П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Київ

Судові палати у цивільних та господарських справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого Гуменюка В.І., суддів:Барбари В.П.,Ємця А.А.,Романюка Я.М., Берднік І.С.,Колесника П.І.,Сеніна Ю.Л., Жайворонок Т.Є.,Лященко Н.П.,Сімоненко В.М., Охрімчук Л.І.,Яреми А.Г., за участю представників ОСОБА_13 і ОСОБА_14: ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а також представника товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг» - Маломанова Івана Вікторовича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Білоптторг» до ОСОБА_14, ОСОБА_13 про стягнення заборгованості за заявою ОСОБА_13 про перегляд ухвали колегії судів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року,

в с т а н о в и л и:

У травні 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Білоптторг» (далі - ТОВ «Білоптторг») звернулося до суду із зазначеним позовом, мотивуючи вимоги тим, що між ОСОБА_18 (як повіреною особою відповідачів) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_19 (далі - ФОП ОСОБА_19), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_21 (далі - ФОП ОСОБА_21), фізичною особою - підприємцем ОСОБА_22 (далі - ФОП ОСОБА_22) з кожним окремо укладено

1 жовтня, 27 грудня 2010 року та 30 червня 2011 року договори підряду на виконання комплексу робіт з реконструкції та ремонту житлових приміщень гуртожитку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач зазначив, що ФОП ОСОБА_19, ФОП ОСОБА_23 та ФОП ОСОБА_22 виконали роботи з реконструкції та ремонту житлових приміщень гуртожитку відповідно до укладених договорів, а 15 лютого

2013 року уклали з ТОВ «Білоптторг» договори цесії, уступивши позивачу право вимоги за наведеними вище договорами підряду.

Посилаючись на те, що відповідачі в добровільному порядку заборгованість за виконані роботи не сплатили, ТОВ «Білоптторг» просило стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_14 та ОСОБА_13 заборгованість за договором підряду від 27 грудня 2010 року в розмірі 2 млн 995 тис. 83 грн та 2 млн 995 тис. 83 грн пені; заборгованість за договором підряду від 1 жовтня 2010 року в розмірі 2 млн 649 тис. 23 грн основного боргу та 1 млн 351 тис. 1 грн 73 коп. пені; заборгованість за договором підряду від 30 червня 2011 року в розмірі 2 млн 961 тис. 749 грн основного боргу та 2 млн 961 тис. 749 грн пені; а всього - 15 млн 913 тис. 688 грн

73 коп.

Шевченківський районний суд м. Києва рішенням від 19 листопада 2014 року в задоволенні позовних вимог ТОВ «Білоптторг» відмовив.

Апеляційний суд м. Києва рішенням від 18 лютого 2015 року рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 19 листопада 2014 року скасував та ухвалив нове, яким позов ТОВ «Білоптторг» задовольнив: стягнув на користь товариство солідарно з ОСОБА_14 та

ОСОБА_13 2 млн 995 тис. 83 грн основного боргу та 2 млн 995 тис.

83 грн пені за договором підряду від 27 грудня 2010 року; 2 млн 649 тис.

23 грн основного боргу та 1 млн 351 тис. 1 грн 73 коп. пені за договором підряду від 1 жовтня 2010 року; 2 млн 961 тис. 749 грн основного боргу та

2 млн 961 тис. 749 грн пені за договором підряду від 30 червня 2011 року, а всього стягнуто заборгованість у розмірі 15 млн 913 тис. 688 грн 73 коп; вирішено питання розподілу судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_13 відхилено, рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року залишено без змін.

13 серпня 2015 року до Верховного Суду України звернувся

ОСОБА_13 із заявою про перегляд ухвали колегії судів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року, посилаючись на неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 237, 239 та 241 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, а також на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У зв'язку із цим ОСОБА_13 просить скасувати ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року та залишити в силі рішення Шевченківського районного суду міста Києва від

19 листопада 2014 року.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників

ОСОБА_13 і ОСОБА_14: ОСОБА_15 та ОСОБА_16, а також представника ТОВ «Білоптторг» - Маломанова І.В., дослідивши наведені в заяві доводи, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України вважають, що заява задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пунктів 1 та 4 частини першої статті 355 ЦПК України заява про перегляд судових рішень у цивільних справах може бути подана з підстав: неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

За змістом пункту 1 частини першої статті 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що гуртожиток

літ. «А» загальною площею 3327,4 кв. м, що розташований за адресою:

АДРЕСА_1, належить на праві власності ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 7 листопада 2006 року між ними та відкритим акціонерним товариством «Трест «Київміськбуд-2» (далі - ВАТ «Трест «Київміськбуд-2»).

6 липня 2010 року ОСОБА_13 видав довіреність на ім'я

ОСОБА_18, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстровано у реєстрі за № 4009 (т. 2, а.с. 112 - 113).

6 липня 2010 року ОСОБА_14 видала довіреність на ім'я

ОСОБА_18, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським В.С. та зареєстровано у реєстрі за № 4008 (т. 2, а.с. 114 - 115).

За змістом цих довіреностей ОСОБА_14 та

ОСОБА_13 уповноважили ОСОБА_18 представляти їх інтереси як власників (співвласників) житлових приміщень гуртожитку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, перед усіма фізичними і юридичними особами, вчиняти такі юридично значимі дії, пов'язані з цим майном, як: представляти інтереси у відповідних організаціях, установах, органах та на підприємствах, зокрема проектних та будівельних організаціях, органах архітектури, пожежної охорони, в органах внутрішніх справ, прокуратури, дізнання та досудового слідства тощо; у відповідних житлово-експлуатаційних конторах з правом укладання договору про участь в експлуатаційних витратах та утриманні житлового будинку, в управлінні державної пожежної охорони, в комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», санепідемстанціях м. Києва, органах місцевого самоврядування, управлінні газового господарства ВАТ «Кївгаз», АЕК «Київенерго», ВАТ АК «Київводоканал», ВАТ «Укртелеком», в судових та інших установах, організаціях, підприємствах у відповідності з діючим законодавства.

На виконання зазначених повноважень ОСОБА_18 надано право: подавати та отримувати від імені ОСОБА_14 та ОСОБА_13 заяви, довідки та документи, розписуватися за останніх, якщо в тому буде потреба, замовляти надання послуг зв'язку, телекомунікаційних послуг, послуг тепло-, водо-, електропостачання та водовідведення, укладати відповідні договори, у тому числі договори надання послуг з водопостачання та водовідведення, сплачувати необхідні платежі, замовляти та отримувати документи, в тому числі довідку-характеристику, подавати на реєстрацію та отримувати зареєстроване свідоцтво про право власності, зареєструвати свідоцтво у встановленому законом порядку у відповідному підприємстві, а також подавати та одержувати проектну документацію, отримувати технічний паспорт, реєстраційне посвідчення у відповідних органах, вирішувати питання щодо одержання рішень, дозволів, довідок, проектної та іншої документації та інших документів.

ОСОБА_18 також надано право вести справи ОСОБА_14 та ОСОБА_13, що стосуються їх як власників зазначеного вище майна, в судах з усіма правами, наданими законом позивачу, відповідачу, третій особі тощо.

27 грудня 2010 року ОСОБА_18 на підставі зазначених вище довіреностей від 6 липня 2010 року уклав з ФОП ОСОБА_21 договір підряду на виконання комплексу робіт з реконструкції та ремонту житлових приміщень гуртожитку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: капітальний ремонт приміщень блоків № 10, 11, 12, 15, 17 і 25, капітальний ремонт сходової клітини № 2 та заміну системи опалення (т.1, а.с. 11 - 16).

1 жовтня 2010 року ОСОБА_18 на підставі зазначених вище довіреностей від 6 липня 2010 року уклав з ФОП ОСОБА_25 договір підряду на виконання комплексу робіт з реконструкції та ремонту житлових приміщень гуртожитку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: капітальний ремонт приміщень блоків № 18, 19 і 20; ремонт фасаду; заміна вікон; прокладання ліній електропостачання; електромонтажні роботи; заміна зовнішніх мереж водопостачання; заміна зовнішніх мереж електропостачання (т.1, а.с. 59 - 64).

30 червня 2011 року ОСОБА_18 на підставі зазначених вище довіреностей від 6 липня 2010 року уклав з ФОП ОСОБА_22 договір підряду на виконання комплексу робіт з реконструкції та ремонту житлових приміщень гуртожитку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, а саме: капітальний ремонт приміщень блоків № 8, 21, 24, 25, 28, 29 і 30; заміна систем водопостачання та каналізації об'єкта (т.1, а.с. 102 - 107).

15 лютого 2013 року ФОП ОСОБА_21, ФОП ОСОБА_25 та ФОП ОСОБА_22 кожен окремо, уклали з ТОВ «Білоптторг» договори відступлення права вимоги (цесії) (т.1, а.с. 57 - 58, 100 - 101, 148 - 149).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Білоптторг», суд апеляційної інстанції, з висновками якого погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_18 уклав договори підряду в межах наданих йому повноважень; підрядні роботи на об'єкті, що належить відповідачам, виконувалися протягом тривалого часу, і для проведення цих робіт підрядникам було надано доступ до приміщень гуртожитку; після укладення договорів підряду та на їх виконання відповідачами було вчинено ряд дій, що свідчать про їх схвалення.

ОСОБА_13 зазначає, що суд касаційної інстанції під час розгляду більш ніж двох справ з подібними предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог та встановленими судом фактичними обставинами й однаковим матеріально-правововим регулюванням спірних правовідносин дійшов неоднакових правових висновків, покладених в основу судових рішень у цих справах.

На підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права заявник надав ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року, 16 квітня, 10 грудня 2014 року та постанови Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року, 31 березня, 19 серпня 2014 року, 1 й 20 квітня 2015 року.

Ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 грудня 2013 року (про стягнення суми боргу за договором позики), 16 квітня 2014 року (про визнання майнових прав на квартиру) та постанови Вищого господарського суду України від 15 липня 2013 року (про визнання недійсним договору купівлі-продажу дорожньо-будівельної техніки), 31 березня 2014 року (про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна), 19 серпня 2014 року (про стягнення боргу за договором про забезпечення харчування відпочивальників), 1 квітня

2015 року (про визнання недійсним договору купівлі-продажу) і 20 квітня 2015 року (про визнання недійсним іпотечного договору) ухвалені у справах з іншими предметами спору, підставами позову, змістом позовних вимог, матеріально-правовим регулюванням спірних правовідносин та встановленими судом фактичними обставинами, ніж у справі, яку просить переглянути заявниця, що не вказує на неоднакове застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою від 10 грудня 2014 року суд касаційної інстанції погодився з висновками апеляційного суду, який, установивши, що позивачу не надавалось право на укладення будь-яких договорів від імені відповідача, дійшов висновку, що укладений позивачем договір вчинено з перевищенням повноважень, наданих довіреністю, тому підстави для задоволення позовних вимог про стягнення коштів за укладеними договорами відсутні.

У цьому судовому рішенні, наданому заявником для порівняння, та в судовому рішенні, про перегляд якого подано заяву, наявні різні фактичні обставини справи, що не свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції однієї і тієї самої норми матеріального права.

У заяві ОСОБА_13 також посилається на невідповідність ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Обґрунтовуючи обставини, визначені пунктом 4 частини першої статті 355 ЦПК України, заявник посилається на постанову Верховного Суду України від 22 квітня 2015 року.

У цій постанові міститься висновок Верховного Суду України про те, що метою договору доручення є здійснення повіреним прав довірителя, набуття, зміна і припинення для нього прав та обов'язків шляхом здійснення угод, тому повірений має діяти в тих межах, які встановлені довірителем відповідно до змісту наданого йому доручення.

Відповідно до частини першої статті 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі подальшого схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Вчинення юридичних дій, які чітко не визначені в договорі доручення, навіть якщо вони спрямовані на досягнення кінцевої мети, задля якої укладено такий договір, і не охоплюються змістом договору доручення, можуть створювати, змінювати, припиняти цивільні права та обов'язки довірителя тільки за умови їх схвалення останнім.

Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину, серед іншого, є недодержання в момент його вчинення стороною чи сторонами вимог, які встановлені зокрема частиною першою статі 203 ЦК України, згідно з якою зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

У разі вчинення повіреним дій, які не охоплені змістом договору доручення і не схвалені довірителем, не можна вважати, що правочин, укладений унаслідок таких дій повіреного, відповідає вимогам закону.

У справі, яка є предметом перегляду, суди установили, що

ОСОБА_14 та ОСОБА_13 видали на ім'я ОСОБА_18 довіреності, якими уповноважили останнього представляти їх інтереси як власників (співвласників) житлових приміщень гуртожитку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, перед усіма фізичними і юридичними особами та вчиняти юридично значимі дії, пов'язані з цим майном.

На підставі довіреностей ОСОБА_18 уклав договори підряду на виконання комплексу робіт з реконструкції та ремонту житлових приміщень зазначеного гуртожитку.

Роботи з реконструкції та ремонту житлових приміщень гуртожитку підрядниками фактично виконані та відповідають роботам, що вказані в актах приймання-передачі виконаних будівельних робіт, прийняті відповідачами без зауважень, і ОСОБА_14 та ОСОБА_13 не надали належних доказів того, що ремонт проводився іншими особами за їх кошти.

Апеляційний суд, з висновками якого погодився й суд касаційної інстанції, ухвалюючи рішення виходив з того, що після укладення договорів підряду та їх виконання ОСОБА_14 та ОСОБА_13 було вчинено ряд дій, що свідчать про їх схвалення.

У справі, яка переглядається, та у справі, за результатами перегляду якої Верховним Судом України прийнято постанову від 22 квітня 2015 року, наявні різні фактичні обставини.

Ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року не суперечить викладеним у зазначеній постанові Верховного Суду України висновкам, щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Ураховуючи, що обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, тому відповідно до статті 3605 ЦПК України в задоволенні заяви необхідно відмовити.

Керуючись статтями 355, 3603 , 3605 ЦПК України, судові палати у цивільних та господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

У задоволенні заяви ОСОБА_13 про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 червня 2015 року відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 3 частини першої статті

355 ЦПК України.

Головуючий В.І. Гуменюк

Судді: В.П. Барбара

І.С. Берднік

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

Я.М. Романюк

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема