П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Прокопенка О.Б.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_9 до реєстраційної служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі - реєстраційна служба) про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_9 звернулася до суду з позовом до реєстраційної служби про скасування її рішення від 26 грудня 2014 року № 18385039 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, зобов'язання вчинити необхідні дії щодо державної реєстрації права власності на підставі заяви позивача від 20 червня 2014 року № 7101515 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 11 березня 2015 року, залишеною без змін ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2015 року та Вищого адміністративного суду України від 5 листопада 2015 року, у задоволенні позову відмовив.

Не погодившись із рішенням Вищого адміністративного суду України, представник ОСОБА_9 - ОСОБА_10 звернувся із заявою про його перегляд з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, посилаючись на неоднакове застосування статті 24 Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-ІV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1952-ІV).

На підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права заявник надав ухвалу Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року (справа № К/800/12484/15).

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, відмовляючи в задоволенні позову, суди дійшли висновку, що довідка від 11 червня 2014 року, видана садовим товариством «Озерний» (далі - садове товариство), про членство, відсутність заборгованості з внесків, самостійну побудову будинку за вказаною адресою, а також рішення садового товариства від 11 червня 2014 року про присвоєння адреси садовому будинку члена садового товариства ОСОБА_9: «СТ «Озерний» у Дарницькому районі АДРЕСА_1», не може вважатися належним документом, що подається до реєстраційної служби для реєстрації права власності, оскільки присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, жилим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, гаражам, садовим, дачним кооперативам (товариствам) здійснюється шляхом видання розпорядження відповідної районної в м. Києві державної адміністрації.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2015 року (справа № К/800/12484/15), наданій на порівняння, суд касаційної інстанції дійшов висновку про обґрунтованість задоволення позову та скасування рішення реєстраційної служби від 29 липня 2014 року № 14758499 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень з огляду на те, що об'єкт нерухомого майна - садовий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 у садовому товаристві «Трикотажник» Дарницького району м. Києва, збудований за кошти позивача, а не в результаті діяльності житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, тому реєстраційна служба безпідставно відмовила у державній реєстрації прав на нерухоме майно, у тому числі й з підстави неподання розпорядження відповідної районної у м. Києві державної адміністрації або статуту садового товариства «Трикотажник», в якому зазначено повноваження голови кооперативу щодо присвоєння поштових адрес садовим будинкам.

Аналіз наведених рішень суду касаційної інстанції дає підстави вважати, що він неоднаково застосував зазначені норми права.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом норм матеріального права у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Суди встановили, що до реєстраційної служби звернувся представник позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_11 із заявою від 20 червня 2014 року № 7101515 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, а саме: реєстрацію права приватної власності на садовий будинок (літ. А), що розташований у м. Києві, на території садового товариства по АДРЕСА_1 (Дарницький район м. Києва).

Розгляд заяви неодноразово зупинявся та відновлювався.

За наслідками розгляду заяви позивача та доданих до неї документів державний реєстратор ОСОБА_12 встановив, що після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав заявник не усунув обставини, що були підставою для прийняття такого рішення, а саме: не надав документи, що підтверджують присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

За таких обставин державний реєстратор реєстраційної служби прийняв рішення від 26 грудня 2014 року № 18385039 про відмову у державній реєстрації права власності за заявою представника ОСОБА_9 - ОСОБА_11

Частиною першою статті 22 Закону № 1952-ІV передбачено, що у разі якщо документи для державної реєстрації прав та їх обтяжень подано не в повному обсязі, передбаченому нормативно-правовими актами, державний реєстратор у строк, встановлений частинами п'ятою, сьомою і восьмою статті 15 цього Закону для розгляду заявлених прав, приймає рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і письмово повідомляє про це заявника

У державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: після завершення п'ятиденного строку з дня отримання заявником письмового повідомлення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав не усунено обставин, що були підставою для прийняття такого рішення (пункт 5-4 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV).

Відповідно до пункту 49 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (чинного на час виникнення спірних відносин), для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна заявник подає, зокрема, документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.

Пунктом 2.4 Тимчасового порядку присвоєння поштових адрес об'єктам нерухомості у місті Києві, затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 25 червня 2011 року № 1094, передбачено, що присвоєння поштових адрес багатоквартирним житловим будинкам, домоволодінням, жилим будинкам садибного типу, індивідуальним дачним та садовим будинкам, гаражним, садовим, дачним кооперативам (товариствам) здійснюється шляхом видання розпорядження відповідної районної в м. Києві державної адміністрації.

Аналогічна норма міститься й у пункті 4.16 Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394. Крім того, пунктом 1.8 цього Положення передбачено, що юридично правильними адресами є адреси, зареєстровані у Реєстрі адрес. Факт реєстрації адреси у Реєстрі адрес посвідчується (підтверджується) довідкою (витягом) з Реєстру адрес Містобудівного кадастру міста Києва.

З огляду на зазначене колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що належним документом, який би підтверджував присвоєння об'єкту нерухомого майна поштової адреси, може бути розпорядження відповідної районної в м. Києві державної адміністрації або довідка (витяг) з Реєстру адрес Містобудівного кадастру міста Києва.

За таких обставин у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції правильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_9 - ОСОБА_10 немає.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_9 - ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. ПрокопенкоСудді:М.І. Гриців О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. Маринченко П.В. Панталієнко О.О. Терлецький І.Л. Самсін