ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до виконувача обов'язків Президента України, Голови Верховної Ради України, третя особа - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (далі - Комісія), про визнання протиправними та скасування указів, поновлення на посаді,

в с т а н о в и л а:

У травні 2014 року ОСОБА_9 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправними та скасувати укази Президента України від 17 травня 2014 року

№ 478/2014 «Про звільнення Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації» (далі - Указ № 478/2014) та

17 травня 2014 року № 479/2014 «Про призначення Голови та членів Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації»

(далі - Указ № 479/2014, поновлення на посаді Голови Комісії, з 17 травня 2014 року.

Позов обґрунтував тим, що його неправомірно звільнено з посади Голови Комісії, оскільки немає підстав для дострокового припинення його повноважень, які наведені у статті 20 Закону України від 18 листопада 2003 року № 1280-IV «Про телекомунікації» (далі - Закон № 1280-IV) і статті 30 Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_301/ed_2015_12_10/pravo1/T114050.html?pravo=1> (далі - Закон № 3723-ХІІ).

Вищий адміністративний суд України постановою від 25 січня 2016 року позов задовольнив частково: визнав незаконним і скасував Указ № 478/2014 у частині звільнення ОСОБА_9 з посади Голови Комісії; поновив ОСОБА_9 на посаді Голови Комісії, з 20 травня 2014 року. Постанову суду щодо поновлення на посаді звернуто до негайного виконання. У задоволенні решти позову відмовив.

У частині задоволених позовних вимог Вищий адміністративний суд України виходив із того, що на ОСОБА_9 як державного службовця поширюються підстави припинення державної служби, встановлені статтею 30 Закону № 3723-ХІІ, а саме: у перерахованих у цій статті випадках та на загальних підставах, передбачених Кодексом законів про працю України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_25/pravo1/KD0001.html?pravo=1> (далі - КЗпП).

Ні в Указі № 478/2014, ні в будь-яких інших документах (поданні, клопотанні, пропозиції) не зазначені і не мотивовані конкретні підстави звільнення позивача з посади, передбачені частиною четвертою статті 20 Закону № 1280-IV,

статтею 30 Закону № 3723-ХІІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_301/ed_2015_12_10/pravo1/T114050.html?pravo=1>і КЗпП <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_25/pravo1/KD0001.html?pravo=1>, тому Указ про звільнення ОСОБА_9 не можна визнати законним, а отже він підлягає скасуванню.

У частині відмови в позові Вищий адміністративний суд України вказав на те, що Указ № 479/2014 є актом індивідуальної дії, що стосується інших фізичних осіб і не зачіпає прав та законних інтересів позивача.

4 лютого 2016 року представник Президента України - Мишковець О.В. звернувся із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2016 року з підстави, установленої пунктом 4 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). У заяві просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення - про відмову в позові.

Перевіривши наведені заявником доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суд установив, що Указом Президента України від 23 листопада 2011 року

№ 1068/2011 ОСОБА_9 призначено Головою Комісії.

Указом № 478/2014 на підставі частини першої статті 20 Закону № 1280-IV <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1428/ed_2015_11_10/pravo1/T031280.html?pravo=1>та статті 112 Конституції України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_825757/ed_2014_03_02/pravo1/Z960254K.html?pravo=1> звільнено із займаних посад Голову Комісії ОСОБА_9 та п'ятьох її членів, а Указом № 479/2014 призначено нового Голову та інших членів Комісії.

Також установлено, що фактично позивача звільнено з посади 20 травня 2014 року.

Україна є правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу, закони приймаються на її основі й мають відповідати їй (стаття 1, частини перша, друга статті 8 Конституції України).

Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

За статтею 112 Конституції України у разі дострокового припинення повноважень Президента України відповідно до статей 108, 109, 110, 111 цієї Конституції виконання обов'язків Президента України на період обрання і вступу на пост нового Президента покладається на Голову Верховної Ради України.

Конституційні повноваження Президента України визначені статтею 106 Конституції України, відповідно до якої Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України видає укази і розпорядження, що є обов'язковими до виконання на території України.

Оскаржуваний Указ Президента України є нормативним актом індивідуальної дії, а тому має відповідати як Конституції, так і законам України.

Згідно з вимогами частини третьої статті 2 КАС у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасного, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пункту 15 частини першої статті 3 КАС публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба в органах місцевого самоврядування.

З наведеного випливає, що будь-яка державна служба є публічною службою. Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон № 3723-XII.

Згідно з вимогами статті 9 цього Закону правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.

Законодавець урегулював питання, пов'язані з прийняттям (обранням, призначенням) громадян на публічну службу, її проходженням та звільненням з публічної служби (припиненням), спеціальними законами, до яких, зокрема, відноситься Закон № 1280-IV.

Питання призначення на посади Голови та членів Комісії урегульовані статтею 106 Конституції України та статтею 20 Закону № 1280-IV.

Голова та члени Комісії є державними службовцями, призначаються на посади та звільняються з посад Президентом України шляхом видання відповідного указу (частини перша, п'ята статті 20 Закону № 1280-IV).

Згідно з частиною четвертою зазначеної статті Закону Голова або член Комісії може бути звільнений з посади у разі подання заяви про відставку, неможливості виконання обов'язків за станом здоров'я, припинення громадянства України, грубого порушення службових обов'язків, набрання законної сили обвинувальним вироком суду у скоєнні злочину, наявності інших підстав, передбачених законами.

Повноваження Голови або члена Комісії припиняється у разі його смерті, визнання безвісно відсутнім або оголошення померлим. Не може бути підставою для звільнення Голови або члена Комісії набуття повноважень новообраним Президентом України.

Відповідно до частини п'ятої статті 20 Закону № 1280-IV Голова та члени Комісії є державними службовцями.

У зв'язку з цим на ОСОБА_9 як державного службовця поширюються підстави припинення державної служби, встановлені як статтею 30 Закону № 3723-XII, так і статтею 20 Закону № 1280-IV та КЗпП.

Задовольняючи позовні вимоги, суд установив, що ні в Указі № 478/2014, ні в будь-яких інших документах (поданні, клопотанні, пропозиції) не зазначені і не мотивовані конкретні підстави звільнення позивача з посади, передбачені частиною четвертою статті 20 Закону № 1280-IV, статтею 30 Закону № 3723-ХІІ <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_301/ed_2015_12_10/pravo1/T114050.html?pravo=1>і КЗпП <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2015_12_25/pravo1/KD0001.html?pravo=1>.

Частиною другою статті 71 КАС визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідно, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача і у справах про поновлення на публічній службі.

Враховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що Голова Комісії може бути звільнений із займаної посади з підстав та в порядку визначеними статтею 20 Закону № 1280-IV та підстав, передбачених статтею 30 Закону № 3723-XII, а оскільки відповідачем не зазначив і не мотивував, з якої підстави звільнено позивача, то не можна вважати, що оспорюваний Указ прийнятий на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що підстав для скасування постанови Вищого адміністративного суду України від 25 січня 2016 року немає. Отже, у задоволенні заяви представника Президента України слід відмовити.

Керуючись частиною шостою статті 171-1, статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви представника Президента України Мишковець О.В. відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. Панталієнко Судді:М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко О.Б. Прокопенко І.Л. Самсін О.О. Терлецький