П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Терлецького О.О.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Прокопенка О.Б., при секретарі судового засідання Ключник А.Ю.,

за участю представника Генеральної прокуратури України - Баклан Н.Ю., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом прокурора Сокирянського району Чернівецької області в інтересах держави до Михалківської сільської ради Сокирянського району Чернівецької області (далі - Сільрада), треті особи: Державна інспекція сільського господарства в Чернівецькій області, ОСОБА_9, про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року прокурор Сокирянського району Чернівецької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Сільради, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Сільради від 7 листопада 2014 року № 342/35-14 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду», яким ОСОБА_9, зокрема, надано дозвіл на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за рахунок земель комунальної власності для будівництва, експлуатації та догляду за гідротехнічними, іншими водогосподарськими спорудами і каналами орієнтовною площею 0,03 га за адресою: с. Непоротове.

Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 19 лютого 2015 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, закрив провадження у справі, оскільки її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 22 липня 2015 року, погодившись із судами попередніх інстанцій, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокуратури Вінницької області відмовив.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Генеральна прокуратура України з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України, у якій порушує питання про скасування ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року, Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Суть заяви Генеральної прокуратури України зводиться до того, що спірні правовідносини є публічно-правовими, оскільки вони виникли в результаті реалізації Сільрадою владних управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, не пов'язаних із формуванням нею волі щодо розпорядження землею та передачі відповідних прав на неї іншим суб'єктам.

На обґрунтування наведених у заяві доводів надала постанову Верховного Суду України від 10 грудня 2013 року, яку колегія суддів не може взяти до уваги, оскільки вона не є судовим рішенням, яке прийняте за правилами глави 2 розділу IV КАС, і, відповідно, не може підтверджувати наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 КАС, та ухвали Вищого адміністративного суду України від 28 травня, 11 червня, 16 липня 2015 року (№№ К/800/48058/13; К/800/10238/15; К/800/14518/13, К/800/16423/15 відповідно), які підтверджують неоднакове правозастосування.

Перевіривши наведені у заяві доводи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника заявника, колегія суддів вважає, що заява підлягає задоволенню з таких підстав.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі не є публічно-правовим, а тому, відповідно, не належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, такий висновок ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Відповідно до частини першої статті 124 Земельного кодексу України (далі - ЗК) передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Частиною першою статті 122 ЗК передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону (частина перша статті 116 ЗК).

За правилами частини першої статті 123 ЗК надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється, зокрема, органами місцевого самоврядування на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у випадках, передбачених законом, або на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). При цьому розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, відповідно до повноважень, передбачених статтею 122 цього Кодексу.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки (частина друга статті 123 ЗК).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні (частина третя статті 123 ЗК).

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186№ цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк з дня отримання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи, приймає рішення про надання земельної ділянки у користування (частина шоста статті 123 ЗК).

Рішенням про надання земельної ділянки у користування за проектом землеустрою щодо її відведення здійснюються: затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; вилучення земельних ділянок у землекористувачів із затвердженням умов вилучення земельних ділянок (у разі необхідності); надання земельної ділянки особі у користування з визначенням умов її використання і затвердженням умов надання, у тому числі (у разі необхідності) вимог щодо відшкодування втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у наданні земельної ділянки у користування або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що ними встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у користування (оренду) громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у користування (оренду) зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у користування, за результатами розгляду яких визначені в статті 123 ЗК органи приймають одне з відповідних рішень. Отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування (оренду).

Отже, висновок у справі, що розглядається, предметом якої є рішення Сільради про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, про те, що відповідач при його винесенні не здійснював владні управлінські функції, ґрунтується на неправильному застосуванні норм процесуального права, оскільки в цих правовідносинах відповідач реалізує свої контрольні функції у сфері управління діяльності, що підпадає під юрисдикцію адміністративного суду.

За таких обставин ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини другої статті 243 КАС підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Генеральної прокуратури України задовольнити.

Ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 липня 2015 року, Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року та Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2015 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.О. Терлецький

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда В.Л. Маринченко М.І. Гриців В.В. Кривенко О.Б. Прокопенко