П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Лященко Н.П., суддів:Гуменюка В.І.,Романюка Я.М., Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до Головної державної фітосанітарної інспекції, третя особа - Міністерство аграрної політики та продовольства України, про стягнення заробітної плати за заявою ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року та ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до Головної державної фітосанітарної інспекції про стягнення заробітної плати.

Позивач зазначав, що 21 вересня 2006 року він був призначений на посаду начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України, а звільнений з роботи 21 квітня 2010 року на підставі наказу № 76-п. За період роботи з 1 грудня 2007 року по 21 квітня 2010 року йому було нараховано, але не виплачено заробітну плату в розмірі 120 831 грн 25 коп., які він просив стягнути на його користь із відповідача.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 16 червня 2015 року позов ОСОБА_6 задоволено частково: стягнуто з Головної державної фітосанітарної інспекції на користь позивача 96 441 грн 45 коп. заробітної плати за період із <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1> 1 грудня 2007 року по 21 квітня 201 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_09_03/pravo1/T030435.html?pravo=1>0 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року вказане рішення <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2127/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1> суду першої інстанції скасовано, провадження у справі закрито на підставі статті 205 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), оскільки заявлені вимоги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_6 на підставі пункту 5 частини четвертої статті 328 ЦПК України.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_6 просить скасувати ухвалені у справі рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій та залишити в силі рішення суду першої інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ, а саме статті 205 ЦПК України.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_6 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2011 року, 4 липня 2012 року та 15 липня 2015 року.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника ОСОБА_6 - ОСОБА_7, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява про перегляд оскаржуваних судових рішень не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення в цивільних справах виключно з підстав і в порядку, установлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 19 вересня 2006 року наказом № 509-к ОСОБА_6 було призначено на посаду начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин». Наказом Міністерства аграрної політики України від 27 листопада 2007 року № 230-п його було звільнено із займаної посади на підставі пункту 5 статті 40 КЗпП України.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2009 року, наказ Міністерства аграрної політики України від 27 листопада 2007 року № 230-п було визнано протиправним та скасовано; зобов'язано Міністерство аграрної політики України поновити ОСОБА_6 на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин»; стягнуто з Міністерства аграрної політики України на користь ОСОБА_6 заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 5 064 гривні. <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1449/ed_2015_09_01/pravo1/T052747.html?pravo=1>

Оскільки за період роботи з 1 грудня 2007 року по 21 квітня 2010 року ОСОБА_6 було нараховано, але не виплачено заробітну плату в розмірі 120 831 грн 25 коп., суд першої інстанції у справі, яка переглядається, стягнув ці кошти на користь позивача з Головної державної фітосанітарної інспекції як правонаступника Головної державної інспекції з карантину рослин України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі на підставі статті 205 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, виходив із того, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки позивачем заявлено вимогу, пов'язану з проходженням ним публічної служби, а саме про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати.

Разом з тим, в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 травня 2011 року, 4 липня 2012 року та 15 липня 2015 року, наданих заявником на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій помилково закрили провадження у справах за позовами про стягнення заборгованості із заробітної плати, оскільки такі вимоги не були пов'язані з прийняттям, проходженням чи звільненням із державної служби, а тому підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, зокрема статті 205 ЦПК України.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей в застосуванні судом касаційної інстанції зазначеної норми процесуального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного су <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1979/ed_2015_09_01/pravo1/T041618.html?pravo=1>дочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також із інших відносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

На час виникнення спірних правовідносин позивач працював на посаді начальника Головної державної інспекції з карантину рослин України «Укрголовдержкарантин», тобто перебував на публічній службі.

Згідно з постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 1 липня 2009 року, залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 3 грудня 2009 року, позивач був поновлений на роботі з вирішенням питання про стягнення заборгованості із заробітної плати на підставі положень Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2012 року № 125 «Про утворення територіальних органів державної ветеринарної та фітосанітарної служби» Головну державну інспекцію з карантину рослин України реорганізовано шляхом злиття в Головну державну фітосанітарну інспекцію.

Пунктом 2 частини другої статті 17 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження та звільнення з публічної служби.

З урахуванням вищевикладеного заявлені вимоги позивача про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати пов'язані з проходженням ним публічної служби, а тому спір є публічно-правовим та підлягає розгляду судом у порядку КАС України.

Відповідно до частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3602 , 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_6 про перегляд Верховним Судом України ухвали Апеляційного суду м. Києва від 28 жовтня 2015 року й ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 листопада 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Н.П. Лященко Судді: В.І. Гуменюк Я.М. РоманюкЛ.І. Охрімчук В.М. Сімоненко