П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів Лященко Н.П.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М., Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_7 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про відшкодування збитків за заявою фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2013 року ОСОБА_7 звернулася до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що 30 листопада 2010 року між нею (замовник) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_9 (далі - ФОП ОСОБА_8.) (підрядник) укладено договір підряду, за умовами якого останній зобов'язався у строк до 31 грудня 2010 року виконати згідно з кошторисно-проектною документацією ремонтно-будівельні роботи нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до кошторису вартість будівельних робіт складає 10 тис. 871 грн, заробітна плата - 2 тис. 283 грн.

ОСОБА_7, посилаючись на те, що за виконання ремонтно-будівельних робіт вона сплатила відповідачу 6 тис. 54 грн, однак у квітні

2011 року виявила істотні недоліки будівельних робіт, які підрядник відмовився усунути, просила стягнути з останнього на свою користь збитки, які згідно з висновком експерта складають 11 тис. 918 грн, та присудити понесені судові витрати.

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області рішенням від

28 серпня 2014 року в задоволенні позову ОСОБА_7 відмовив, вирішив питання розподілу судових витрат.

Апеляційний суд Запорізької області рішенням від 5 листопада

2014 року рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від

28 серпня 2014 року скасував та ухвалив нове, яким позов задовольнив частково: стягнув з ФОП ОСОБА_8 на користь ОСОБА_7 13 тис.

247 грн на відшкодування збитків та 5 тис. 258 грн 80 коп. у рахунок оплати судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

12 лютого 2015 року касаційну скаргу ФОП ОСОБА_8 відхилено, рішення апеляційного суду Запорізької області від 5 листопада 2014 року залишено без змін.

19 травня 2015 року до Верховного Суду України звернувся

ФОП ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме пунктів 3, 18 і 22 частини першої статті 1, статей 8 та 10 Закону України «Про захист прав споживачів», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У зв'язку із цим ФОП ОСОБА_8 просить скасувати зазначену ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого

2015 року і передати справу до Вищого господарського суду України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в заяві доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 30 листопада

2010 року між фізичною особою ОСОБА_7 (замовник) та ФОП

ОСОБА_9 (підрядник) укладено договір підряду, за умовами якого останній зобов'язався у строк до 31 грудня 2010 року виконати ремонтно-будівельні роботи нежитлового приміщення розташованого за адресою:

АДРЕСА_1.

За змістом пункту 5.3 укладеного між сторонами договору підрядник зобов'язався виконати роботи якісно, відповідно до будівельних норм та правил, а також кошторисно-проектної документації.

Відповідно до висновку будівельно-технічної експертизи від 20 квітня 2014 року навіс виконано без дотримання технології виконання навісів з металу, а також не враховано нормативні вимоги Державних будівельних норм України В.1.2-2:2006 «Навантаження і впливи»; не всі роботи, зазначені у проектній документації, були виконані, зокрема глибина закладення фундаменту менша, ніж передбачено проектом, не виконано горизонтальну та вертикальну гідроізоляцію, не встановлено сітку під сходами, що не відповідає проекту та нормативним вимогам; матеріал, що використовувався для виконання робіт, не відповідає матеріалу, визначеному в проектній документації; роботи з будівництва ганку виконано неякісно та з порушенням технології будівництва.

У жовтні 2013 року ОСОБА_7 звернулась із зазначеним вище позовом до Господарського суду Донецької області, який, установивши, що позивачка уклала оспорюваний договір як фізична особа, а не фізична - особа підприємець, ухвалою від 30 жовтня 2013 року направив матеріали справи за підсудністю до Слов'янського міськрайонного суду Донецької області.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7, суд апеляційної інстанції, з яким погодився суд касаційної інстанції, керувався положеннями статей 837, 839, 852 та 857 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а також статтею 10 Закону України «Про захист прав споживачів» та дійшов висновку, що виконання відповідачем підрядних робіт з істотними недоліками є підставою для відшкодування збитків відповідно до вимог статті 22 ЦК України.

ФОП ОСОБА_8 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу судових рішень у цих справах.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 та 22 червня 2011 року, 18 червня

2014 року, 13 березня 2013 року та ухвалу Верховного Суду України від

21 червня 2007 року, постановлену ним як судом касаційної інстанції.

Верховний Суд України ухвалою від 21 червня 2007 року закрив касаційне провадження у справі в порядку цивільного судочинства з підстав того, що відповідно до положень статті 108 Господарського процесуального кодексу України, судом касаційної інстанції в господарських справах є Вищий господарський суд України.

Ухвала від 13 березня 2013 року Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ постановлена у справі про повернення коштів, отриманих відповідачем як оплати за роботу, передбачену договором на проведення проектних робіт - виготовлення проектної документації для будівництва, у зв'язку з невиконанням зобов'язань за договором.

Ухвала від 22 червня 2011 року цього ж суду постановлена у справі про повернення грошової суми, сплаченої у рахунок авансу за договором побутового підряду.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалами від 1 червня 2011 року та 18 червня 2014 року скасував ухвалені у справах рішення, якими відмовлено в задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди й збитків за договорами підряду та направив справи на новий розгляд з підстав, передбачених частиною другою статті 338 ЦПК України, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неможливості встановити та перевірити фактичні обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору.

Порівняння зазначених судових рішень, наданих заявником на підтвердження своїх вимог, із судовим рішенням, про перегляд якого подано заяву, не дає підстав для висновку про те, що суд касаційної інстанції під час розгляду двох чи більше справ неоднаково застосував норми матеріального права, зокрема пунктів 3, 18 і 22 частини першої статті 1, статей 8 та 10 Закону України «Про захист прав споживачів», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у побідних правовідносинах.

Оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від

12 лютого 2015 року.

Керуючись статтями 355, 3603 та 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви фізичної особи - підприємця ОСОБА_8 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 лютого 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті

355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк

Судді: Н.П. Лященко В.М. Сімоненко

Л.І. Охрімчук А.Г. Ярема

Ю.Л. Сенін