П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2017 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є.,

суддів: Берднік І.С., Ємця А.А., -

за участю представників

товариства з обмеженою відповідальністю

«МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» - Омельченка О.О.,

товариства з обмеженою відповідальністю

«МЕТІНВЕСТ-СМЦ» -Близнюка О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» (далі - ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 910/2031/16 за позовом ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» до публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (далі - ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського»), товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (далі - ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ») про стягнення 10 550 185 455,20 грн,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» звернулося до суду з позовом до ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» про стягнення 10 550 185 455,20 грн, з яких: 5 035 588 600,78 грн - основний борг, 2 950 336 056,36 грн - пеня, 238 128 113,35 грн - 3 % річних, 2 326 132 684,73 грн - інфляційні нарахування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що на виконання умов договору поставки від 29 грудня 2010 року № ГРД-01/10-5000 позивач у період із жовтня 2012 року по травень 2015 року поставив ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» залізорудний концентрат загальною кількістю 7 309 520,70 т на загальну суму 717 208 627,39 доларів США. У порушення умов договору відповідач сплатив за поставлений товар лише 514 522 725,37 доларів США, внаслідок чого станом на 21 січня 2016 року загальна сума заборгованості становила 202 685 871,64 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 21 січня 2016 року (24,8443 грн за 1 долар США) становить 5 035 588 600,78 грн.

Оскільки ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» прострочило виконання грошового зобов'язання, а ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» за договором поруки від 04 серпня 2014 року № МК-26/08/14 (далі - договір поруки) поручилося перед кредитором за виконання боржником свого обов'язку за договором поставки, ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ», з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог у частині стягнення основного боргу до 5 516 467 232,43 грн (перерахунок вартості поставленого товару відповідно до курсу НБУ станом на 25 лютого 2016 року), просило стягнути з відповідачів суму основного боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, 3 % річних і пеню.

У квітні 2016 року ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» подало заяву про зменшення розміру позовних вимог у частині стягнення основного боргу до 5 191 546 432,65 грн, посилаючись на те, що 23 березня 2016 року ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» сплатило вартість поставленого товару у сумі 3 312 116,17 грн, у зв'язку з чим сума основного боргу зменшилася на 126 880,44 доларів США і становить 202 558 991,20 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на 11 квітня 2016 року (25,6298 грн за 1 долар США) становить 5 191 546 432,65 грн. Позовних вимог в частині розміру пені, 3 % річних та інфляційних нарахувань позивач не змінював.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 18 квітня 2016 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 28 липня 2016 року, позов ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» основний борг у сумі 5 191 526 432,65 грн, пеню в сумі 437 385 554,08 грн, 3 % річних у сумі 155 395 326,15 грн, витрати зі сплати судового збору у сумі 111 676,11 грн. Стягнуто з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» на користь ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» основний борг у сумі 20 000,00 грн. У решті позову відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції змінено, викладено резолютивну частину в такій редакції: «Стягнути з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» на користь ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» основний борг у сумі 2 565 675 769,84 грн, пеню в сумі 437 385 554,08 грн, 3 % річних у сумі 155 395 326,15 грн. Стягнути з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» на користь ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» основний борг у сумі 20 000,00 грн. В іншій частині позову відмовити». Стягнуто з ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» на користь ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 248 040,00 грн.

У заяві про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі № 910/2031/16 з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 533 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), частини шостої статті 232 Господарського кодексу України (далі - ГК), просить скасувати постанову суду касаційної інстанції, а постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції змінити, виклавши резолютивну частину в редакції, відповідно до якої з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» належить стягнути на користь ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» основний борг у сумі 5 191 546 432,65 грн, пеню в сумі 2 468 773 770,41 грн і 3 % річних в сумі 232 481 129,74 грн. Стягнути з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» на користь ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» основний борг у сумі 20 000,00 грн.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 21 грудня 2016 року у справі № 910/2034/16, від 09 лютого 2017 року у справі № 910/2033/16, в яких, на думку заявника, по-іншому застосовано одні й ті самі норми матеріального права при вирішенні спору у подібних правовідносинах.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ», ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ», перевіривши наведені ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» обставини у межах доводів поданої заяви, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 29 грудня 2010 року між ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» (постачальник) і відкритим акціонерним товариством «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (найменування змінено в частині організаційно-правової форми на ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського») (покупець) укладено договір поставки № ГРД-01/10-5000, за умовами якого постачальник зобов'язався передати у власність покупця залізорудний концентрат із базовим вмістом заліза 63,70 % і базовим вмістом вологи 10,50 % виробництва ВАТ «Центральний ГЗК», ВАТ «Північний ГЗК», ВАТ «Інгулецький ГЗК», ВАТ «Південний ГЗК» (далі - товар), а покупець зобов'язався прийняти зазначений товар та оплатити його на умовах, передбачених договором і специфікаціями до нього. Відповідно до пункту 13.7 цей договір вступає в силу з 01 січня 2011 року та діє до 31 грудня 2015 року.

Поставка товару здійснюється протягом відповідних контрактних періодів (пункт 4.1 договору). За змістом пункту 2.2 договору контрактним є період, протягом якого ціна товару в доларовому еквіваленті, встановлена відповідно до пункту 5.3 договору, залишається незмінною. Контрактний період за цим договором становить 1 квартал, перелік яких наведено у пункті 2.2 договору.

Строки, обсяги та графіки поставок погоджено сторонами у пункті 4.1 договору. Згідно з пунктом 4.3 договору поставка товару здійснюється партіями (які становлять маршрутну норму 55-60 вагонів) протягом строку дії договору. Датою поставки відповідно до пункту 4.7 договору вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів).

Відповідно до пункту 5.1 договору ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) і зазначається у специфікаціях.

Згідно з пунктом 5.3 договору ціна на товар формується за індексним методом ціноутворення, на підставі публічної та прозорої інформації. Ціна на товар включає «ціну на контрактний період» і доплати або знижки до «ціни на контрактний період» за кожний відсоток або частку відсотка зниження або підвищення фактичного вмісту якісних показників товару (залізо, волога) від базових значень якісних показників товару (залізо, волога).

Загальна вартість договору відповідно до пункту 5.4 визначається як сума всіх специфікацій, за якими поставляється товар.

Згідно з пунктом 6.1 договору розрахунки за товар за цим договором здійснюються шляхом перерахування грошових коштів покупцем на поточний рахунок постачальника, зазначений у цьому договорі.

У пункті 6.2 договору сторони встановили, що оплата за товар здійснюється протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару (включаючи день поставки). Якщо двадцять перший календарний день (починаючи з дати поставки) припадає на вихідний чи святковий, оплата відповідної партії товару повинна бути здійснена не пізніше останнього робочого дня, що передує вихідному чи святковому дню.

Пунктом 6.2.1 договору передбачено, що партія товару вважається повністю оплаченою, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за цю конкретну партію товару, перерахована з гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, дорівнює еквівалентній доларовій вартості цієї партії товару, розрахованої виходячи з еквівалентних доларових цін та еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги та фактичних якісних характеристик цієї партії товару.

Відповідно до пункту 6.2.2 договору рахунки-фактури виставляються у день поставки партії товару в національній валюті України - гривні, виходячи з перерахунку в гривні ціни товару в доларовому еквіваленті, яка діяла у поточному контрактному періоді поставки (з базовим вмістом заліза та базовим вмістом вологи), а також доплат/знижок до ціни товару в доларовому еквіваленті, які діяли в поточному контрактному періоді поставки за зміну якісних характеристик товару (вміст заліза, вміст вологи). При виставленні рахунка-фактури для мети перерахунку ціна товару в доларовому еквіваленті та доплат/знижок у доларовому еквіваленті перемножуються на офіційний курс НБУ UAH/USD, встановлений на дату поставки партії товару. Для виставлення рахунка-фактури приймається вага партії товару, зазначена у залізничній накладній, та фактичні якісні характеристики товару (вміст заліза, вміст вологи), зазначені у сертифікаті якості виробника.

Згідно з пунктом 6.2.3 договору у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахована із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії, перевищує еквівалентну доларову вартість цієї партії товару, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару, то різниця у доларовому еквіваленті між доларовою величиною фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахованою із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару та еквівалентну доларовій вартості цієї партії товару, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін та еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару, враховується як часткова оплата в доларовому еквіваленті наступної партії товару. Коригування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками і податковими накладними на дату оплати партії товару.

За змістом пункту 6.2.4 договору у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахована із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії, менше еквівалентної доларової вартості цієї партії товару, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін і еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару, то різниця у доларовому еквіваленті між еквівалентною доларовою вартістю цієї партії товару, розрахованої виходячи із еквівалентних доларових цін та еквівалентних доларових доплат/знижок, фактичної ваги і фактичних якісних характеристик цієї партії товару і доларової величини фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, повинна бути доплачена покупцем гривнями у той же день за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату оплати. Коригування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками і податковими накладними на дату оплати партії товару.

Датою оплати згідно з пунктом 6.2.6 договору вважається дата фактичного надходження грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно з пунктом 7.3 договору постачальник надає покупцю (його представнику) на товар, який поставляється згідно з цим договором, такі документи: рахунок-фактуру; коригувальний рахунок (за наявності); копію залізничної накладної (квитанції про приймання вантажу на маршрут чи групу вагонів); сертифікат якості; податкову накладну.

Товар вважається зданим постачальником і прийнятим покупцем: за кількістю: згідно з кількістю, зазначеною у залізничній накладній; за якістю: згідно з якістю, наведеною у сертифікаті якості відповідно до пункту 2.4 договору.

Пунктом 8.3 договору визначено, що у разі порушення покупцем строків оплати, передбачених пунктом 6.2 цього договору, останній зобов'язується сплатити постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від невчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.

Виконання ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» зобов'язань за договором поставки забезпечено порукою шляхом укладення між ТОВ «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» (кредитор) і ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» (поручитель) договору поруки, за умовами якого поручитель зобов'язався солідарно відповідати перед кредитором за своєчасне та повне виконання зобов'язань ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» за договором поставки від 29 грудня 2010 року № ГРД-01/10-5000, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну сплату коштів, пені, процентів і штрафів, передбачених договором поставки. Поручитель зобов'язався відповідати перед кредитором у тому ж обсязі, на тих же умовах і в ті ж строки, що і боржник (пункт 1.3 договору поруки).

Пунктом 2.3 договору поруки сторони погодили, що поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов'язань у повному обсязі належним йому на праві власності майном, у тому числі коштами. Однак відповідальність поручителя обмежується 20 000,00 грн за зобов'язаннями боржника, включаючи можливу відповідальність за несвоєчасну сплату коштів, пені, процентів і штрафів, передбачених договором поставки, та у будь-якому випадку не може перевищувати зазначеної суми.

Позивач відповідно до умов договору поставки та специфікацій №№ 8-18 до нього у період із 01 жовтня 2012 року по 16 травня 2015 року (включно) відвантажив на адресу ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» товар (концентрат залізорудний) у кількості 7 309 520,70 т загальною вартістю 717 208 627,39 доларів США, що підтверджується залізничними накладними та актами приймання-передачі кожної партії товару. Зокрема, акти приймання-передачі кожної партії товару містять підпис уповноваженої особи та відбиток печатки відповідача, а отже останній надав свою згоду на прийняття саме таких кількості та асортименту товару за передбаченою ціною у певний контрактний період.

Судом також установлено, що ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» товар, відвантажений у період із 01 жовтня 2012 року по 22 липня 2013 року, оплатило у повному обсязі, але з порушенням встановлених строків оплати, а товар, поставлений із 23 липня 2013 року по 16 травня 2015 року, оплатило лише частково. Станом на дату звернення позивача з позовом до суду відповідач сплатив за поставлений товар 514 522 725,37 доларів США.

У подальшому ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» сплатило на користь позивача 3 312 116,17 грн заборгованості за поставлений товар за рахунком-фактурою від 02 жовтня 2013 року № СФ-178728, що підтверджується платіжним дорученням від 23 березня 2016 року № 834. Цю суму оплати в гривнях відповідно до умов пункту 6.2.4 договору було зараховано позивачем як частину вартості товару, поставленого за актом приймання-передачі продукції від 02 жовтня 2013 року № 178728, а саме як оплата поставки 1 168,6511 т товару, ціна якого на день оплати становила 126 880,44 доларів США.

З урахуванням часткової оплати товару заборгованість (основний борг) відповідача за період із 23 червня 2013 року по 16 травня 2015 року на час розгляду справи становить 202 559 021,58 доларів США (717 208 627,39 доларів США - 514 522 725,37 доларів США = 202 685 902,02 доларів США - 126 880,44 доларів США = 202 559 021,58 доларів США).

За даними обліку позивача станом на час розгляду справи основний борг відповідача становить меншу суму, а саме 202 558 991,20 доларів США, що еквівалентно 5 191 546 432,65 грн за офіційним курсом НБУ станом на 11 квітня 2016 року (25,6298 грн за 1 долар США), і саме у наведеній сумі позивач заявив позовні вимоги про стягнення суми основного боргу. Основний борг розраховано позивачем з урахуванням положень розділу 6 договору поставки. Оскільки клопотання в порядку пункту 2 частини першої статті 83 ГПК позивач не заявляв, суд зазначив про відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог у частині основного боргу.

Водночас ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» визнало наявність заборгованості за поставлений у спірний період товар лише в сумі 2 565 675 769,84 грн. Заборгованість в іншій частині заявленої позивачем до стягнення суми основного боргу відповідач не визнає, оскільки вважає, що у нього є обов'язок сплатити вартість поставленого товару відповідно до вартості, зафіксованої у рахунках-фактурах і вираженої у гривні, без фактичної прив'язки до курсу долару США на дату платежу.

Позивачем заявлено також позовні вимоги про стягнення з ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» і ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» 2 950 336 056,36 грн пені, 238 128 113,35 грн - 3 % річних, 2 326 132 684,73 грн інфляційних нарахувань за період із 22 жовтня 2012 року по 19 січня 2016 року.

У відзиві на позовну заяву ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» заявило про сплив позовної давності за вимогами про стягнення пені за період 2012-2014 років та за частину 2015 року, яка не входить в один рік до дати подання позову, з огляду на скорочений строк позовної давності в один рік до вимог про стягнення пені (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК), а також про сплив загального строку позовної давності до вимог про стягнення 3 % річних за період із жовтня 2012 року по 12 лютого 2013 року.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, задовольняючи позов у частині стягнення основного боргу, виходив із того, що ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» допустив порушення договірного зобов'язання щодо повної і своєчасної оплати поставленого позивачем товару, отже вартість цього товару підлягає стягненню в гривнях з урахуванням доларового еквівалента та офіційного курсу НБУ UAН/USD на дату, визначену позивачем у заяві про зменшення позовних вимог, у сумі 5 191 546 432,65 грн, та 20 000,00 грн, які має сплатити ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» як поручитель на підставі договору поруки. Підписання сторонами актів звірки взаємних розрахунків за договором не свідчить про відсутність у боржника обов'язку сплатити ціну за поставлений товар в розмірі, визначеному умовами договору, а застосування порядку коригування ціни товару в гривні шляхом оформлення коригувальних рахунків і податкових накладних на дату оплати партії товару має місце лише у разі своєчасної оплати боржником вартості поставленого товару.

Частково задовольняючи вимоги про стягнення пені, суд послався на положення статей 258 ЦК, 232 ГК і зазначив, що з такою вимогою позивач мав звернутися до суду за період не більше шести місяців та протягом одного року з моменту невиконання зобов'язання відповідачем.

Частково задовольняючи позов про стягнення 3 % річних відповідно до частини другої статті 625 ЦК, суд виходив із того, що частина вимог заявлена з пропуском загального строку позовної давності, про застосування якої просив відповідач.

Відмовляючи у стягнення інфляційних нарахувань суд виходив із того, що ціна на товар встановлена в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) і вказана у специфікаціях, тоді як норми частини другої статті 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Суд касаційної інстанції, змінюючи судові рішення попередніх інстанцій у частині суми основного боргу, виходив із того, що суди, визначивши обов'язкову до сплати відповідачем гривневу суму за курсом НБУ на дату вимоги позивача, не врахували, що за умовами укладеного між сторонами договору поставки передбачено інший порядок визначення ціни товару, ці умови не визнані недійсними та є обов'язковими для виконання сторонами згідно з вимогами статті 629 ЦК.

Пославшись на положення статті 533 ЦК, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що у ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» виник обов'язок сплатити вартість поставленого позивачем товару, яка зазначена у рахунках-фактурах, за курсом іноземної валюти до гривні на дату поставки товару. Заборгованість у сумі усіх виставлених рахунків-фактур, з урахуванням сплаченого відповідачем рахунка 23 березня 2016 року, становить 2 565 675 769, 84 грн, що обґрунтовано визнається останнім. Підписанням актів звірки взаємних розрахунків за договором станом на 01 лютого 2016 року, 01 березня 2016 року та 01 квітня 2016 року позивач підтвердив правильність такого розрахунку суми основного боргу у наведеному розмірі.

Щодо коригування гривневого еквівалента суд зазначив, що постачальник (позивач) після надходження коштів на його рахунок у випадку, якщо фактично зарахована сума коштів виявиться меншою в еквіваленті до долара США, має право відповідно до пункту 6.2.4 договору відкоригувати ціну та виставити покупцю коригувальний рахунок. Тільки після отримання коригувального рахунку у покупця виникає обов'язок сплатити різницю, яка виникла у зв'язку зі зростанням офіційного курсу НБУ UAH/USD. Водночас доказів виставлення позивачем коригувальних рахунків-фактур до справи не надано.

Оскільки суди попередніх інстанцій обґрунтовано встановили факт порушення відповідачем договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, однак не врахували, що остаточна сума гривневого зобов'язання визначається відповідно до офіційного курсу НБУ не на дату вимоги позивача про сплату відповідної суми, а на дату здійснення платежу, суд касаційної інстанції змінив судові рішення у частині суми основного боргу.

Щодо вирішення позовних вимог в іншій частині суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій.

Разом із тим у справах № 910/2034/16 і № 910/2033/16, копії постанов в яких надано для порівняння, суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статті 533 ЦК, висловив правову позицію про те, що у разі невиконання грошового зобов'язання, визначеного умовами договору в еквіваленті до іноземної валюти, сума заборгованості стягується за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (подання заяви про збільшення позовних вимог). Крім того, суд касаційної інстанції зазначив, що відповідно до частини шостої статті 232 ГК у договорі сторони мають право визначити не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, а й врегулювати свої відносини щодо їх нарахування на власний розсуд.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, про які йдеться у заяві, Верховний Суд України виходить із такого.

Загальні засади цивільного законодавства встановлено статтею 3 ЦК. До цього переліку, зокрема, належить свобода договору.

За змістом статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (стаття 638 ЦК).

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК і статті 193 ГК договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих кодексів, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У справі, яка розглядається, предметом позову є вимога позивача про стягнення заборгованості у зв'язку з неналежними виконанням відповідачем договірного зобов'язання, грошовий еквівалент якого визначено в іноземній валюті.

Відповідно до статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 524 ЦК зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

За змістом статті 533 ЦК грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що незалежно від валюти боргу (грошової одиниці, в якій обчислено суму зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і фактичного його виконання, є національна валюта України - гривня. У разі визначення у зобов'язанні грошового еквівалента в іноземній валюті сума, що підлягає сплаті за цим зобов'язанням, визначається у гривні за офіційним курсом відповідної валюти, встановленим НБУ, на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

У справі, яка розглядається, сторони у договорі поставки визначили, що ціна на товар встановлюється в еквіваленті до іноземної валюти (долару США) і наводиться у специфікаціях; оплата за товар здійснюється протягом 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії товару, на підставі рахунків-фактур, виставлених постачальником у день поставки партії товару в гривні, виходячи із перерахунку в гривні ціни товару в доларовому еквіваленті за офіційним курсом НБУ UAH/USD, встановленим на дату поставки партії товару; у випадку, якщо еквівалентна доларова величина фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахована із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії, менше еквівалентної доларової вартості цієї партії товару, то різниця в доларовому еквіваленті між еквівалентною доларовою вартістю цієї партії товару і доларової величини фактично здійснених покупцем платежів (у гривнях) за конкретну партію товару, перерахованої із гривень у доларовий еквівалент за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату фактичної оплати цієї партії товару, повинна бути доплачена покупцем гривнями у той же день за офіційним курсом НБУ UAH/USD на дату оплати. Коригування ціни товару в гривні оформлюється коригувальними рахунками і податковими накладними на дату оплати партії товару.

Судами встановлено факт порушення відповідачем ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» договірних зобов'язань у частині своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Отже, зважаючи на викладене, якщо у договорі визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті та передбачено, що сума, яка підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, проте фактично такий платіж ще не здійснено, оскільки боржник не виконав зобов'язання у строк, встановлений договором, стягненню підлягає сума у гривнях, яка визначається еквівалентно за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (заяви про збільшення позовних вимог).

Обов'язок кредитора виставити коригувальні рахунки має місце, якщо прострочення боржника не настає і він добровільно сплачує вартість поставленого товару у строк, встановлений договором. Якщо внаслідок прострочення боржника кредитор звертається до суду, то в такому випадку чітко неможливо визначити дату платежу (день фактичної оплати, виконання рішення суду) і, відповідно, внаслідок невиставлення коригувальних рахунків кредитор у розумінні статті 613 ЦК не вважається таким, що прострочив (прострочення кредитора).

Ураховуючи викладене, у справі, яка розглядається, висновок Вищого господарського суду України про те, що у відповідача виник обов'язок сплатити заборгованість з оплати вартості поставленого товару, виходячи із загальної суми виставлених позивачем рахунків-фактур, вираженій у гривні, а перерахунок доларового еквівалента ціни товару можливий лише на дату платежу та за умови виставлення останнім коригувальних рахунків, є помилковим.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права щодо стягнення пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, Верховний Суд України виходить із такого.

Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша, друга статті 217 ГК). Штрафними санкціями відповідно до частини першої статті 230 ГК визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом положень частин четвертої і шостої статті 231 ГК у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Отже, встановивши розмір і термін нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов'язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (частина третя статті 6 ЦК), у тому числі мають право пов'язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати).

У справі, яка розглядається, сторони у пункті 8.3 договору поставки врегулювали відносини щодо розміру й терміну сплати пені за несвоєчасну оплату поставленого товару. Крім іншого, цей пункт договору повністю відповідає положенням частини шостої статті 231 ГК.

Таким чином, висновок суду касаційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення пені за період прострочення грошового зобов'язання понад шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано, є необґрунтованим і помилковим.

Ураховуючи, що суд касаційної інстанції неоднаково і неправильно застосував норми матеріального права у справі, яка розглядається, постанова Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 910/2031/16 підлягає скасуванню із направленням справи на розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись пунктом 6 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 11116, 11123, 11124, 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ ХОЛДИНГ» задовольнити частково.

Постанову Вищого господарського суду України від 09 листопада 2016 року у справі № 910/2031/16 скасувати, а справу передати на розгляд до Вищого господарського суду України.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок

Судді: І.С. Берднік А.А. Ємець