П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоКривенди О.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Прокопенка О.Б.,

при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника Державної фіскальної служби України (далі - ДФС) - Дмитренка О.О., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» (далі - Товариство) до ДФС, Головного управління ДФС у Київській області (далі - управління ДФС), Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року Товариство звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати: рішення ОДПІ від 16 лютого 2015 року № 59/10 - про відмову у прийнятті податкової звітності; рішення управління ДФС від 9 квітня 2015 року № 1109/10/10-36-11-01-10 і рішення ДФС від 2 липня 2015 року № 13768/6/99-99-11-02-02-15 - про результати розгляду скарг; зобов'язати ОДПІ включити відомості поданої Товариством податкової декларації з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за січень 2015 року разом з доповненнями та додатками до облікових даних щодо Товариства в інформаційних базах даних ДФС.

Постановою від 24 листопада 2015 року Київський окружний адміністративний суд позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправним та скасував рішення ОДПІ від 16 лютого 2015 року № 59/10; постановив вважати податкову декларацію з ПДВ Товариства за січень 2015 року такою, що подана до ОДПІ 14 лютого 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 лютого 2016 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 14 квітня 2016 року касаційну скаргу Товариства залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків.

Не погоджуючись із ухвалою суду касаційної інстанції, Товариство звернулось із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстав, передбачених пунктами 1, 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). Просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 14 квітня 2016 року, а справу передати на розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 29 лютого 2016 року (№ К/800/5312/16); 9, 10, 11, 14 і 21 березня 2016 року (№№ К/800/6025/16; 800/154/16; К/800/6514/16, К/800/6502/16; К/800/5312/16; К/800/7712/16 відповідно); 20, 26 і 27 квітня 2016 року (№№ К/800/10744/16; К/800/11503/16; К/800/6025/16 відповідно); 18, 19, 20, 23, 24, 25 і 30 травня 2016 року (№№ К/800/10744/16; К/800/6502/16; К/800/13782/16; 800/289/16; К/800/14114/16, К/800/14049/16; К/800/14063/16, К/800/14307/16; К/800/11503/16 відповідно); 14 і 21 червня 2016 року (№№ 800/289/16, К/800/14307/16 відповідно); 4 липня 2016 року (№ К/800/14049/16), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції статей 106, 108, 213, 214 КАС та положень Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI).

Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява Товариства не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пунктів 1, 2 частини першої статті 237 КАС мотивами перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та рішень, копії яких надано для порівняння, не дає підстав вважати, що цей суд неоднаково застосував зазначені норми права.

Так, у справі, що розглядається, Вищий адміністративний суд України залишив касаційну скаргу Товариства без руху у зв'язку з тим, що судовий збір воно сплатило не в повному обсязі, оскільки, зважаючи на заявлені позивачем чотири вимоги немайнового характеру, судовий збір має бути сплачений з урахуванням абзацу другого частини третьої статті 6 Закону № 3674-VI, тобто за всі чотири вимоги, а не за одну, як сплатило Товариство. Крім того, суд зазначив, що касаційну скаргу подано з пропуском строку, встановленого частиною другою статті 212 КАС.

Водночас у справах, ухвали Вищого адміністративного суду України в яких надано для порівняння, цей суд:

-в ухвалах від 9, 10, 11, 21 березня, 20, 26 квітня, 23, 24, 25 травня 2016 року, залишаючи касаційні скарги без руху, зобов'язав осіб, які ці скарги подали, сплатити судовий збір відповідно до положень статті 4 Закону № 3674-VI;

-в ухвалі від 20 травня 2016 року, залишаючи скаргу без руху, зобов'язав скаржника сплатити судовий збір у справі з заявленими вимогами немайнового характеру з урахуванням положень статті 6 Закону № 3674-VI;

-в ухвалі від 29 лютого 2016 року у справі про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії зазначив, що за подання касаційної скарги (немайнового характеру) на рішення суду ставка судового збору становить 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Крім того, в рішеннях від 14 березня, 27 квітня, 18, 19 і 30 травня, 14 червня, 4 липня 2016 року Вищий адміністративний суд України після усунення скаржниками недоліків касаційних скарг, зокрема сплати ними судового збору, відкрив касаційні провадження.

У кожному з цих рішень касаційний суд з наведенням відповідного обґрунтування залежно від характеру та кількості заявлених позовних вимог вирішував питання щодо сплати судового збору.

Іншого, ніж в оскаржуваному рішенні, тлумачення норм права, про які йдеться у заяві Товариства, надані для порівняння ухвали не містять.

У долученій до заяви ухвалі суду касаційної інстанції від 21 червня 2016 року, якою відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства оборони України у справі про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, про судовий збір взагалі не йдеться.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального і процесуального права у подібних правовідносинах.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви Товариства слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ТОДО+» відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда Судді:О.Ф. ВолковМ.І. ГрицівО.Б. Прокопенко