П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Берднік І.С.,

суддів: Ємця А.А., Жайворонок Т.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2016 року у справі № 922/5572/15 за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» про стягнення суми,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі - ПрАТ «СК «ВУСО») звернулося до Господарського суду Харківської області із позовом до публічного акціонерного товариства «Харківська муніципальна страхова компанія» (далі - ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія») про стягнення 47 249,90 грн збитків у розмірі виплаченого страхового відшкодування, а також 3 % річних у сумі 963,12 грн і 18 569,26 грн інфляційних втрат за несвоєчасну сплату в порядку регресу страхового відшкодування.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ПрАТ «СК «ВУСО», виплативши страхувальникові страхове відшкодування в сумі 47 249,90 грн на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту від 17 січня 2014 року № 1073685-02-21-01, зазнало збитків і набуло права вимоги до відповідача, який є особою, відповідальною за завдані збитки згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АС/3815919).

Рішенням Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Харківська муніципальна страхова компанія» на користь ПрАТ «СК «ВУСО» страхове відшкодування в сумі 47 249,90 грн; витрати зі сплати судового збору в сумі 1218,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2015 року рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року залишено без змін.

Вищий господарський суд України постановою від 3 березня 2016 року залишив без змін рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2015 року.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2016 року, поданої з підстав, передбачених пунктами 1, 3 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ПрАТ «СК «ВУСО», посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 3 березня 2016 року, постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23 грудня 2015 року і рішення Господарського суду Харківської області від 21 жовтня 2015 року, а справу направити на новий розгляд до Господарського суду Харківської області.

На обґрунтування своїх доводів ПрАТ «СК «ВУСО» долучило до поданої заяви копії постанов Вищого господарського суду України від 29 січня 2013 року у справі № 5011-16/11067-2012, від 4 грудня 2012 року у справі № 5011-68/7859-2012, від 15 листопада 2011 року у справі № 44/157 та копію постанови Верховного Суду України від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пунктів 1, 3 статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, та з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На думку заявника (ПрАТ «СК «ВУСО»), неоднакове застосування судом касаційної інстанції у справі № 922/5572/15 одних і тих самих норм матеріального права підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 29 січня 2013 року у справі № 5011-16/11067-2012, від 4 грудня 2012 року у справі № 5011-68/7859-2012, від 15 листопада 2011 року у справі № 44/157, а невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції у справі № 922/5572/15 висновкам Верховного Суду України - постановою Верховного Суду України від 1 червня 2016 року у справі № 3-295гс16.

Проте з такими доводами заявника погодитися не можна.

Як вбачається із зазначених постанов, у справах № 5011-16/11067-2012, № 5011-68/7859-2012, № 44/157 суд касаційної інстанції, а у справі № 3-295гс16 - Верховний Суд України дійшли висновків про те, що положення частини 2 статті 625 ЦК щодо стягнення інфляційних втрат і 3 % річних застосовуються до спірних аналогічних правовідносин, виходячи із того, що судами попередніх інстанцій встановлено факт прострочення грошового зобов'язання.

У справі № 922/5572/15, яка розглядається, Вищий господарський суд України погодився із висновками судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні аналогічних позовних вимог за тих обставин, що порушення строків виконання грошового зобов'язання судами попередніх інстанцій встановлено не було.

Отже, зі змісту зазначених рішень суду касаційної інстанції та постанови Верховного Суду України, копії яких додано до заяви, та зі змісту оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України вбачається, що суди дійшли різних висновків про задоволення або відмову в задоволенні аналогічних позовних вимог залежно від встановлених судами обставин, а тому немає підстав для висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах за однакових встановлених судом фактичних обставин та про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Згідно з частиною 1 статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду судового рішення у справі, не підтвердилися.

З огляду на викладене у задоволенні заяви ПрАТ «СК «ВУСО» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від

3 березня 2016 року у справі № 922/5572/15 слід відмовити.

Керуючись пунктом 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII та статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 3 березня 2016 року у справі № 922/5572/15.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 статті 11116 ГПК.

Головуючий І.С. Берднік

судді: А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок