П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

головуючого суддів: Охрімчук Л.І., Гуменюка В.І., Лященко Н.П., Сімоненко В.М., Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за заявами ОСОБА_6 та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 6 жовтня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про зобов'язання виконати умови договору трудової участі, за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» до ОСОБА_6 про визнання пункту договору трудової участі недійсним за заявою публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» про перегляд Верховним Судом України ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року та ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а :

У січні 2013 року старший державний виконавець відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції (далі - державний виконавець ВДВС Сумського МУЮ) звернувся до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання рішення суду Ковпаківського районного суду м. Суми від 6 жовтня 2004 року, яким зобов'язано відкрите акціонерне товариство «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (далі - ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе»), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» (далі - ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе»), виконати умови договору трудової участі від 8 вересня 1992 року, укладеного між ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», ОСОБА_6 та товариством з обмеженою відповідальністю «Домобудівник» (далі - ТОВ «Домобудівник»), а також виконати умови колективних договорів за 1995-2000 роки, забезпечивши ОСОБА_6 та членів його сім'ї трикімнатною квартирою згідно з вимогами житлового законодавства у будинку 6 на вул. Калінінградській у м. Суми.

У березні 2013 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про зміну порядку та способу виконання зазначеного рішення суду.

Заявники зазначали, що під час проведення виконавчих дій встановлено, що за період 2002-2004 років було здано в експлуатацію указаний вище будинок, однак всі квартири надані іншим особам.

Крім того, зазначений будинок переданий до комунальної власності територіальної громади м. Суми; інших жилих приміщень у ТОВ «Домобудівник» немає, житлове будівництво товариством не ведеться.

Посилаючись на те, що у зв'язку з наведеними обставинами виконати вказане рішення суду неможливо, заявники просили суд змінити порядок та спосіб виконання рішення суду шляхом забезпечення ОСОБА_6 та членів його сім'ї трикімнатною квартирою у зазначеному будинку, придбаною відповідачем за власний рахунок.

Суди розглядали справу неодноразово.

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 грудня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року та ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, заяву державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ задоволено. Змінено спосіб виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 6 жовтня 2004 року шляхом зобов'язання ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» придбати за кошти товариства трикімнатну квартиру, яка відповідає вимогам житлового законодавства, з подальшою передачею її для проживання ОСОБА_6 та членам його сім'ї.

У заяві про перегляд ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, ухвали Апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року та ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 грудня 2014 року ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви державного виконавця з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави неоднакового застосування судом касаційної інстанції статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На обґрунтування заяви ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» надало копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку про те, що заяву слід задовольнити з огляду на таке.

За положенням пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно із частиною першою статті 3604 ЦПК України суд задовольняє заяву про перегляд судових рішень за наявності однієї з підстав, передбачених частиною першою статті 355 цього Кодексу.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_6 був у трудових відносинах з ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», потребував поліпшення житлових умов та перебував на квартирному обліку.

8 вересня 1992 року між ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе», ОСОБА_6 і ТОВ «Домобудівник» було укладено договір трудової участі, за яким ОСОБА_6 переводився на роботу з ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» до ТОВ «Домобудівник»; за умови добросовісної праці дирекція ТОВ «Домобудівник» зобов'язалася забезпечити ОСОБА_6 житлом протягом 1995-1996 років з урахуванням складу сім'ї, а останній зобов'язався відпрацювати в товаристві не менше 5 років.

Колективними договорами ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» на 1995-2000 роки передбачалося виділити працівникам, зайнятим у будівництві та експлуатації домобудівного комбінату, житло в будинку 6 на вул. Калінінградській у м. Суми.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 6 жовтня 2004 року зобов'язано ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» виконати умови вказаного договору трудової участі, а також умови колективних договорів за 1995-2000 роки, забезпечивши ОСОБА_6 та членів його сім'ї трикімнатною квартирою згідно з вимогами житлового законодавства в будинку 6 на вул. Калінінградській у м. Суми.

Додатковим рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 14 жовтня 2004 року доповнено резолютивну частину рішення від 6 жовтня 2004 року та відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» до ОСОБА_6 про визнання пункту 5 договору трудової участі недійсним.

На підставі вказаного рішення суду було відкрите виконавче провадження, яке постановою державного виконавця ВДВС Сумського МУЮ від 17 березня 2005 року було закінчене у зв'язку з неможливістю виконання рішення суду без участі боржника, але виконавчий лист було повернено судом відділу для подальшого виконання.

24 жовтня 2006 року відкрито виконавче провадження з виконання рішення суду.

Постановляючи ухвалу про задоволення заяви державного виконавця, суд першої інстанції, з висновками якого погодилися суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив з того, що ухвалене на користь ОСОБА_6 рішення суду не виконується протягом тривалого часу, що порушує принцип обов'язковості його виконання та вимоги статті 55 Конституції України щодо захисту судом порушених прав і свобод. Спосіб, на який змінено виконання рішення суду, відповідає способу захисту порушеного права, який був предметом розгляду у цивільній справі, оскільки в рішенні суду йдеться саме про зобов'язання товариства забезпечити ОСОБА_6 та членів його сім'ї трикімнатною квартирою згідно з вимогами житлового законодавства.

Разом з тим в ухвалі колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 травня 2015 року, наданій заявником для порівняння, касаційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що в задоволенні заяви про зміну способу і порядку виконання рішення слід відмовити, оскільки така зміна способу виконання рішення шляхом зобов'язання ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» придбати за кошти ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» трикімнатну квартиру, яка відповідає вимогам житлового законодавства, в адміністративних межах м. Суми з подальшим наданням її для проживання ОСОБА_7 та членам його сім'ї змінить саме рішення суду по суті, а не спосіб його виконання, тому що питання про придбання житла ПАТ «Сумське МНВО ім. М.В. Фрунзе» для ОСОБА_7 та членів його сім'ї не було предметом розгляду при вирішенні справи судом.

Отже, існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції частини першої статті 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції вказаної норми матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Відповідно до статті 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові до виконання на всій території України, а державна виконавча служба як єдиний орган примусового виконання зобов'язана вжити всіх необхідних заходів для його виконання.

У частині першій статті 36 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання. Така ж норма міститься і в статті 373 ЦПК України.

Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, встановленого статтею 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.

Разом з тим, загальні положення щодо укладення договорів купівлі-продажу закріплені у главі 54 ЦК України.

Відповідно до статті 655 цього Кодексу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отже, задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду щодо зобов'язання товариства виконати умови договору трудової участі та умови колективних договорів, забезпечивши особу та членів її сім'ї квартирою, на зобов'язання придбати квартиру за кошти товариства з подальшою передачею житла для проживання особі та членам її сім'ї фактично змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, передбачений статтею 16 ЦК України.

Ураховуючи наведене, у справі, яка переглядається, суди дійшли помилкового висновку про те, що спосіб, на який змінено виконання рішення суду, відповідає способу захисту порушеного права, який був предметом розгляду у цивільній справі, та про наявність правових підстав для задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду.

Отже, у справі, яка переглядається Верховним Судом України, суди неправильно застосували норми статті 36 Закону України «Про виконавче провадження», що призвело до неправильного вирішення справи, а це відповідно до статті 3604 ЦПК України є підставою для скасування судових рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій та ухвалення нового рішення.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 1 частини першої, частиною третьою статті 3603 , частиною першою, пунктом 2 частини другої статті 3604 ЦПК України, Cудова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

Заяву публічного акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання» задовольнити.

Ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 15 липня 2015 року, ухвалу Апеляційного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року та ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 25 грудня 2014 року скасувати.

У задоволенні заяв ОСОБА_6 та державного виконавця відділу державної виконавчої служби Сумського міського управління юстиції про зміну способу і порядку виконання рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 6 жовтня 2004 року у справі за позовом ОСОБА_6 до відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» про зобов'язання виконати умови договору трудової участі, за зустрічним позовом відкритого акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» до ОСОБА_6 про визнання пункту договору трудової участі недійсним відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий Л.І. Охрімчук

Судді: В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема