П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є.,

суддів: Берднік І.С., Ковтюк Є.І., -

за участю представників:

виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) - Глущенка Д.В.,

Департаменту економіки та інвестицій

виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) - Глущенка Д.В.,

Департаменту комунальної власності м. Києва

виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) - Костюк О.М.,

товариства з обмеженою відповідальністю

«Макс-Торг 2011» - Кіян А.В.,

Біжінара Р.В.,

Генеральної прокуратури України - Рудак О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року у справі № 910/24847/14 за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів і споруд на них Шевченківського району м. Києва», комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів і споруд на них Дніпровського району м. Києва», комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» комунальної корпорації «Київавтодор», товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011» про визнання недійсними розпорядження та інвестиційного договору,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2014 року заступник прокурора міста Києва звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Київської міської ради (далі - КМР), Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу КМР (Київської міської державної адміністрації; далі - КМДА) (далі - Департамент комунальної власності міста Києва КМДА) до виконавчого органу КМР (КМДА), Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу КМР (КМДА) (далі - Департамент економіки та інвестицій КМДА), комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів і споруд на них Шевченківського району м. Києва» (далі - КП «ШЕУ Шевченківського району м. Києва»), комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів і споруд на них Дніпровського району м. Києва» (далі - КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва»), комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» комунальної корпорації «Київавтодор» (далі - КП «Київавтошляхміст»), товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011» (далі - ТОВ «Макс-Торг 2011») про визнання недійсним розпорядження КМДА від 04 травня 2012 року № 718 «Про затвердження переможця конкурсу по залученню інвестора до здійснення заходів з облаштування 47 пішохідних підземних переходів (Лот 2)» (далі - розпорядження КМДА № 718), про визнання недійсним інвестиційного договору № 049-13/і/117, укладеного 09 червня 2012 року між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу КМР (КМДА) (далі - ГУ економіки та інвестицій КМДА), КП «ШЕУ Шевченківського району м. Києва», КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва», КП «Київавтошляхміст», ТОВ «Макс-Торг 2011» (далі - договір № 049-13/і/117).

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що розпорядження КМДА № 718 прийнято, а договір № 049-13/і/117 укладено всупереч положенням статті 19 Конституції України, Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) і Закону України від 10 квітня 1992 року № 2269-ХІІ «Про оренду державного та комунального майна» (далі - Закон № 2269-ХІІ).

На підставі оспорюваних розпорядження та договору ТОВ «Макс-Торг 2011» отримало право користування комунальним майном шляхом встановлення збірно-розбірних конструкцій у переходах і використання цих об'єктів для своїх цілей, а також можливість передачі комунального майна у суборенду, тому відповідно до статті 235 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) договір № 049-13/і/117 насправді є прихованою угодою оренди комунального майна. Фактично, укладений сторонами договір оренди не відповідає вимогам Закону № 2269-ХІІ, оскільки його укладено не уповноваженими на те особами, оцінка вартості об'єкта оренди не проводилася, істотні умови договору оренди комунального майна, зокрема орендна плата, не визначалися.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду м. Києва від 14 вересня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з КМР у доход Державного бюджету України 1 218,00 грн судового збору. Стягнуто з Департаменту комунальної власності міста Києва КМДА у доход Державного бюджету України 1 218,00 грн судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року зазначені судові рішення залишено без змін.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), заступник Генерального прокурора України, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції статті 19 Конституції України, положень Закону України від 18 вересня 1991 року № 1560-ХІІ «Про інвестиційну діяльність» (далі - Закон № 1560-ХІІ), Закону № 280/97-ВР, Закону № 2269-ХІІ, Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів для будівництва, реконструкції, реставрації тощо об'єктів житлового та нежитлового призначення, незавершеного будівництва, інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва, затвердженого рішенням КМР від 24 травня 2007 року № 528/1189 (далі - Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів), статті 319 ЦК, просить скасувати усі постановлені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 18 травня 2016 року у справі № 910/24846/14, від 03 грудня 2009 року у справі № 47/28, від 05 жовтня 2010 року у справі № 17/17, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

Ухвалою судді Верховного Суду України від 13 вересня 2016 року справу № 910/24847/14 допущено до провадження Верховного Суду України; відкрито провадження за заявою заступника Генерального прокурора України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року у цій справі та здійснено підготовчі дії.

Відповідно до пункту 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, автоматизованою системою здійснено заміну судді-доповідача ОСОБА_6, якого звільнено згідно з Постановою Верховної Ради України від 22 вересня 2016 року № 1600-VIII, на суддю-доповідача Жайворонок Т.Є. для розгляду зазначеної справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заступником Генерального прокурора України обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що рішенням КМР від 24 травня 2007 року затверджено Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів.

Згідно з пунктом 4 зазначеного рішення організатором інвестиційних конкурсів є ГУ економіки та інвестицій КМДА, яке в подальшому рішенням КМР від 15 березня 2012 року № 198/7535 «Про діяльність виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)» перейменовано у Департамент економіки та інвестицій КМДА.

За змістом пункту 1.5 Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів рішення про проведення конкурсу та про затвердження переможця конкурсу приймає КМДА за поданням організатора конкурсу шляхом видання відповідного розпорядження.

31 жовтня 2008 року КМДА відповідно до зазначеного Положення прийняла розпорядження «Про проведення інвестиційних конкурсів із залучення інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів в м. Києві» № 1496 (далі - розпорядження КМДА № 1496).

За змістом пунктів 3 та 4 розпорядження КМДА № 1496 постійно діючій комісії по залученню інвесторів доручено провести конкурси із залученням інвесторів до облаштування пішохідних підземних переходів, які є комунальною власністю, передбачивши можливість здійснення підприємницької діяльності, а Головному управлінню комунальної власності міста Києва виконавчого органу КМР (КМДА) (далі - ГУ комунальної власності КМДА) доручено зупинити розгляд всіх питань, пов'язаних із використанням пішохідних підземних переходів.

На виконання Положення про порядок проведення інвестиційних конкурсів і розпорядження КМДА № 1496 проведено конкурс, результати якого 04 травня 2012 року було затверджено розпорядженням КМДА № 718 про визначення переможцем конкурсу ТОВ «Макс-Торг 2011».

Зазначеним розпорядженням КМДА № 718 організатору конкурсу було доручено укласти відповідний договір.

Пунктами 2 і 3 розпорядження КМДА № 718 визначено, що замовниками здійснення заходів з облаштування об'єктів інвестування є балансоутримувачі відповідних пішохідних підземних переходів - КП «ШЕУ Шевченківського району м. Києва», КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва», КП «Київавтошляхміст», згідно з додатком, а ГУ економіки та інвестицій КМДА має укласти відповідний інвестиційний договір із переможцем конкурсу та замовниками.

09 червня 2012 року між ГУ економіки та інвестицій КМДА, що є організатором інвестиційного конкурсу із залучення інвестора до здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Шевченківському та Дніпровському районах міста Києва, КП «ШЕУ Шевченківського району м. Києва», КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва», КП «Київавтошляхміст» і ТОВ «Макс-Торг 2011» укладено договір № 049-13/і/117 на здійснення заходів з облаштування пішохідних підземних переходів у Шевченківському та Дніпровському районах міста Києва (Лот 2). Термін дії цього договору становить 5 років (пункт 11.1).

Залишаючи без змін судові рішення першої та апеляційної інстанцій про відмову у задоволенні позову про визнання недійсними розпорядження КМДА № 718 і договору № 049-13/і/117, Вищий господарський суд України погодився з висновком судів попередніх інстанцій про те, що розпорядження КМДА № 718 не суперечить чинному законодавству, прийнято відповідно до наданих КМР повноважень, а зміст договору № 049-13/і/117 відповідає поняттю та умовам інвестиційного договору, визначеним у Законі № 1560-ХІІ, і не містить елементів договору оренди комунального майна.

У справах № 47/28 і № 17/17, копії постанов Вищого господарського суду України в яких від 3 грудня 2009 року і від 05 жовтня 2010 року відповідно надано для порівняння, суд касаційної інстанції, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог про визнання недійсними інвестиційних договорів, послався на положення Закону № 1560-ХІІ і Земельний кодекс України та зазначив, що при внесенні за договором про інвестиційну діяльність права користування земельною ділянкою як інвестиції для будівництва інвестору повинно належати право розпорядження цією земельною ділянкою і право забудови цієї земельної ділянки.

Отже, зі змісту зазначених рішень суду касаційної інстанції, копії яких додано до заяви, та зі змісту оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України не вбачається підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Разом із тим у справі № 910/24846/14 (постанова від 18 травня 2016 року) Вищий господарський суд України скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалив нове рішення про задоволення аналогічних позовних вимог за аналогічних обставин справи, виходячи із того, що оспорюваним розпорядженням КМДА від 23 червня 2012 року № 1058 «Про затвердження переможця конкурсу по залученню інвестора до здійснення заходів з облаштування 45 пішохідних підземних переходів (Лот 4)» та інвестиційним договором від 26 вересня 2012 року № 049-13/і/119 у тимчасове користування товариству з обмеженою відповідальністю «Сентіс» передано майно комунальної власності без волевиявлення КМР, тому оспорювані розпорядження та договір суперечать приписам статей 16, 60 Закону № 280/97-ВР, статті 319 ЦК та статті 19 Конституції України.

Усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до частини першої статті 235 ЦК удаваний правочин - це правочин, вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У такій ситуації йдеться про два правочини: один удаваний, а інший - той, який сторони дійсно мали на увазі. Таким чином, удаваний правочин своєю формою приховує реальний правочин.

За договором № 049-13/і/117 відповідно до умов інвестиційного конкурсу та поданої конкурсної пропозиції інвестор зобов'язується здійснити заходи з облаштування об'єкта інвестування, визначені у пункті 1.2 цього договору, та отримує право встановити і протягом дії цього договору користуватися легкими збірно-розбірними конструкціями, встановленими у відповідному пішохідному підземному переході, відповідно до вимог чинного законодавства України, для своїх комерційних цілей, у тому числі вільно розпоряджатися такими конструкціями та надавати їх у користування третім особам на свій власний розсуд (пункт 2.1).

Пунктом 1.2 договору № 049-13/і/117 визначено, що облаштування об'єкта інвестування (інвестиційний проект) - це проведення робіт з поліпшення технічного стану підземних пішохідних переходів, здійснення експлуатаційного та санітарного утримання підземних пішохідних переходів, їх елементів та інженерних мереж у належному стані, прибирання, очищення (в т.ч. від рекламних оголошень), поливання (у літній період) прохідної частини підземного пішохідного переходу і прилеглої до нього території, здійснення заходів, передбачених у переліку регламентних робіт, наведених у додатку № 4 до цього договору, а також виконання інших необхідних робіт, пов'язаних із належною експлуатацією підземного пішохідного переходу та забезпеченням умов для безпечного руху пішоходів, що виявлені під час складання актів обстеження об'єкта інвестування або упродовж дії цього договору.

Загальна орієнтовна вартість здійснення заходів з облаштування об'єкта інвестування (розмір інвестицій) протягом терміну дії договору становить 20 150 000,00 грн (пункт 2.2 договору № 049-13/і/117).

Як вбачається зі змісту прав і обов'язків сторін договору № 049-13/і/117, ТОВ «Макс-Торг 2011» на підставі оспорюваного договору фактично отримало право користування комунальним майном шляхом встановлення збірно-розбірних конструкцій у переходах, використання їх для своїх цілей, а також можливості фактичної передачі комунального майна в суборенду.

Тобто правочин, який вчинено сторонами при укладенні договору № 049-13/і/117, спрямовано на приховання іншого правочину - договору найму (оренди) нерухомого комунального майна, який сторони насправді вчинили, тобто спірний договір є удаваним правочином згідно з частиною першою статті 235 ЦК.

Відповідно до частини другої статті 235 ЦК у разі, якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Таким чином, до спірного правочину слід застосувати правила, передбачені для договору найму (оренди) комунального майна.

Відповідно до приписів частини п'ятої статті 16 Закону № 280/97-ВР від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною п'ятою статті 60 цього Закону визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Отже, правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, у тому числі й передачі їх у тимчасове користування юридичним і фізичним особам, належать органу місцевого самоврядування, яким у спірних правовідносинах є КМР.

Згідно з положеннями статті 283 Господарського кодексу України (далі - ГК) за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною шостою статті 283 ГК визначено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК з урахуванням особливостей, передбачених ГК.

За змістом статті 759 ЦК за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Загальні правові засади визнання правочину недійсним визначено у статті 215 ЦК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843253/ed_2015_04_07/pravo1/T030435.html?pravo=1>, частиною першою якої передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_843241/ed_2015_04_07/pravo1/T030435.html?pravo=1>.

Згідно зі статтею 207 ГК господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

Згідно зі статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України.

Правовідносини щодо передачі комунального майна у користування регулюються положеннями Закону № 2269-ХІІ.

Статтею 5 Закону № 2269-ХІІ визначено, що орендодавцями майна, яке перебуває у комунальній власності, є органи, уповноважені органами місцевого самоврядування управляти майном.

Рішенням КМР від 22 вересня 2011 року № 34/6250 затверджено Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва (далі - Положення про оренду).

Розділом 2 цього Положення визначено, що орендодавцями комунального майна можуть бути ГУ комунальної власності, районні у місті Києві державні адміністрації та комунальні підприємства, установи і організації.

У справі, яка розглядається, встановлено, що КМР не уповноважувала ГУ економіки та інвестицій КМДА або його правонаступника - Департамент економіки та інвестицій КМДА, КП «ШЕУ Шевченківського району м. Києва», КП «ШЕУ Дніпровського району м. Києва», КП «Київавтошляхміст» укладати угоди щодо оренди об'єктів комунального майна, якими є пішохідні підземні переходи.

Утім, всупереч наведеним вимогам Закону № 2269-ХІІ і Положення про оренду договір № 049-13/і/117, який за своєю правовою природою є договором оренди, укладено не уповноваженими на те особами.

Водночас у порушення вимог пункту 11.1 Положення про оренду за умовами договору № 049-13/і/117 ТОВ «Макс-Торг 2011» фактично надано право передавати комунальне майно у суборенду без погодження з належним орендодавцем майна.

Законом № 2269-ХІІ (статті 10, 11) і Положенням про оренду (розділи 5, 6, 7) передбачено порядок укладення договорів оренди комунального майна та істотні умови таких договорів.

Істотними для договору оренди є умови, зазначені у частині першій статті 10 Закону № 2269-ХІІ.

Однією з таких істотних умов договору оренди є орендна плата.

Відповідно до статті 11 Закону № 2269-ХІІ, пунктів 5.1, 5.2 Положення про оренду укладенню договору оренди комунального майна передує оцінка вартості майна.

За змістом вимог цього Закону та пунктів 5.7, 6.1 Положення про оренду з урахуванням оцінки визначається плата за користування майном, яка повинна бути визначена виключно в грошовій формі.

Проте такого порядку при укладенні договору № 049-13/і/117 дотримано не було, оцінки вартості комунальних пішохідних підземних переходів не проводилося, істотних умов договору оренди комунального майна не визначалося.

З огляду на викладене договір № 049-13/і/117 не відповідає вимогам Закону № 2269-ХІІ та Положення про оренду, що є підставою для визнання його недійсним на підставі статей 203, 215 ЦК.

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким із моменту його вчинення.

Разом із тим частиною третьою статті 207 ГК передбачено, що виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Отже, чинне законодавство не передбачає визнання недійсним правочину на майбутнє. У майбутньому можуть бути припинені виключно права та обов'язки сторін за тим недійсним правочином, за яким ці права та обов'язки передбачалися на майбутнє.

Фактичне користування майном на підставі договору оренди унеможливлює у разі його недійсності проведення між сторонами двосторонньої реституції, тому такий договір повинен визнаватися судом недійсним з моменту укладення, а зобов'язання за цим договором - припинятися на майбутнє.

За змістом вимог статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування повинні діяти виключено в межах закону.

Однак, приймаючи оспорюване розпорядження № 718, на підставі якого укладено договір № 049-13/і/117, КМДА діяла всупереч вимогам Закону № 280/97-ВР, Закону № 2269-ХІІ, а відтак і статті 19 Конституції України.

У зв'язку з наведеним оспорюване розпорядження КМДА № 718 підлягає визнанню недійсним.

З огляду на викладене Судова палата у господарських справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява заступника Генерального прокурора України підлягає задоволенню, постанова Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року, постанова Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року, рішення Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2015 року - скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення заявлених позовних вимог.

Разом із тим відповідно до частини шостої статті 49 ГПК у разі зміни судового рішення без направлення справи на новий розгляд або ухвалення нового рішення Верховний Суд України змінює і розподіл судових витрат, а тому обов'язок зі сплати судового збору покладається на відповідачів.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 49, 11116 , 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 02 березня 2016 року, постанову Київського апеляційного господарського суду від 12 січня 2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 14 вересня 2015 року у справі № 910/24847/14 скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Визнати недійсним розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 04 травня 2012 року № 718 «Про затвердження переможця конкурсу по залученню інвестора до здійснення заходів з облаштування 47 пішохідних підземних переходів (Лот 2)».

Визнати недійсним інвестиційний договір від 09 червня 2012 року № 049-13/і/117, укладений між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів і споруд на них Шевченківського району м. Києва», комунальним підприємством «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів і споруд на них Дніпровського району м. Києва», комунальним підприємством по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» комунальної корпорації «Київавтодор», товариством з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011».

Зобов'язання сторін за договором від 09 червня 2012 року № 049-13/і/117 припинити на майбутнє.

Стягнути з відповідачів - виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код 00022527), Департаменту економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (код 04633423), комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів і споруд на них Шевченківського району м. Києва» (код 31868786), комунального підприємства «Шляхово-експлуатаційне управління по ремонту та утриманню автомобільних шляхів і споруд на них Дніпровського району м. Києва» (05446166), комунального підприємства по ремонту та утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» комунальної корпорації «Київавтодор» (код 03359018), товариства з обмеженою відповідальністю «Макс-Торг 2011» (код 37932495) - по 527 грн 80 коп. (п'ятсот двадцять сім гривень 80 коп.) на користь Генеральної прокуратури України (код 00034051) витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; по 487 грн 20 коп. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.) на користь Прокуратури м. Києва (код 02910019) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги про перегляд судових рішень Вищим господарським судом України.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок

Судді: І.С. Берднік Є.І. Ковтюк