ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,

суддів: Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі - Виконавча служба) про скасування постанов про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчої служби, у якому просила: скасувати постанови від 22 квітня 2014 року: ВП № 42715671 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1883 грн 13 коп. та витрат на виконання виконавчих дій у розмірі 50 грн, ВП № 42715839 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1883 грн 13 коп. та витрат на виконання виконавчих дій у розмірі 50 грн; відшкодувати витрати на правову допомогу.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 6 жовтня 2014 року позов задовольнив: визнав протиправними і скасував постанови Виконавчої служби від 22 квітня 2014 року про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. У відшкодуванні витрат на правову допомогу відмовив.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови щодо відшкодування витрат на правову допомогу, позивач звернулася з апеляційною скаргою до Київського апеляційного адміністративного суду.

Ухвалою судді Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку з несплатою позивачем судових витрат у розмірах, передбачених Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір», виходячи зі спору майнового характеру. Запропоновано сплати судовій збір, при визначенні якого врахувати положення статті 4 згаданого Закону.

Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 17 листопада 2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року в частині відмови у відшкодуванні витрат на правову допомогу повернув позивачу, оскільки вона не усунула недоліки, про які йдеться в ухвалі апеляційного суду від 31 жовтня 2014 року.

ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою про перегляд вищезазначеної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 11 червня 2015 року рішення суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій просить скасувати ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 17 листопада 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 11 червня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

На обґрунтування заяви додала копію постанови Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2014 року (№ К/800/651/14), яка, на її думку, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм процесуального права, а саме статті 87 КАС.

Виконуючи обов'язок щодо усунення неоднакового застосування норм процесуального права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності справ або встановленої законом юрисдикції адміністративних судів.

Проте аналіз рішення суду касаційної інстанції у справі, що розглядається, та його рішення, копію якого надано для порівняння (постанова від 14 серпня 2014 року у справі № К/800/651/14), не дає підстав для висновку, що цей суд неоднаково застосував одні і ті ж норми процесуального права.

У справі, що розглядається, касаційний суд, залишаючи без змін рішення суду апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до вимог процесуального закону апеляційний суд правомірно повернув позивачу апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не усунула недоліки, зазначені в ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2014 року, а саме недоплатила судовий збір за спір у повному обсязі.

Таким чином, постанова окружного адміністративного суду міста Києва від 6 жовтня 2014 року ні в апеляційному, ні в касаційному порядку не розглядалася.

Натомість в постанові від 14 серпня 2014 року, яку додано заявником на підтвердження наведених у заяві доводів, касаційний суд за інших обставин у справі надав висновок щодо суті збитків як таких, що не підлягають оплаті судовим збором як вимоги матеріальні.

Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, у задоволенні заяви ОСОБА_1 слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: М.І. Гриців В.В. Кривенко П.В. Панталієнко І.Л. Самсін О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко