати України від 28 серпня 2014 року № 2644/05-4 засвідчено настання обставин непереборної сили (наявність воєнного конфлікту на території Донецької області та здійснення у зв'язку із цим антитерористичної операції) з 2 липня 2014 року для ОКП «Донецьктеплокомуненерго» при здійсненні господарської діяльності на території Донецької області та дотриманні законодавчих актів України, які стосуються справляння та сплати податків та обов'язкових платежів.

З огляду на наведене, у справі, яка переглядається, суди дійшли помилкового висновку про те, що затримка виплати позивачці належних їй при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, відбулася з вини ОКП «Донецьктеплокомуненерго», неправильно застосувавши норми статей 116, 117 цього Кодексу.

Разом з тим у постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року міститься висновок про те, що настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), що встановлені висновком Донецької торгово-промислової палати, свідчить про відсутність вини підприємства у затримці виплат позивачу належних при звільненні сум у строки, визначені статтею 116 КЗпП України.

Отже, ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року не відповідає викладеному в постанові Верховного Суду України від 11 листопада 2015 року висновку щодо застосування в подібних правовідносинах статей 116, 117 КЗпП України, що відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів касаційної, апеляційної та першої інстанцій, ухвалених у справі, яка переглядається, та прийняття нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись пунктом 4 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 жовтня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 серпня 2015 року та рішення Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23 червня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_7 до обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Я.М. Романюк

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема