П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Яреми А.Г., суддів:Гуменюка В.І.,Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І., Романюка Я.М.,Сімоненко В.М., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави до Бердянської міської ради, Управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області, ОСОБА_7, третя особа - реєстраційна служба Бердянського міськрайонного управління юстиції Запорізької області, про визнання частково незаконним та скасування рішення міської ради, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, скасування його державної реєстрації, зобов'язання скасувати державну реєстрацію земельної ділянки та повернути земельну ділянку за заявою ОСОБА_7 про перегляд рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2014 року, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2015 року, ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року Бердянський міжрайонний прокурор (далі - прокурор) в інтересах держави звернувся до суду із зазначеною позовною заявою, посилаючись на те, що прокурорською перевіркою встановлено, що пунктами

5, 5.46 рішення Бердянської міської ради від 28 січня 2010 року «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок» затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації, яка розташована

на АДРЕСА_1. На підставі цього рішення

ОСОБА_7 отримала державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на зазначену земельну ділянку та здійснено державну реєстрацію цього державного акта.

Вважаючи, що проект відведення земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва ОСОБА_7 погоджено та затверджено з порушенням вимог водного, земельного та містобудівного законодавства, оскільки спірна земельна ділянка відноситься до земель рекреаційного призначення, розташована у м. Бердянську на території Бердянської коси в межах двокілометрової зони прибережної захисної смуги Азовського моря, проектна документація із землеустрою щодо її відведення затверджена оскаржуваним рішенням Бердянської міської ради без проведення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації, прокурор в інтересах держави просив визнати недійсними пункти 5, 5.46 рішення Бердянської міської ради від 28 січня 2010 року «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок»; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на земельну ділянку площею 0,1 га для ведення індивідуального дачного будівництва, яка розташована на АДРЕСА_1, виданий на ім'я ОСОБА_7; скасувати державну реєстрацію зазначеного державного акта; зобов'язати управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію спірної земельної ділянки; зобов'язати ОСОБА_7 повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська.

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області рішенням

від 12 травня 2014 року позов задовольнив частково, ухвалив: визнати недійсним пункти 5, 5.46 рішення Бердянської міської ради від 28 січня 2010 року «Про передачу в оренду, продовження терміну розробки проекту відведення та надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок», яким затверджено проект відведення земельних ділянок та передано у власність ОСОБА_7 земельну ділянку площею 0,1 га для індивідуального дачного будівництва в межах норм безоплатної приватизації, яка розташована на АДРЕСА_1; визнати недійсним державний акт серії НОМЕР_1 на право власності на зазначену земельну ділянку, виданий на ім'я ОСОБА_7, та скасувати його державну реєстрацію; зобов'язати управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом закриття поземельної книги на вказану земельну ділянку; зобов'язати ОСОБА_7 повернути спірну земельну ділянку територіальній громаді м. Бердянська; у решті позову відмовити.

Апеляційний суд Запорізької області рішенням від 8 квітня 2015 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2015 року, скасував вищезазначене рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про скасування запису про державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку та зобов'язання управління Держземагентства у Бердянському районі Запорізької області скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом закриття поземельної книги на вказану земельну ділянку та в цій частині ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову; в решті рішення суду першої інстанції залишив без змін.

У заяві ОСОБА_7 про перегляд судових рішень порушує питання про скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі з передбаченої пунктом 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме пункту 4 частини першої статті 268 цього Кодексу.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви ОСОБА_7 посилається на постанову судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі за позовом прокурора Обухівського району Київської області в інтересах держави до Обухівської районної державної адміністрації та інших осіб про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсними державних актів і скасування їх державної реєстрації, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та витребування земельної ділянки (справа № 6-68цс15).

Так, приймаючи постанову від 16 вересня 2015 року судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України зазначили, що стаття 268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначає вимоги, на які позовна давність не поширюється. Зокрема, у пункті 4 частини першої цієї статті (в редакції до набрання чинності Законом України від 20 грудня 2011 року № 4176-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства» (далі - Закон № 4176-VI)) передбачено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється. Проаналізувавши пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України, Верховний Суд України сформував правовий висновок, відповідно до якого зазначена норма спрямована на захист власників та інших осіб, які мають речові права на майно, від неправомірних дій органів державної влади або органів місцевого самоврядування, тому не може поширюватися на випадки звернення до суду прокурора з позовом в інтересах держави. При цьому Верховний Суд України погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дія Закону № 4176-VI не поширюється на спірні правовідносини, оскільки цей Закон прийнято після спливу позовної давності.

Підтверджуючи правильність такого висновку, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з того, що вказана правова позиція Верховного Суду України стосувалася спірних правовідносин, які виникають з оскарження державою правових актів органів державної влади, та ґрунтувалася на тому, що держава відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти й несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею (державою) незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.

Однак у справі, яка переглядається, вимоги прокурора обґрунтовуються порушенням права власності держави на землю з боку органу місцевого самоврядування. При цьому суди, з'ясувавши питання щодо спливу строку позовної давності, дійшли висновку про те, що такий строк на звернення до суду із зазначеним позовом прокурором не пропущено й до спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон № 4176-VI, оскільки право на звернення до суду із цим позовом виникло у січні 2010 року й на момент набрання чинності Закону

№ 4176-VI (15 січня 2012 року) строк позовної давності не сплив, а тому звернення прокурора до суду з позовом у червні 2013 року відповідає вимогам пункту 5 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 4176-VI про право особи протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи.

За таких обставин відсутні підстави вважати, що судове рішення суду касаційної інстанції у цій справі не відповідає правовому висновку щодо застосування пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України, викладеному в постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року № 6-68цс15.

Відповідно до статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 355, 3603 , 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви ОСОБА_7 про перегляд рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 12 травня 2014 року, рішення Апеляційного суду Запорізької області від 8 квітня 2015 року та ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 вересня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Судді Верховного Суду України:А.Г. Ярема

В.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук Я.М. Романюк В.М. Сімоненко