П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Панталієнка П.В., суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Кривенди О.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_8 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - УДАІ ГУ МВС, ГУ МВС, МВС відповідно), третя особа - ГУ МВС, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати протиправним рішення УДАІ ГУ МВС за результатами розгляду його скарги на дії працівника Державної патрульної служби відділу ДАІ з обслуговування Пустомитівського району Львівської області ГУ МВС (далі - ДПС) Біяна В.Ю. щодо дотримання вимог чинного законодавства при оформленні результатів дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП), яка мала місце за участю позивача 27 травня

2014 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначив, що в.о. начальника УДАІ ГУ МВС Фальшовник Д.В., розглядаючи скаргу позивача на дії інспектора ДПС Біяна В.Ю., не знайшов порушень норм чинного законодавства, що регламентують діяльність ДАІ під час оформлення матеріалів за фактом ДТП за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КпАП).

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 26 травня 2015 року позов задовольнив.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 13 серпня 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове - про відмову в позові.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив із того, що

в.о. начальника УДАІ ГУ МВС, даючи відповідь на звернення позивача щодо відсутності в діях інспектора ДПС Біяна В.Ю. порушень службової дисципліни, діяв у межах повноважень, наданих йому законом. А питання притягнення особи до адміністративної відповідальності й оцінка доказів, на яких ґрунтується відповідне рішення щодо такої відповідальності, вирішується в порядку КпАП. У межах справи, що розглядається, не було підстав для оцінки доказів (у тому числі з точки зору їх повноти та об'єктивності) винуватості особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. Протокол про адміністративне правопорушення та схема місця ДТП, які в межах справи, що розглядається, були фактично оцінені судом першої інстанції, є в цьому випадку саме такими доказами.

Також апеляційний суд звернув увагу на те, що відповідно до тексту оскаржуваної постанови суду першої інстанції суд розглядав позов до двох відповідачів - ГУ МВС та УДАІ ГУ МВС, хоча ухвалою осуду першої інстанції від 24 вересня 2014 року (а.с. 39) було вирішено питання про заміну первісного відповідача ГУ МВС на УДАІ ГУ МВС. Фактично, жодних вимог до ГУ МВС заявлено не було і в межах цього спору вони, відповідно, не розглядалися.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 4 вересня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України

(далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження на постанову суду апеляційної інстанції.

Тобто суд касаційної інстанції фактично погодився із висновком суду апеляційної інстанції.

14 грудня 2015 року ОСОБА_8 звернувся до Верховного Суду України з заявою про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції з підстави, передбаченої пунктом 2 частини першої статті 237 КАС. У заяві просить скасувати рішення судів апеляційної та касаційної інстанції, а справу передати на розгляд до Львівського апеляційного адміністративного суду.

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2014 року (справи №№ К/800/17443/14, К/800/55681/13),

26 листопада 2014 року (справа № К/9991/44212/12), які, на думку ОСОБА_8, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм процесуального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

За правилами пункту 1 частини першої статті 237 КАС однією із підстав перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

У справі, рішення у якій від 9 жовтня 2014 року (справа № К/800/17443/14) надане на підтвердження наведених у заяві доводів, спір виник щодо рішення виконавчого комітету Сколівської міської ради Львівської області від 3 жовтня 2006 року № 286 «Про скасування рішення № 14 від 26.01.2005 та надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки для реконструкції насосної станції під житловий будинок по АДРЕСА_1 ОСОБА_6».

У справі, рішення від 9 жовтня 2014 року (справа № К/800/55681/13) в якій також додане до заяви, вирішувався спір про визнання протиправним та скасування припису Харківської міської ради від 11 березня 2013 року № 3-69 про усунення порушень порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Харкові.

У справі, ухвала від 26 листопада 2014 року (справа № К/9991/44212/12) в якій надана на порівняння, оспорювались протокол про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 124 КпАП, та дії інспектора по його складанню.

Натомість у справі, яка розглядається, спір виник щодо відповіді в.о. начальника УДАІ ГУ МВС від 26 червня 2014 року № 9/В-181 на скаргу позивача на дії інспектора ДПС при оформленні схеми місця ДТП, відповідно до якої за результатами проведеної службової перевірки в діях інспектора ДПС порушень не виявлено.

Оскільки обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, рішення в яких додано на підтвердження наведених у заяві доводів, підстав для висновку про неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права немає.

Ураховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України, керуючись частиною першою статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_8 відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий П.В. ПанталієнкоСудді:О.Ф. Волков О.В. КривендаМ.І. Гриців О.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький