П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Потильчака О.І.,

суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Гуменюка В.І., Ємця А.А.,

Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Лященко Н.П.,

Охрімчук Л.І., Романюка Я.М., Сеніна Ю.Л.,

Сімоненко В.М., Шицького І.Б., Яреми А.Г., -

за участю представників:

публічного акціонерного товариства

«ОТП Банк» - Половинко Б.М.,

Нікітіна А.С.,

приватного акціонерного товариства

«Страхова компанія «ПЗУ Україна» - Буртового М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2015 року у справі № 910/1268/15-г за позовом ПАТ «ОТП Банк» до приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (далі - ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна»), треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» (далі - ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів»), товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Експорт» (далі - ТОВ «Агротрейд Експорт»), товариство з обмеженою відповідальністю «Агротрейд Продукт» (далі - ТОВ «Агротрейд Продукт»), про стягнення страхового відшкодування,

в с т а н о в и л и:

Суб'єкт права на звернення до Верховного Суду України порушує питання про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2015 року у справі № 910/1268/15-г із підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), та просить скасувати постанову суду касаційної інстанції і залишити в силі постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року.

У заяві про перегляд постанови ПАТ «ОТП Банк» посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статей 979, 991 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), статті 26 Закону України «Про страхування», внаслідок чого, на думку заявника, було ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах. В обґрунтування заяви ПАТ «ОТП Банк» надано копії постанов Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року у справі № 5011-67/9387-2012, від 20 квітня 2010 року у справі № 33/363, від 30 травня 2011 року у справі № 8/150, від 29 травня 2014 року у справі № 34/497-51/466, від 12 квітня 2011 року у справі № 6/188/10, копії ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 року у справі № 6-43337св13, від 28 травня 2014 року у справі № 6-4350св14, від 24 квітня 2013 року у справі № 6-1830св13, в яких суд касаційної інстанції, на думку суб'єкта звернення, по-іншому застосував зазначені норми матеріального права при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Агротрейд Експорт», ТОВ «Агротрейд Продукт» не скористалися правом на участь їх представників у судовому засіданні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ПАТ «ОТП Банк» і ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна», перевіривши наведені суб'єктом звернення обставини, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій у межах наданих їм процесуальним законом повноважень, предметом позову у справі № 910/1268/15-г є вимога ПАТ «ОТП Банк» до ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення 11 183 616,93 грн основного боргу, 46 971,19 грн пені, 21 137,02 грн - 3 % річних, 212 488,72 грн інфляційних нарахувань у зв'язку з порушенням відповідачем умов договорів добровільного страхування майна в частині здійснення страхових виплат.

Під час розгляду справи судами також установлено, що 14 серпня 2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик), ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» (страхувальник) і ПАТ «ОТП Банк» (вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування майна № GA.OTP.251. 994034172.20243, предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать закону та пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням рухомим і нерухомим майном, перелік якого наведено у додатку № 01 до цього договору і яке знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лутугине, вул. Залізнична, 2.

За умовами договору в разі настання страхового випадку ПАТ «ОТП Банк» як вигодонабувачеві належить право на отримання страхового відшкодування у сумі заборгованості ТОВ «Агротрейд Експорт» та/або ТОВ «Агротрейд Продукт» як позичальників за договором про надання банківських послуг від 12 серпня 2011 року № CR 11-204/28-4 та договором застави (іпотеки) № PL 11-372/28-4, укладеним 12 серпня 2011 року між позивачем і ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів».

21 серпня 2014 року між ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (страховик), ТОВ «Агротрейд Експорт» (страхувальник) і ПАТ «ОТП Банк» (вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування майна № GA.OTP.251. 994034177.20243, за умовами якого відповідачем застраховано майно, а саме сільськогосподарську продукцію, перелік якого наведено у додатку № 01 до цього договору і яке знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лутугине, вул. Залізнична, 2.

Згідно із договором у разі настання страхового випадку ПАТ «ОТП Банк» як вигодонабувачеві належить право на отримання страхового відшкодування у сумі заборгованості страхувальника і ТОВ «Агротрейд Продукт» за договором про надання банківських послуг від 12 серпня 2011 року № CR 11-204/28-4 і договором застави від 25 серпня 2011 року № PL 11-430/28-4.

На виконання зазначених договорів страхувальники передали на страхування ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» майно, що є об'єктом страхування, та сплатили страхову премію.

Згідно з пунктами 11.2 договорів страхування виплата страхового відшкодування проводиться лише після встановлення факту страхового випадку. Страхувальник зобов'язаний надати страховику усі необхідні документи відповідно до пунктів 11.4 договорів, у тому числі від відповідних компетентних органів, які підтверджують наявність майнового інтересу, про настання, причини та розмір збитку. Невиконання страхувальником цих вимог дає право страховику відмовити у виплаті страхового відшкодування в частині збитку, не підтвердженого такими документами.

У ніч із 4 на 5 вересня 2014 року невстановленими особами було здійснено протиправне заволодіння майном (крадіжку), у тому числі застрахованим, належним ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» і ТОВ «Агротрейд Експорт»; ця подія за умовами зазначених договорів страхування є страховим випадком і підставою для виплати страхового відшкодування.

Сторони цих договорів у визначені строки вчинили відповідні дії щодо повідомлення органів МВС про подію, повідомлення страховика про страховий випадок, подали заяви про виплату страхового відшкодування з описом втраченого майна, надали запитувані відповідачем документи на підтвердження викладених обставин.

За змістом повідомлень про початок досудових розслідувань від 21 вересня 2014 року, отриманих від органів ГУМВС України в Луганській області, заяви ТОВ «Агротрейд Експорт» і ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» про вчинення кримінального правопорушення, які надійшли до відділу Сєвєродонецького МВ ГУМВС України у Луганській області 06 вересня 2014 року, розглянуто; надано попередню правову кваліфікацію кримінального правопорушення за частиною першою статті 185 Кримінального кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_958/ed_2015_07_15/pravo1/T012341.html?pravo=1>. Відомості про кримінальні правопорушення внесено до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань 06 вересня 2014 року за № 12014130370002910 та № 12014130370002911.

Листами від 03 листопада 2014 року № 7350-31, № 7349-31 ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» повідомило страхувальників про відмову у виплаті страхового відшкодування на підставі підпункту «а» пункту 6.1 договорів страхування, відповідно до якого страховик не відшкодовує збитки, що сталися внаслідок всякого роду військових дій або військових заходів та їх наслідків, дій мін, торпед, бомб та інших знарядь війни; піратських дій, а також внаслідок терористичних дій, громадянської війни, громадських заворушень і страйків, конфіскації, реквізиції, арешту або знищення застрахованого майна за вимогою військової або цивільної влади. Відмову обґрунтовано терористичними діями, що відбуваються на території Донецької і Луганської областей.

Вважаючи відмову у виплаті страхового відшкодування безпідставною і незаконною, ПАТ «ОТП Банк» звернулося до суду за захистом порушеного права.

Ухвалами Господарського суду м. Києва від 26 січня 2015 року та від 12 лютого 2015 року до участі у справі як третіх осіб залучено ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів», ТОВ «Агротрейд Експорт», ТОВ «Агротрейд Продукт».

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16 березня 2015 року у задоволенні позову відмовлено з тих мотивів, що ПАТ «ОТП Банк» є неналежним позивачем у справі, оскільки право оскаржити у судовому порядку відмову у виплаті страхового відшкодування за договорами страхування відповідно до приписів статті 26 Закону України «Про страхування» мають лише страхувальники, а саме ТОВ «Лутугинський комбінат хлібопродуктів» і ТОВ «Агротрейд Експорт», тому суд не має правових підстав для задоволення позову банку.

Разом із тим суд першої інстанції зазначив, що відповідач не довів факту і не надав доказів існування форс-мажорних обставин на час настання страхового випадку, у зв'язку з якими страхова компанія може відмовити у виплаті страхового відшкодування, оскільки єдиним належним доказом існування таких обставин відповідно до положень статті 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» та статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнуто з ПрАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» на користь ПАТ «ОТП Банк» 11 183 616,93 грн основного боргу, 46 971,19 грн пені, 21 137,02 грн - 3 % річних, 212 488,72 грн інфляційних нарахувань, 73 080,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви і 36 540,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Так, суд апеляційної інстанції зауважив, що відповідно до положень статей 20, 26 Закону України «Про страхування», статті 985 ЦК, положень договорів страхування, укладених між сторонами у справі, саме ПАТ «ОТП Банк» як вигодонабувач за цими договорами у разі настання страхового випадку має право на отримання страхового відшкодування, а відтак, і на звернення до суду з відповідним позовом, водночас вигодонабувач з метою отримання страхового відшкодування має право вчиняти будь-які дії, які повинен чи має право вчиняти страхувальник, а вчинення цих дій вигодонабувачем породжуватиме такі самі правові наслідки, якби ці дії було вчинено страхувальником. Разом із тим положення статті 26 Закону України «Про страхування» щодо права страхувальника оскаржити відмову страховика у судовому порядку жодним чином не обмежує права третіх осіб, зокрема вигодонабувача, на звернення до суду з відповідним позовом.

Крім того, суд зазначив, що відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами існування обставин, які в силу положень підпункту «а» пункту 6.1 договорів страхування звільняють страховика від обов'язку відшкодувати збитки, завдані страхувальникам.

Оскільки позивач як вигодонабувач за договорами страхування є належним позивачем у цій справі, підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування, передбачених пунктом 6.1 договорів страхування, судом не встановлено, а розмір страхового відшкодування, заявлений позивачем до стягнення, відповідачем не спростовано, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Постановою Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2015 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 16 липня 2015 року скасовано, рішення Господарського суду м. Києва від 16 березня 2015 року залишено без змін.

Суд касаційної інстанції, застосувавши до спірних правовідносин положення статей 991, 979, 988 ЦК, статей 9, 26 Закону України «Про страхування», дійшов висновку про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження факту страхової події та не доведено розміру завданих збитків, а отже, відсутні й правові підстави для задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана на підставі неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

Ухвалення різних за змістом судових рішень має місце у разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за подібних предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог та встановлених судом фактичних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) неоднакових правових висновків, покладених в основу цих судових рішень.

Зміст правовідносин із метою з'ясування їх подібності у різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка встановлення правильності яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Так, у постанові Вищого господарського суду України від 19 лютого 2013 року у справі № 5011-67/9387-2012, копію якої надано на підтвердження неоднакового застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції з урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи погодився з висновками суду апеляційної інстанції стосовно задоволення позову про стягнення страхового відшкодування з огляду на те, що крадіжка застрахованого відповідачем майна за умовами договору страхування є страховим випадком, обставини настання якого було доведено позивачем належними і допустимими доказами.

Предметом позову у справі № 33/363 (постановою Вищого господарського суду України від 20 квітня 2010 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову залишено без змін) є вимога позивача про стягнення зі страхової компанії недоплаченої суми страхового відшкодування. В основу судового рішення покладено висновок про те, що відшкодування збитків у разі настання страхового випадку здійснюється у межах страхової суми та розміру збитків з урахуванням співвідношення страхової суми до дійсної вартості транспортного засобу (об'єкт страхування) на день укладення договору.

У справі № 8/150 Вищий господарський суд України, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції про часткове задоволення позову банку як вигодонабувача до страховика про стягнення страхового відшкодування за договором добровільного страхування відповідальності позичальника за кредитним договором, у постанові від 30 травня 2011 року зазначив, що порушення позивачем умов договору страхування щодо строків повідомлення відповідача про настання страхового випадку є підставою для зменшення заявленої банком до стягнення суми страхового відшкодування.

Отже, у цих постановах Вищого господарського суду України та у постанові суду касаційної інстанції у справі, яка розглядається, обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не можна визнати подібними.

Аналіз зазначених рішень суду касаційної інстанції не дає підстав для висновку про різне застосування положень статей 979, 991 ЦК, статті 26 Закону України «Про страхування», оскільки ці рішення ухвалено з урахуванням інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій.

Разом із тим не можуть вважатися доказом неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права надані ПАТ «ОТП Банк» копії постанов Вищого господарського суду України від 29 травня 2014 року у справі № 34/497-51/466, від 12 квітня 2011 року у справі № 6/188/10 та ухвал Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 березня 2014 року у справі № 6-43337св13, від 28 травня 2014 року у справі № 6-4350св14, від 24 квітня 2013 року у справі № 6-1830св13, якими рішення судів попередніх інстанцій скасовано, а справи передано на новий розгляд, оскільки прийняття судом касаційної інстанції таких постанов не є остаточним вирішенням спору, тому на них не може здійснюватися посилання на підтвердження підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 11116 ГПК.

Таким чином, обставини, на які посилається заявник як на підставу для перегляду постанови Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2015 року, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи № 910/1268/15-г.

Відповідно до частини першої статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, застосовані правильно.

Ураховуючи наведене, у задоволенні заяви ПАТ «ОТП Банк» слід відмовити.

Керуючись статтями 11114, 11123, 11124, 11126 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах і Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и :

У задоволенні заяви публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 01 жовтня 2015 року у справі № 910/1268/15-г відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої пунктом 4 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий О.І. Потильчак

Судді: В.П. БарбараЛ.І. ОхрімчукІ.С. БерднікЯ.М. РоманюкВ.І. ГуменюкЮ.Л. СенінА.А. ЄмецьВ.М. СімоненкоТ.Є. ЖайворонокІ.Б. ШицькийП.І. КолесникА.Г. ЯремаН.П. Лященко