ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до голови Вінницької обласної ради Свитка Сергія Михайловича (далі - голова Облради, Облрада відповідно) про визнання протиправним та скасування розпорядження,

встановила:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Облради від 5 травня 2014 року № 68 про звільнення його з посади головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи (далі - Центр).

На обґрунтування позову послався на те, що питання призначення і звільнення керівників об'єктів спільної власності територіальних громад, що перебувають в управлінні Облради, відповідно до положень Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_10_26/pravo1/Z970280.html?pravo=1> (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 280/97-ВР) віднесено до повноважень Облради, що вирішуються виключно на пленарних засіданнях. Оскільки станом на 5 травня 2014 року Облрада не приймала рішень щодо звільнення його (позивача) із займаної посади та не затверджувала оскаржуване розпорядження, воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Суди встановили, що 14 лютого 2002 року ОСОБА_1 звільнено з посади заступника головного лікаря по медичному обслуговуванню населення Вінницького районного територіального медичного об'єднання по переведенню на посаду головного лікаря - головного експерта Центру.

3 травня 2012 року голова Облради прийняв розпорядження № 73 про прийняття позивача на посаду головного лікаря Центру на умовах контракту строком з 3 травня 2012 року по 3 травня 2013 року, яке Облрада затвердила рішенням від 17 липня 2012 року № 387.

30 квітня 2013 року контракт між тими самими сторонами про роботу ОСОБА_1 на посаді головного лікаря Центру було переукладено на строк з 3 травня 2013 року до 5 травня 2014 року.

5 травня 2014 року голова Облради прийняв розпорядження № 68 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади головного лікаря Вінницького обласного центру медико-соціальної експертизи».

Вінницький окружний адміністративний суд постановою від 22 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року, позов задовольнив. У своїх рішеннях суди зазначили, що прийняття головою Облради одноособово рішень щодо призначення та звільнення керівників об'єктів спільної власності територіальних громад області порушує права депутатів Облради брати участь у розгляді, обговоренні та вирішенні питань, пов'язаних з управлінням комунальними підприємствами, що суперечить пункту 20 частини першої статті 43 Закону <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_433/ed_2014_10_26/pravo1/Z970280.html?pravo=1>№ 280/97-ВР.

Із наведеним обґрунтуванням погодився Вищий адміністративний суд України і своєю ухвалою від 30 червня 2015 року судові рішення залишив без змін.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України ОСОБА_1 зазначає про неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України статті 3 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року № 1317. Просить змінити ухвалу суду касаційної інстанції та викласти мотивувальну частину у запропонованій ним редакції.

Як на приклад неоднакового застосування одних і тих самих норм матеріального права ОСОБА_1 посилається на ухвали Вищого адміністративного суду України від 21 і 28 травня, 4 і 30 червня 2015 року (справи №№ К/800/61445/14, К/9991/73921/12, К/800/65495/13, К/800/11607/15 відповідно).

У цій справі із заявою звернувся також голова Облради, який просить переглянути зазначене рішення з підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції пункту 2 частини другої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у подібних правовідносинах.

На обґрунтування підстави перегляду послався на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 26 березня 2015 року у справі № К/800/65384/14, у якій спір виник у зв'язку з прийняттям рішення органом місцевого самоврядування про звільнення особи з посади головного лікаря Вінницького обласного клінічного шкірно-венерологічного диспансеру. За наслідками розгляду суд касаційної інстанції дійшов висновку, що цей спір не пов'язаний з питаннями прийняття на публічну службу, її проходженням та звільненням з неї, а стосується трудових відносин, отже, не належить до категорії спорів, які підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Посилається також на правовий висновок Верховного Суду України, викладений в постанові від 23 червня 2015 року (справа № 21-588а15) про те, що в справах щодо призначення на посаду та звільнення з посади головного лікаря лікарні спірні відносини не є публічно-правовими і підпадають під юрисдикцію судів, які розглядають трудові спори.

В аспекті заявленого неоднакового правозастосування колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 6 КАС установлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 17 КАС (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «публічна служба» в розумінні пункту 15 частини першої статті 3 КАС - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Як установили суди, ОСОБА_1 з 14 лютого 2002 року працював на посаді головного лікаря Центру.

Відповідно до рішення Вінницької обласної ради народних депутатів 10 сесії 21 скликання від 30 жовтня 1992 року «Про перелік об'єктів комунальної власності обласної Ради народних депутатів» зі змінами, внесеними рішенням тієї самої Ради 12 сесії 21 скликання від 14 травня

1993 року «Про зміни та доповнення до рішення 10 сесії обласної ради народних депутатів 21 скликання від 30 жовтня 1992 року «Про перелік об'єктів комунальної власності обласної Ради народних депутатів, що передаються в управління обласної державної адміністрації та розмежування майнових інтересів між суб'єктами власності», Центр належав до об'єктів комунальної власності обласної ради народних депутатів, яка згідно з

пунктом 20 частини першої статті 43 Закону № 280/97-ВР виключно на своїх пленарних засіданнях вправі вирішувати питання щодо об'єктів спільної власності територіальних громад <…>, які перебувають в управлінні обласних рад, зокрема й питання призначення і звільнення їх керівників.

Із 3 травня 2012 року по 3 травня 2013 року, та з 3 травня 2013 року по

5 травня 2014 року ОСОБА_1 працював на посаді головного лікаря Центру на умовах строкового трудового контракту, укладеного між ним та Головою Облради.

Перед зверненням до адміністративного суду із зазначеним позовом ОСОБА_1 подавав до суду загальної юрисдикції позовну заяву про визнання недійсними умов контрактів, визнання трудового договору таким, що укладений на невизначений строк, визнання незаконним розпорядження Голови Облради від 5 травня 2014 року № 68 та про поновлення його на роботі. Апеляційний суд Вінницької області рішенням від 19 серпня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 2 жовтня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.

Суди також установили, що посада головного лікаря Центру не є посадою державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень, а робота на ній не належить до службової (публічної) діяльності.

Нормативний підхід до розуміння наведених вище норм процесуального права в контексті конкретних обставин справи дає підстави вважати, що відносини, які склалися між Облрадою та ОСОБА_1, не пов'язані з питаннями прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення з неї, а стосуються підстав та умов припинення строкового трудового договору, стороною в якому (роботодавцем) є орган місцевого самоврядування. Спір, що виникає із таких правовідносин, має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Та обставина, що укладенню трудового договору передувало прийняття органом місцевого самоврядування рішення про призначення ОСОБА_1 на посаду головного лікаря Центру, не означає, що за фактом такого рішення ця посада набуває властивостей посади державного органу чи органу місцевого самоврядування, а діяльність на ній - проходження публічної служби.

Аналогічний підхід до розуміння наведених вище норм процесуального права Верховний Суд України висловив раніше в постанові від 23 червня

2015 року (справа № 21-588а15).

Отже, оскільки спір за позовом ОСОБА_1 суди помилково розглянули за правилами адміністративного судочинства, то відповідно до підпункту «б» пункту 1 частини другої статті 243 КАС всі ухвалені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження - закриттю.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву голови Вінницької обласної ради Свитка Сергія Михайловича задовольнити.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2014 року, ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 лютого 2015 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 червня 2015 року скасувати, а провадження у справі закрити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців Судді: О.А. Коротких О.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоІ.Л. Самсін О.О. Терлецький