П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Аскоп-Україна» до державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, про визнання протиправними, скасування податкових повідомлень-рішень та стягнення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість

(далі - ПДВ),

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ТОВ «Аскоп-Україна» звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати протиправними та скасувати податкові-повідомлення рішення від

17 жовтня 2013 року №№ 0002702203, 0002712203, 0002732203, 0002722203, а також стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування з ПДВ у сумі

2 219 673 грн.

На обґрунтування вимог вказало, що реальність господарських операцій з його контрагентами підтверджується видатковими та податковими накладними про продаж товару, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату, платіжними дорученнями про оплату вартості товару, договорами зберігання зерна, складськими квитанціями, Витягами з Реєстру складських документів на зерно, виданими державним підприємством «Держреєстри України», сертифікатами якості сої, виданими Державною інспекцією сільського господарства в Одеській області на підставі проведених досліджень сої.

До того ж, на думку позивача, сума ПДВ у розмірі 2 219 673 грн. не відшкодована ТОВ «Аскоп-Україна» з бюджету в зв'язку з її протиправним зменшенням податковим органом, внаслідок чого порушено право ТОВ «Аскоп-Україна» на одержання такої суми коштів.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 13 грудня

2013 року відмовив у задоволенні позовних вимог.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 12 лютого

2014 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про задоволення позовних вимог.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 13 травня 2015 року рішення суду апеляційної інстанції залишив без змін.

24 липня 2015 року ДПІ звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд зазначеної ухвали з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС). У своїй заяві ДПІ просить скасувати рішення Вищого адміністративного суду України та направити справу на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 26 березня та 21 травня 2014 року (справи №№ 2а-4419/10/2670, К/9991/26540/11; 2а-14913/12/2670, К/800/12819/13 відповідно), 18 лютого 2015 року (справа № 826/7923/14, К/800/64655/14), які, на думку ДПІ підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пунктів 138.2, 138.7 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 201.1, 201.2, 201.4, 201.6, 201.7 статті 201 та пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України

(далі - ПК), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вже вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні одних і тих самих норм матеріального права у спорі цієї ж категорії і у постановах від 16 вересня

та 17 листопада 2015 року (справи №№ 21-881а15, 21-4371а15 відповідно) вказала, що бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державної казначейської служби з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації у п'ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку.

Цей порядок не передбачає бюджетне відшкодування ПДВ у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум ПДВ, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

При цьому колегія суддів зазначила, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державної казначейської служби, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

До того ж, Верховний Суд України неодноразово висловлював правовий висновок у спорах, що виникають з питань бюджетного відшкодування, і у тому числі у постановах від 9 вересня 2008 року та 1 червня 2010 року (справи №№ 21-500во08,

21-573во10 відповідно) зазначив, зокрема, про те, що підставою для зменшення суми бюджетного зобов'язання є доведення податковим органом, що господарські операції не проводилися.

У матеріалах справи (а.с. 104 т. 1) міститься заява позивача про повернення

2 219 673 грн - суми бюджетного відшкодування.

Разом з цим, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позовних вимог, з висновком якого погодився й касаційний суд, ретельно не перевірив доводи сторін та докази щодо реальності здійснення ТОВ «Аскоп-Україна» господарських операцій з придбання сої у відповідних контрагентів.

Ці обставини, з якими законодавець пов'язує певні правові наслідки, під час вирішення спору суд апеляційної інстанції повною мірою не з'ясував, хоча вони мають значення для правильного вирішення спору. Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак, у зв'язку з неповним встановленням обставин справи, позбавлений можливості постановити рішення у справі.

Враховуючи наведене та виходячи із змісту частини першої статті 241 КАС, що справи розглядаються Верховним Судом України, в тому числі й за правилами, встановленими главою 2 розділу IV цього Кодексу, Верховний Суду України вважає, що рішення судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню із направленням справи на новий розгляд до Київського апеляційного адміністративного суду.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від

12 лютого 2014 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.В. КривендаМ.І. Гриців В.В. Кривенко В.Л. МаринченкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький