П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в складі:

головуючого Сімоненко В.М., суддів:Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., Лященко Н.П.,Яреми А.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_6 до приватного підприємства «Спеціалізоване підприємство «Юстиція», Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького міського управління юстиції Полтавської області, ОСОБА_7, треті особи: публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», ОСОБА_8, приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночка О.В., про визнання недійсними результатів аукціону з продажу вбудованого магазину, визнання недійсним акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на магазин за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У червні 2012 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовною заявою про визнання недійсними результатів аукціону з продажу арештованого майна. У подальшому позивач доповнив та уточнив свої позовні вимоги і просив суд: визнати недійсними результати аукціону з продажу вбудованого магазину (літера «А»), розташованого за адресою: АДРЕСА_1; визнати недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28 травня 2012 року; визнати недійсним та скасувати свідоцтво, видане приватним нотаріусом Ганночною О.В. 31 травня 2012 року про право власності ОСОБА_7 на зазначений магазин.

ОСОБА_6 зазначав, що на майно ОСОБА_8 - вбудований магазин (літера «А»), розташований за адресою: АДРЕСА_1 не було звернено стягнення в розумінні Закону України «Про іпотеку», оскільки рішеннями Автозаводського районного суду м. Кременчука з ОСОБА_8 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк» або Банк) було стягнуто заборгованість за кредитними договорами, при цьому стягнення на предмет іпотеки не зверталося. Тому публічні торги мали проводитися відповідно до Тимчасового положення «Про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 року № 68/5 (далі - Тимчасове положення).

Позивач вважав, що оскільки прилюдні торги з продажу вказаного магазина були проведені за наявності тільки одного покупця, який запропонував ціну, не вищу за стартову, результати таких прилюдних торгів слід визнати недійсними.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_6 задоволено. Визнано недійсними результати прилюдних торгів з продажу вбудованого магазину (літера «А») площею 65,2 кв.м у АДРЕСА_1, які проведені 23 травня 2012 року приватним підприємством «Спеціалізоване підприємство «Юстиція» (далі - ПП «СП «Юстиція») і оформлені протоколом проведення аукціону № 22/248/121-1; визнано недійсним акт державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки - вбудованого магазину (літера «А») на АДРЕСА_1 від 28 травня 2012 року, виданий старшим державним виконавцем Автозаводського відділу державної виконавчої служби Кременчуцького управління юстиції Полтавської області (далі - Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області) Подольським А.А. на підставі протоколу проведення прилюдних торгів від 23 травня 2012 року; визнано недійсним та скасовано свідоцтво про право власності ОСОБА_7 на вбудований магазин (літера «А») у АДРЕСА_1, видане приватним нотаріусом Ганночкою О.В. 31 травня 2012 року за номером в реєстрі 984 на підставі акта державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 28 травня 2012 року; стягнуто з ПП «СП «Юстиція» на користь ОСОБА_6 судові витрати в сумі 107грн 30 коп.

Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2015 року рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 6 березня 2015 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_6 Стягнуто зі ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 на відшкодування судових витрат 243 грн 60 коп.; знято арешт, накладений ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 3 червня 2013 року на належний ОСОБА_7 вбудований магазин загальною площею 65, 2 кв. м, розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2015 року відмовлено ОСОБА_6 у відкритті провадження у справі.

У заяві про перегляд зазначеної ухвали суду касаційної інстанції ОСОБА_6 порушує питання про скасування ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2015 року та рішення Апеляційного суду Полтавської області від 14 травня 2015 року й залишення в силі рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 6 березня 2015 року з передбаченої пунктом 1 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстави - неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 33, 41 - 49 Закону України від 5 червня 2003 року № 898-IV «Про іпотеку» (далі - Закон № 898-IV), статті 62 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 606-XIV), пунктів 1.4, 4.2, 7.1, 7.2 Тимчасового положення, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_6 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

від 2 жовтня 2013 року у справі за позовом про визнання недійсними торгів, протоколу проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна, акта про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна (№ 6-35665св13);

від 30 жовтня 2013 року у справі за позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку з прилюдних торгів та визнання недійсним свідоцтва про придбання арештованого нерухомого майна з прилюдних торгів (№ 6-16016св13);

від 4 грудня 2013 року в справі за скаргою на дії заступника начальника відділу державної виконавчої служби Єланецького районного управління юстиції Миколаївської області та зобов'язання відділу державної виконавчої служби вчинити певні дії (№ 6-41826св13);

від 18 червня 2014 року в справі за позовом про визнання недійсними прилюдних торгів, акта про реалізацію предмета іпотеки та свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, за зустрічним позовом про виселення (№ 6-17512св14);

від 18 червня 2014 року в справі за позовом про визнання недійсними прилюдних торгів з реалізації майна (№ 6-8152св14);

від 25 червня 2014 року у справі за позовом про визнання недійсними прилюдних торгів та протоколу проведення прилюдних торгів, застосування реституції, визнання недійсним свідоцтва про право власності (№ 6-19418св14).

Крім того, ОСОБА_6 посилається також і на рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 травня 2013 року в справі за позовом про визнання прилюдних торгів такими, що проведені з порушенням вимог закону, визнання протоколу проведення прилюдних торгів недійсним, відновлення положення, яке існувало до порушення, визнання незаконним акта державного виконавця, визнання незаконним і скасування свідоцтв, скасування реєстрації права власності на нерухоме майно, за зустрічним позовом про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні майном, придбаним на прилюдних торгах (№ 6-9518св13).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в заяві ОСОБА_6 доводи, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Згідно зі статтею 3605 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У справі, яка переглядається, суди встановили, що 29 червня 2006 року Акціонерним комерційно-інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк» укладено з ОСОБА_8 договір про надання відкличної поновлювальної кредитної лінії № 492- МКК-КI, до умов якого кредитор надав останній 75 000 тис. доларів США на строк до 28 грудня 2017 року зі сплатою 14 % річних.

13 червня 2007 року сторони уклали договір про надання споживчого кредиту № 11169351000, відповідно до якого ОСОБА_8 отримала від Банку 42 тис. 440 грн зі строком повернення до 12 червня 2012 року та зі сплатою 13 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаними кредитними договорами між ОСОБА_8 та Банком укладено договір іпотеки, за яким ОСОБА_8 надала Банку в іпотеку належне їй на праві власності нерухоме майно - вбудований магазин загальною площею 65,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1.

Заочним рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2011 року з ОСОБА_8 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за договором про надання відкличної поновлювальної кредитної лінії № 492- МКК-КІ від 29 червня 2006 року в сумі 611 тис.229 грн 73 коп. та за договором про надання споживчого кредиту від 13 червня 2007 року № 111693351000 у сумі 323 тис.310 грн 99 коп.

На підставі зазначеного заочного рішення був виданий виконавчий лист, за яким державний виконавець Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області 9 вересня 2012 року відкрив виконавче провадження, приєднавши його до зведеного виконавчого провадження № 27755681.

Одним зі стягувачів у зведеному виконавчому провадженні є ОСОБА_6, на користь якого рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 листопада 2010 року з ОСОБА_8 стягнуто заборгованість за договорами позики в сумі 517 тис. 658 грн. 10 коп.

12 грудня 2011 року ухвалою цього ж суду скасовано заочне рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від

12 травня 2011 року в зазначеній справі.

20 квітня 2012 року Автозаводським районним судом м. Кременчука Полтавської області ухвалено рішення у вказаному спорі про задоволення позовних вимог ПАТ «УкрСиббанк» та стягнуто з ОСОБА_8 заборгованість на користь позивача у тих самих сумах, що і в заочному рішення від 12 травня 2011 року.

10 травня 2012 року державний виконавець Автозаводського ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області закінчив виконавче провадження за виконавчим листом, виданим на виконання заочного рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 12 травня 2011 року, та цього ж дня за заявою стягувача відкрив виконавче провадження за виконавчим листом, виданим на виконання цього ж рішення суду від 20 квітня 2012 року.

На той час Автозаводський ВДВС Кременчуцького МУЮ Полтавської області на підставі договору від 26 квітня 2012 року, укладеного з ПП «СП «Юстиція», передав заявку на реалізацію арештованого майна спірного магазину, вартість якого згідно з експертною оцінкою складала без урахування ПДВ 175тис. грн, з урахуванням ПДВ - 210 тис. грн.

Прилюдні торги з реалізації цього нерухомого майна боржника за стартовою ціною 175 тис. грн призначено на 23 травня 2012 року.

Згідно з протоколом проведення аукціону від 23 травня 2012 року єдиним учасником торгів була ОСОБА_7, яка придбала магазин за стартовою ціною - 175 тис. грн, у зв'язку із чим 28 травня 2012 року державний виконавець Подольський А.А. видав акт про реалізацію предмета іпотеки, на підставі якого 31 травня 2012 року ОСОБА_7 отримала свідоцтво про право власності на зазначений об'єкт, видане приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В.

Прилюдні торги з реалізації арештованого майна - предмета іпотеки проводилися з дотриманням вимог Закону № 898 - IV.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що проведення прилюдних торгів на підставі примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості без звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса здійснюється з огляду на положення Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону № 606-XIV та Тимчасового положення, а не вимоги Закону № 898 - IV, тому порушення пунктів 4.2, 7.1 Тимчасового положення є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд, з висновком якого погодився і суд касаційної інстанції, виходив з того, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону № 898 - IV. Крім того, суд звернув увагу на наявність у матеріалах виконавчого провадження заяви ПАТ «УкрСиббанк» про звернення стягнення на предмет іпотеки - спірний магазин та заяви представника ОСОБА_6 щодо звернення стягнення на нерухоме майно боржника, що підтверджує факт обізнаності позивача про знаходження спірного нерухомого майна в іпотеці ПАТ «УкрСиббанк», а також ознайомлення ОСОБА_6 з вартістю спірного майна, оціненого в 2012 році.

Разом з тим, у справах № 6-16016св13, № 6-35665св13 і № 6-17512св14, на рішення яких посилається заявник, суд касаційної інстанції скасував рішення про відмову в задоволенні позовів та передав справи на новий розгляд до суду першої інстанції; у справах

№ 6-19418св14 і № 6-8152св14 суд касаційної інстанції залишив рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову без змін. За результатами розгляду касаційних скарг у зазначених справах суд касаційної інстанції, установивши, що прилюдні торги з продажу майна проводились на виконання судового рішення про стягнення кредитної заборгованості без судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходив з того, що в таких випадках, вирішуючи питання про наявність чи відсутність порушення визначених законодавством правил проведення торгів, до спірних правовідносин норми Закону № 898-IV не застосовуються.

У справі, яка переглядається, відмовляючи у відкритті касаційного провадження у справі на рішення апеляційного суду про відмову в задоволенні позову, суд касаційної інстанцій погодився з висновком суду апеляційної інстанції з огляду на те, що до спірних правовідносин застосовуються положення Закону № 898-IV.

Отже, існує неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме Закону № 898-IV, Закону № 606 - IV та Тимчасового положення.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до статті 1 Закону № 898-IV іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 Закону № 898-IV у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону № 898-IV реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом № 606 - XIV, з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон № 606 - XIV визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього Закону передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону № 606 - XIV визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону № 898-IV.

Отже, за змістом указаної норми підставою для застосування до спірних правовідносин положень Закону № 898-IV є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону № 606 - XIV.

Таким чином, норми Закону № 606 - XIV допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом № 606 - XIV, першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності - на об'єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону № 606 - XIV дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, норми Закону № 606 - XIV дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом № 898-IV.

З огляду на зазначене вище у справі, яка переглядається, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Закону № 898-IV, за якими можна провести торги за наявності одного учасника.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування положень Закону № 898-IV у подібних правовідносинах міститься у постанові Верховного Суду України від 18 листопада 2015 року (№ 6-28цс15).

Ураховуючи викладене, у справі, яка переглядається, суди апеляційної і касаційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про застосування положень Закону № 898-IV у спірних правовідносинах.

За таких обставин підстави для задоволення заяви ОСОБА_6 та скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 355, пунктом 2 частини першої статті 3603 , частиною першою статті 3605 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України,

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_6 відмовити.

Постанова Верховного Суду України є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий В.М. Сімоненко

Судді В.І. Гуменюк

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук

А.Г. Ярема