ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - Товариство) до державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва Головного управління Міндоходів у м. Києві (правонаступником якої є державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві; далі - ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві (далі - ГУ ДКСУ, ДКСУ відповідно) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21 жовтня 2014 року № 0000641530 (далі - Рішення) та стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь Товариства бюджетну заборгованість з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 3 498 376 грн.

Суд установив, що з 11 по 24 вересня 2014 року ДПІ провела перевірку Товариства, за результатами якої склала акт від 8 жовтня 2014 року № 6378/26-53-15-01/30579869 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства щодо правомірності бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за червень 2014 року (далі - Акт).

В Акті ДПІ дійшла висновку про те, що Товариство завищило суму податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду за травень 2014 року на 191 559 грн, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за червень 2014 року на таку ж суму, а отже, Товариство порушило пункти 198.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4031/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 198.2 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4037/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 198 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4030/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пункти 200.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4068/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>, 200.4 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4073/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 200 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4067/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1>, пункт 201.6 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_8486/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 201 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_4122/ed_2015_09_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК).

Крім того, ДПІ в Акті зазначила, що на момент складання довідки про перевірку неможливо підтвердити суму бюджетного відшкодування за червень 2014 року в сумі 2 882 744 грн 93 коп., що пов'язано з відсутністю відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок по ланцюгах постачання.

На підставі Акта 21 жовтня 2014 року ДПІ прийняла Рішення, яким зменшила позивачу суму бюджетного відшкодування ПДВ (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) на 191 559 грн та нарахувала штрафні (фінансові) санкції (штрафи) у розмірі 95 780 грн.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 4 грудня 2014 року позов Товариства задовольнив частково: визнав протиправним та скасував Рішення в частині зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування ПДВ на 191 559 грн і нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 95 780 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасував і ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував Рішення в частині зменшення Товариству суми бюджетного відшкодування ПДВ на 191 559 грн і нарахування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у розмірі 95 780 грн; постановив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь Товариства бюджетну заборгованість з ПДВ у розмірі 615 631 грн 7 коп.

Вищий адміністративний суд України постановою від 28 жовтня 2015 року рішення апеляційного суду скасував у частині відмови в задоволенні позовних вимог Товариства про стягнення з Державного бюджету України на користь Товариства суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 691 185 грн 93 коп. та в цій частині ухвалив нове рішення - про задоволення цих вимог: постановив стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКСУ на користь Товариства суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 691 185 грн 93 коп. У решті рішення апеляційного суду залишив без змін.

Не погоджуючись із постановою Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року, ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), у якій просила скасувати оскаржувану постанову суду та залишити в силі постанову апеляційного суду. У заяві ДПІ не оспорює визначену апеляційним судом суму бюджетної заборгованості з ПДВ перед Товариством у розмірі 615 631 грн 7 коп.

У заяві ДПІ посилається на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року (справа № 21-881а15) висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 200 ПК та пункту 9 Порядку взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39 (далі - Порядок).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява ДПІ підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, яка розглядається, суди встановили, що Товариство подало до ДПІ в електронній формі податкову декларацію з ПДВ від 17 липня 2014 року № 9041098849 за червень 2014 року. У рядку 23.1 цієї податкової декларації позивач заявив суму, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, в розмірі 3 498 376 грн. Таке право на бюджетне відшкодування ПДВ виникло у позивача за результатом формування ним податкового кредиту за реальними господарськими операціями.

Задовольняючи позовні вимоги Товариства про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 691 185 грн 93 коп., суд касаційної інстанції послався на помилковість посилань податкового органу на непідтвердження протягом перевірки суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2 882 744 грн 93 коп.

Проте з такими висновками суду погодитися не можна, оскільки суд касаційної інстанції свої висновки належним чином не обґрунтував, у судовому засіданні не дослідив, які саме первинні бухгалтерські документи підтверджували здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами на вказану суму та чи спричинили вони реальні зміни в майновому стані Товариства.

Разом з тим, належно перевіривши доводи сторін та дослідивши докази у справі щодо реальності здійснення Товариством господарських операцій, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про скасування Рішення і правомірність заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ в розмірі 615 631 грн 7 коп. з огляду на те, що відповідач не надав нормативного обґрунтування на непроведення дій щодо відшкодування вказаної суми ПДВ платнику податків.

Враховуючи те, що у своїй заяві про перегляд оскаржуваного рішення суду ДПІ не оспорює визначену апеляційним судом суму бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 615 631 грн 7 коп. перед Товариством, то цю суму можна вважати узгодженою.

Водночас рішення апеляційного суду про стягнення з Державного бюджету України суми цієї заборгованості є помилковим з огляду на таке.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у спорах цієї ж категорії і у постановах від 16 вересня та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-881а15, 21-4371а15 відповідно) вказала, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

При цьому колегія суддів зазначила, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Отже, рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій про задоволення позовних вимог про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника ПДВ. У цьому випадку правильним способом захисту прав позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Водночас колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення виникала б не необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Оскільки при вирішенні спору суди неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву ДПІ слід задовольнити частково: постанову Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року скасувати, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року змінити в частині стягнення з Державного бюджету України бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 615 631 грн 7 коп. та зобов'язати ДПІ скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму ПДВ, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до частини шостої статті 94 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що Товариству відмовлено у задоволенні позову про стягнення коштів, то витрати зі сплати судового збору за подання заяви ДПІ про перегляд Верховним Судом України судових рішень слід покласти на позивача.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2015 року скасувати.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» бюджетної заборгованості з ПДВ у розмірі 615 631 грн 7 коп. змінити.

Зобов'язати державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві скласти та подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок про суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна».

У решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 березня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» на користь держави в особі Головного управління Державної казначейської служби України в м. Києві 6333 грн 60 коп. (шість тисяч триста тридцять три гривні шістдесят копійок) витрат зі сплати судового збору за подання заяви про перегляд Верховним Судом України рішень адміністративних судів у справі № 826/16796/14.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

ГоловуючийО.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців П.В. ПанталієнкоО.А. КороткихІ.Л. Самсін О.В. Кривенда О.О. Терлецький В.Л. Маринченко