П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
20 квітня 2016 року м. Київ
Судова палата у цивільних справах
Верховного Суду України в складі:
головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П.,Романюка Я.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя за заявою ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Волинської області від 12 листопада 2015 року,
в с т а н о в и л а:
У травні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про поділ майна подружжя.
Посилаючись на те, що в нього з ОСОБА_7 виник спір щодо поділу спільного майна подружжя - автомобіля Chevrolet Aveo, який вони придбали в період шлюбу в кредит, просив визнати за ним право власності на 1/4 частку цього автомобіля.
Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 2 липня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_6 задовольнив, установивши, що: ОСОБА_6, 1978 року народження, на праві власності належить 1/4 частка автомобіля Сhevrolet Aveo; ОСОБА_7, 1983 року народження, на праві власності належить 3/4 частки цього автомобіля.
Апеляційний суд Волинської області ухвалою від 12 листопада 2015 року апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_8, на вказане рішення суду першої інстанції повернув особі, яка її подала.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 9 грудня 2015 року відмовила ОСОБА_8 у відкритті касаційного провадження у цій справі з підстави, передбаченої пунктом 5 частини четвертої статті 328 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У заяві про перегляд ухвали Апеляційного суду Волинської області від 12 листопада 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року ОСОБА_8 просить скасувати вказані судові рішення та передати справу на розгляд до суду апеляційної інстанції з передбаченої пунктом 2 частини першої статті 355 ЦПК України підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 292 цього Кодексу при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі.
На обґрунтування заяви ОСОБА_8 надав копії ухвал колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 вересня 2015 року, 20, 21 та 27 січня 2016 року.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_8 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За положеннями пункту 2 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права - при оскарженні судового рішення, яке перешкоджає подальшому провадженню у справі або яке прийнято з порушенням правил підсудності або встановленої законом компетенції судів щодо розгляду цивільних справ.
Згідно із частиною першою статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.
У справі, яка переглядається, Луцький міськрайонний суд Волинської області рішенням від 2 липня 2014 року встановив, що ОСОБА_6 на праві власності належить 1/4 частка автомобіля Сhevrolet Aveo, а ОСОБА_7 - 3/4 частки цього автомобіля.
5 листопада 2015 року ОСОБА_8 звернувся до Апеляційного суду Волинської області з апеляційною скаргою на зазначене рішення суду першої інстанції.
Апеляційний суд Волинської області, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, ухвалою від 12 листопада 2015 року апеляційну скаргу ОСОБА_8 на вказане рішення суду першої інстанції йому повернув з підстав, передбачених статтями 292, 297 ЦПК України.
Постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, вважав, що в цій справі суд не вирішував питання про права та обов'язки ОСОБА_8, а спірні правовідносини, які виникли між подружжям, стосуються поділу їх майна і не стосуються прав та інтересів інших осіб.
Разом з тим в ухвалах колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, наданих заявником для порівняння, суд касаційної інстанції дійшов таких висновків:
- в ухвалі від 23 вересня 2015 року суд зазначив, що особа, яка не брала участі у справі та подала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, відноситься до кола осіб, які відповідно до статті 292 ЦПК України мають право оскаржити рішення суду в апеляційному порядку, оскільки визнання за позивачем у цій справі права власності на квартиру, на яку накладено арешт та заборону на відчуження у зв'язку з виконанням іншого судового рішення про стягнення боргу на користь цієї особи, що подала апеляційну скаргу, унеможливлює виконання такого судового рішення;
- в ухвалі від 20 січня 2016 року суд указав на те, що за нормами ЦПК України під час прийняття апеляційної скарги на судове рішення апеляційний суд не вирішує питання по суті про те, чи порушені права особи, яка звертається до суду з цією апеляційною скаргою. При цьому суд касаційної інстанції скасував ухвалу апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі статті 292 ЦПК України з направленням справи до цього суду з тих підстав, що апеляційний суд не надав оцінки усім обставинам справи, не перевірив доводів особи, що звернулась з апеляційною скаргою до цього суду, та дійшов передчасного висновку про те, що остання не має права на апеляційне оскарження, оскільки оскаржуваним рішенням суду не вирішувалось питання про її права та обов'язки;
- в ухвалі від 21 січня 2016 року суд погодився з висновками апеляційного суду про наявність підстав для відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, для з'ясування питання, чи оскаржуваним судовим рішенням про визнання права власності на жилий будинок були порушені її права як власника 1/5 частини розташованого з нею по сусідству жилого будинку;
- в ухвалі від 27 січня 2016 року касаційний суд скасував ухвалу апеляційного суду з направленням справи до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження з огляду на те, що апеляційний суд не дав оцінки викладеним в апеляційній скарзі доводам про те, чи дійсно внаслідок визнання права власності за особою на частину жилого будинку остання буде мати право на земельну ділянку під об'єктом нерухомості, площа якої буде збільшена за рахунок земельної ділянки, належної особі, що подала апеляційну скаргу.
Отже порівняння наведених судових рішень із судовим рішенням, яке переглядається, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та аналогічними обставинами й однаковим застосуванням норм матеріального права у спірних правовідносинах дійшов протилежних висновків щодо заявлених вимог.
Керуючись пунктом 2 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України
п о с т а н о в и л а :
У задоволенні заяви ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 9 грудня 2015 року та ухвали Апеляційного суду Волинської області від 12 листопада 2015 року відмовити.
Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої
статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.
Головуючий Л.І. Охрімчук
Судді: В.І. Гуменюк
Н.П. Лященко
Я.М. Романюк
А.Г. Ярема