П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Кривенди О.В.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом народного депутата України ОСОБА_9 до Президента України про визнання бездіяльності протиправною,

в с т а н о в и л а:

У січні 2016 року ОСОБА_9 звернувся до Вищого адміністративного суду України як суду першої інстанції з позовом до Президента України Порошенка Петра Олексійовича, у якому просив визнати протиправною бездіяльність Президента України щодо нерозгляду депутатського звернення від 12 листопада 2015 року № 885-дз та ненадання відповіді на зазначене депутатське звернення.

На обґрунтування позову зазначив, що з дня надіслання депутатського звернення до дня пред'явлення позову минула більш як 51 доба, проте відповіді щодо розгляду депутатського звернення або офіційного листа про продовження строків його розгляду з обґрунтуванням причин такого продовження від Президента України не надійшло.

Така бездіяльність Президента України, на думку позивача, є протиправною, оскільки порушує вимоги частин другої і четвертої статті 16 Закону України від 17 листопада 1992 року № 2790-ХІІ «Про статус народного депутата України» (далі - Закон № 2790-ХІІ).

Вищий адміністративний суд України постановою від 18 лютого 2016 року у задоволенні позову відмовив.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_9 звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року і задовольнити його позовні вимоги.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що вона підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Статтею 2 КАС установлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень; до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Глава 6 розділу ІІІ цього Кодексу виокремлює та регулює види адміністративних спорів, вирішення яких потребує спеціального, виключного врегулювання нормами процесуального права.

До таких, зокрема, віднесені публічно-правові спори, звернені до Президента України, щодо оскарження на предмет законності (крім конституційності) його указів і розпоряджень, дій чи бездіяльності, які розглядаються Вищим адміністративним судом України як судом першої інстанції (стаття 171-1 КАС).

Народний депутат України ОСОБА_9, звертаючись до Вищого адміністративного суду України в порядку статті 171-1 КАС як суду першої інстанції з позовом до Президента України про визнання бездіяльності протиправною, послався на те, що на порушення вимог частин другої і четвертої статті 16 Закону № 2790-ХІІ Президент України не надав відповіді на його депутатське звернення.

У депутатському зверненні викладена пропозиція до Президента України повідомити про те, яке його майно на території Російської Федерації конфісковано та на яке майно накладено арешт.

Вищий адміністративний суд України, відмовляючи у задоволенні позову, послався на те, що визначені у статті 106 Конституції України повноваження Президента України є вичерпними. Розгляд депутатських звернень та надання на них письмових відповідей не належать до повноважень Президента України.

На думку колегії суддів, на порушення вимог статей 11 та 138 КАС суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.

Так, відповідно до статті 16 Закону № 2790-ХІІ народний депутат має право на депутатське звернення до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, об'єднань громадян з питань, пов'язаних з депутатською діяльністю, і брати участь у розгляді порушених ним питань.

Депутатське звернення - викладена в письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, керівників підприємств, установ і організацій, об'єднань громадян здійснити певні дії, дати офіційне роз'яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції.

Проте суд не з'ясував, чи відповідає зазначеним вимогам закону звернення народного депутата ОСОБА_9 та чи пов'язані питання, про які йдеться у зверненні, з депутатською діяльністю.

Не з'ясував також суд того, коли і кому надійшло звернення народного депутата, хто і протягом якого часу мав дати на нього відповідь та ким саме і які дії були вчинені щодо розгляду звернення.

Суд в оскаржуваному рішенні зазначив про те, що відповідно до пунктів 1 і 3 Положення про адміністрацію Президента України, затвердженого Указом Президента України від 2 квітня 2010 року № 504/2010 (далі - Положення), Адміністрація Президента України (далі - Адміністрація) є постійно діючим допоміжним органом, утвореним Президентом України відповідно до пункту 28 частини першої статті 106 Конституції України. Основним завданням Адміністрації є організаційне, правове, консультативне, інформаційне, експертно-аналітичне та інше забезпечення здійснення Президентом України визначених Конституцією України повноважень.

Проте, пославшись на зазначені норми, суд їх не проаналізував, як і не проаналізував пункт 4 Положення, яким визначені повноваження Адміністрації, та відповідних висновків у рішенні не навів.

Верховний Суд України, розглядаючи справу у межах визначеної главою 3 розділу IV КАС компетенції, позбавлений можливості встановлювати обставини у справі.

Отже, оскаржувана постанова Вищого адміністративного суду України підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене і постановити законне й обґрунтоване судове рішення.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву народного депутата України ОСОБА_9 задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 18 лютого 2016 року скасувати, справу передати на новий судовий розгляд до цього ж суду.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Кривенда

Судді:М.І. Гриців В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко О.О. Терлецький О.А. Коротких П.В. Панталієнко І.Л. Самсін