ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 грудня 2016 року м. КиївСудова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Сімоненко В.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, Котелевської селищної ради Полтавської області, виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області, третя особа - відділ Державного земельного агентства у Котелевському районі Полтавської області про визнання недійсними та скасування рішень органу місцевого самоврядування та державного акта про право власності на земельну ділянку за заявою ОСОБА_5 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2014 року ОСОБА_5 звернувся до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_6, Котелевської селищної ради Полтавської області, виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області, третя особа - відділ Державного земельного агентства у Котелевському районі Полтавської області, посилаючись на те, що прийняті органом місцевого самоврядування рішення та виданий на їх підставі ОСОБА_5 акт про право власності на земельну ділянку не відповідають вимогам статті 120 Земельного кодексу України (далі - ЗК України).

Рішенням Котелевського районного суду Полтавської області від 17 грудня 2014 року позов задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 24 червня 2015 року рішення районного суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилено, рішення апеляційного суду залишено без змін.

28 березня 2016 року ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3339/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1> (далі - ЦПК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2016_02_21/pravo1/T041618.html?pravo=1>) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції, викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статті 120 ЗК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588451/ed_2016_04_03/pravo1/T012768.html?pravo=1>.

На підтвердження наявності зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_5 посилається на постанову Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року (справа № 6-2цс15), в якій, на думку заявника, по-іншому застосована зазначена норма права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_6 ОСОБА_7, перевіривши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Згідно зі статтею 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Відповідно до змісту статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Під час розгляду справи, що переглядається судами встановлено, що ОСОБА_6 та ОСОБА_5 є співвласниками жилого будинку, який знаходиться у АДРЕСА_1. За кожним закріплено право власності на Ѕ будинку.

Право власності на вказані частини будинку у цих осіб виникло на підставі відповідних договорів дарування від 22 липня 2003 року та від 25 вересня 2002 року.

Відповідно до рішення Котелевської селищної ради Полтавської області «Про вилучення, передачу і надання земельних ділянок» від 07 жовтня 2009 року позивачу передано земельні ділянки для будівництва й обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд площею 0,051 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,033 га, які розташовані за вищевказаною адресою.

Рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області №225 від 29 липня 2005 року «Про вилучення, передачу і надання земельних ділянок», ОСОБА_6 на підставі статей 81 та 120 ЗК України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_588451/ed_2014_09_06/pravo1/T012768.html?pravo=1> передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,10 га, що знаходиться також за вказаною адресою.

Рішенням виконавчого комітету Котелевської селищної ради Полтавської області №236 від 09 серпня 2006 року «Про внесення змін у розміри земельних ділянок, що передаються у власність громадянам (ТОВ «Геосвіт»)», затверджено технічні документації по складанню державних актів на право власності на землю громадян в смт. Котельва, які розроблені ТОВ «Геосвіт», з погодженням того, що розбіжності у площах земельних ділянок, що передавались безоплатно у власність громадянам по рішеннях виконкомів і отримані в результаті обміру, виникли внаслідок більш вдосконаленої методики і вищої точності обміру та уточнення межі, з внесенням змін у тому числі й до рішення виконкому Котелевської селищної ради Полтавської області №225 від 29 липня 2005 року, внаслідок чого площа земельної ділянки, переданої відповідачу-1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, збільшено до 0,1474 га.

Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 від 05 вересня 2006 року, виданим Котелевською селищною радою Полтавської області, ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,1474 га, яка надана для будівництва, обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, й розташована по АДРЕСА_1. Список співвласників даної земельної ділянки у державному акті не зазначений.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі суд першої інстанції виходив з того, що оскільки договір поділу земельної ділянки, що є спільною частковою власністю, між позивачем та ОСОБА_5, як співвласниками, на земельну ділянку не укладався та нотаріально не посвідчувався, то державний акт на право власності на земельну ділянку повинен видаватись на спільну часткову власність, тобто зі списком співвласників цієї земельної ділянки, з визначенням часток кожного співвласника по 1/2 частці.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, зазначив, що право на присадибні земельні ділянки, яке належало двом окремим колгоспним дворам, від попередніх землекористувачів до набувачів відповідних часток будинку в установленому законом порядку не переходило, в той час як предметом спору є окрема земельна ділянка, передана відповідачеві в порядку, встановленому статтями 116, 118 ЗК України. Доказів щодо створення спільної часткової власності на спірну земельну ділянку згідно зі статтею 87 ЗК України позивачем не надано, як не надано й доказів про порушення його прав, як суміжного землекористувача, якому передана окрема суміжна земельна ділянка на підставі статей 116, 121 ЗК України.

Разом з тим, у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року, висловлена правова позиція щодо застосування положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України до правовідносин про перехід права власності на земельну ділянку та розмір земельної ділянки при спадкуванні нерухомості та земельної ділянки, яка належала спадкодавцеві на праві приватної власності.

Отже, у судових рішеннях, про перегляд яких подано заяву та у постанові Верховного Суду України, на яку як на приклад посилається заявник, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у судових рішеннях.

Керуючись пунктом 1 статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук