ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Гриціва М.І., суддів:Волкова О.Ф., Кривенди О.В., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом управління освіти Рубіжанської міської ради (далі - Управління освіти, Міськрада відповідно) до Державної фінансової інспекції в Луганській області (далі - Інспекція), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, - фізична особа-підприємець ОСОБА_8 (далі - ФОП), про визнання протиправною та скасування частини вимоги,

встановила:

У квітні 2015 року Управління освіти звернулося до суду з позовом, у якому просило визнати противоправними та скасувати пункти 1, 2 вимоги від 14 квітня 2015 року № 850-14/170 про відшкодування і стягнення з ФОП збитків у сумі 373 грн 24 коп., завданих внаслідок оплати фактично спожитих ним послуг за електропостачання.

На обґрунтування позову послалося на те, що на підставі статті 5 Закону України від 26 квітня 2001 року № 2402-ІІІ «Про охорону дитинства» та рішення виконавчого комітету Міськради від 4 серпня 2009 року № 591 «Про організацію харчування учнів в загальноосвітніх школах» (далі - рішення

№ 591) ФОП було звільнено від обов'язку оплати послуг за електропостачання.

Як установили суди, згідно з рішенням № 591 Управління освіти отримало згоду надавати переможцю тендерних торгів у тимчасове користування приміщення харчоблоків їдалень, складських приміщень, буфетів з освітленням та опаленням, холодною водою, електрозабезпеченням, обладнанням для організації харчуванням учнів загальноосвітніх шкіл.

Міськрада рішенням від 24 квітня 2014 № 42/59 «Про надання згоди управлінню освіти Рубіжанської міської ради бути позичкодавцем та складати договір позички» (далі - рішення № 42/59) дозволила Управлінню освіти укласти договір позички з переможцем конкурсних торгів на майно, на підставі якого Управління освіти уклало такий договір 24 квітня 2014 року з ФОП.

У I кварталі 2015 року Інспекція провела ревізію фінансово-господарської діяльності Управління освіти за період з 1 вересня 2012 року по 31 грудня

2014 року, за результатами якої склала акт від 16 березня 2015 року

№ 850-21/001 та на його підставі надіслала Управлінню освіти вимогу від 14 квітня 2015 року № 850-14/170 про усунення встановлених ревізією порушень вимог частини першої статті 49 Бюджетного кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_608/ed_2015_05_19/pravo1/T102456.html?pravo=1> (далі - БК), абзацу другого частини третьої статті 21 Закону України від 10 квітня 2014 року № 1197-VII «Про здійснення державних закупівель» та пункту 20 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року № 228 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_08_27/pravo1/KP020228.html?pravo=1> (далі - Порядок).

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 25 травня 2015 року позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував пункти 1, 2 вимоги в частині обов'язку відшкодування і стягнення збитків з ФОП у сумі 373 грн 24 коп.

Із наведеним обґрунтуванням погодився Донецький апеляційний адміністративний суд і своєю ухвалою від 15 липня 2015 року рішення суду першої інстанції залишив без змін.

Вищий адміністративний суд України постановою від 26 серпня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України Інспекція, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень частини першої статті 49 БК <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_608/ed_2015_05_19/pravo1/T102456.html?pravo=1> і пункту 20 Порядку, просить скасувати постановлені у справі рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову.

На підтвердження заявлених вимог послалася на постанову Вищого адміністративного суду України від 17 березня 2015 року (справа

№ К/800/5413/15), в якій норми матеріального права застосовані по-іншому і, на переконання заявника, правильно.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України перевірила наведені в заяві доводи й дійшла висновку про таке.

У справі, про перегляд рішення суду касаційної інстанції в якій подано заяву, в основу незгоди з діями та рішенням Інспекції суди попередніх інстанцій поклали те, що приміщення харчоблоків їдалень, складські приміщення, буфети з їх освітленням і опаленням, холодною водою, електрозабезпеченням, обладнання для організації харчуванням учнів загальноосвітніх шкіл Управління освіти надало в тимчасове користування третій особі на умовах договору, з дозволу та підставі рішень органу місцевого самоврядування - рішень №№ 591 і 42/59, які були прийняті відповідно вимог закону, що встановлюють повноваження таких органів, і на час проведення перевірки були чинними й обов'язковими до виконання.

У рішенні, наданому для порівняння, правових висновків суд касаційної інстанції дійшов з огляду те, що міська клінічна лікарня, діяльність якої фінансується за рахунок коштів місцевого бюджету, протиправно надавала приміщення лікарні та оплачувала окремі послуги на користь вищого навчального медичного закладу освіти, утримання якого відбувається за кошти державного бюджету.

З аналізу фактичних обставин кожної зі справ, характеру правовідносин, що склалися між сторонами у цих справах, убачається, що в них були застосовані одні й ті самі норми матеріального права, що регулюють відносини, пов'язані із використанням коштів місцевого бюджету, які суд касаційної інстанції витлумачив і застосовував однаково та з урахуванням певних особливостей обставин кожної зі справ постановив різні за значенням, але подібні за змістом судові рішення.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС відсутність неоднакового застосування касаційним судом однієї й тієї самої норми права в подібних правовідносинах, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень, є підставою для відмови в задоволенні заяви.

З огляду на те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом України, не підтвердилися, в задоволенні заяви Інспекції слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви державної фінансової інспекції в Луганській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.І. Гриців

Судді: О.Ф. Волков О.В. Кривенда

П.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко

І.Л. Самсін О.О. Терлецький