ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоВолкова О.Ф.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Завод «Полімер» до Одеської міської ради (далі - Міськрада), треті особи: департамент комунальної власності Міськради, ТОВ «Мірс», ТОВ «Резон Плюс», за участю прокурора м. Одеси, прокурора Приморського району м. Одеси, про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и л а:

У березні 2013 року ТОВ «Завод «Полімер» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати рішення Міськради від 28 грудня 2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» та 20 вересня 2011 року № 1268-VI «Про внесення змін до рішення Одеської міської ради від 28 грудня 2010 року № 41-VI «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Одеси» (далі - рішення №№ 41-VI, 1268-VI, оскаржувані рішення відповідно).

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що прийняття Міськрадою оскаржуваних рішень призвело до порушення прав та законних інтересів ТОВ «Завод «Полімер», оскільки нормативна грошова оцінка земель м. Одеси була проведена з порушенням вимог Закону України від 11 грудня 2003 року № 1378-IV «Про оцінку землі» (далі - Закон № 1378-IV), Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженого наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року № 18/15/21/11 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 5 квітня 2006 року за № 388/12262), визначена неправильно і значно завищена щодо земельної ділянки, яка знаходиться в користуванні товариства. Також позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач спірні рішення прийняв із порушенням норм Закону України від 11 вересня 2003 року № 1160-IV «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», а саме з недотриманням процедури підготовки та оприлюднення регуляторного акта.

Суди встановили, що рішенням № 41-VI: затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси; введено в дію затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель м. Одеси з 1 січня 2011 року, крім випадків, визначених у пункті 3 цього рішення; введено в дію затверджену пунктом 1 цього рішення нормативну грошову оцінку земель м. Одеси для розрахунку річної орендної плати і плати за дольову участь у землекористуванні з 1 січня 2012 року.

Зазначене рішення оприлюднене в газеті «Одесскій вестник» від 13 січня 2011 року № 5.

Рішенням № 1268-VI внесено зміни до рішення № 41-VI, зокрема, введено в дію затверджену пунктом 1 рішення нормативну грошову оцінку земель м. Одеси для розрахунку річної орендної плати з 20 вересня 2011 року, виключено пункти 4, 5, 6 рішення. Зазначене рішення оприлюднене в газеті «Одесскій вестник» від 6 жовтня 2011 року № 166.

Також установлено, що розробником затвердженої нормативної грошової оцінки земель м. Одеси виступив Український державний науково-дослідний інститут проектування міст «Діпромісто» (м. Київ), який відповідно до ліцензії від 22 листопада 2004 року має право на проведення землевпорядних та землеоціночних робіт.

Приморський районний суд міста Одеси постановою від 18 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовив.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 11 лютого 2015 року змінив постанову Приморського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2014 року, виключивши з мотивувальної частини постанови посилання суду на те, що оскаржувані рішення не є регуляторними актами, як на підставу відмови у задоволенні позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 6 жовтня 2015 року скасував постанови Приморського районного суду міста Одеси від 18 вересня 2014 року та Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, а позов залишив без розгляду.

Приймаючи таке рішення, касаційний суд виходив із того, що позивач мав дізнатися про існування оскаржуваних рішень 13 січня 2011 року та 6 жовтня 2011 року відповідно, у зв'язку з чим посилання ТОВ «Завод «Полімер» на те, що підприємство дізналось про існування вищезгаданих рішень лише після початку процедури фактичного перегляду орендної ставки, не може розглядатись як поважна причина для пропуску ним строку звернення до адміністративного суду.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, ТОВ «Завод «Полімер» звернулося із заявою про його перегляд з підстав, установлених пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а саме статей 99, 100 КАС, просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2015 року, а справу передати на розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування мотивів перегляду судового рішення заявник додав копії рішень Вищого адміністративного суду України від 3 та 16 грудня 2015 року (№№ К/800/21974/15, К/800/9535/15 відповідно).

У рішенні від 3 грудня 2015 року касаційний суд, скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій про залишення позову без розгляду та направляючи справу на продовження розгляду до суду першої інстанції, вказав, що витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а отже, можливість здійснити оскарження витягу про нормативну грошову оцінку земельної ділянки у позивача могла виникнути тільки з моменту отримання екземпляра цього витягу або з моменту, коли позивач дізнався про інформацію, викладену у ньому.

У рішенні від 16 грудня 2015 року касаційний суд, скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції про залишення позову без розгляду та направляючи справу на продовження розгляду до суду апеляційної інстанції, дійшов висновку про безпідставність доводів апеляційного суду про те, що про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися у момент оприлюднення оскаржуваних рішень, тобто 13 січня та 6 жовтня 2011 року, оскільки оскаржувані рішення, які були оприлюднені, не містять жодних даних щодо розміру нормативної грошової оцінки. При цьому, як зазначив представник Міськради в судовому засіданні суду касаційної інстанції, технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси не була опублікована у зв'язку з тим, що вона виготовлена для службового користування.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

У справі, яка розглядається, Вищий адміністративний суд України, залишаючи позов без розгляду, виходив із того, що позивач мав дізнатися про існування оскаржуваних рішень 13 січня 2011 року та 6 жовтня 2011 року, тобто з дати оприлюднення оскаржуваних рішень, у зв'язку з чим посилання ТОВ «Завод «Полімер» на те, що підприємство дізналось про існування вищезгаданих рішень лише після початку процедури фактичного перегляду орендної ставки, не може розглядатись як поважна причина для пропуску ним строку звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України не погоджується з таким висновком Вищого адміністративного суду України з огляду на таке.

Технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою (частина перша статті 23 Закону № 1378-IV).

Разом з цим дані про нормативну грошову оцінку стосовно окремої земельної ділянки за правилами частини другої статті 20 зазначеного Закону оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Водночас відповідно до частини третьої статті 23 цього Закону витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Крім того, із рішення суду першої інстанції вбачається, що затверджена оскаржуваними рішеннями технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Одеси має гриф обмеження доступу «Для службового користування».

За правилами пункту 35 Інструкції про порядок обліку, зберігання і використання документів, справ, видань та інших матеріальних носіїв інформації, які містять службову інформацію, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 27 листопада 1998 року № 1893, забороняється користуватися відомостями з документів з грифом «Для службового користування» для, зокрема, опублікування у засобах масової інформації.

Таким чином, припущення суду касаційної інстанції про те, що ТОВ «Завод «Полімер» повинно було дізнатись та усвідомити неминучий вплив оскаржуваних рішень на свої права, обов'язки та інтереси з дня їх опублікування, не відповідає встановленим у справі обставинам.

За наведених обставин ухвала Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2015 року не узгоджується з вимогами чинного законодавства та підлягає скасуванню з направленням справи до цього ж суду для розгляду.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Полімер» задовольнити.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 6 жовтня 2015 року скасувати, а справу передати до Вищого адміністративного суду України для розгляду.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. ВолковСудді: М.І. ГрицівО.А. КороткихВ.Л. МаринченкоО.Б. ПрокопенкоІ.Л. СамсінО.О. Терлецький