П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Ємця А.А., суддів: Барбари В.П., Берднік І.С., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І. та Шицького І.Б.,

за участю представників: Національного банку України - Артюх А.Л.,

Дучевої Д.Д., товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс» - Стельмащука А.В., Максимова М.В., Колоса Ю.В., Міністерства юстиції України - Шевченка Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Національного банку України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. у справі № 910/28219/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс» до Національного банку України, Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, третя особа - публічне акціонерне товариство «Земельний банк», про визнання недійсним акта уцінки майна, визнання іпотеки припиненою та вилучення із державного реєстру іпотек запису про іпотеку нерухомого майна, -

в с т а н о в и л а:

До Верховного Суду України звернувся Національний банк України (далі - НБУ) із заявою про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. у справі № 910/28219/14 із підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини першої статті 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК), внаслідок чого ухвалено різні за змістом судові рішення у подібних правовідносинах.

В обґрунтування неоднаковості застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов Вищого господарського суду України від 29 вересня 2014 р. у справі № 922/4189/13, від 23 жовтня 2012 р. у справі № 17/338/09, а також копію постанови Верховного Суду України від 23 квітня 2014 р. у справі № 6-26цс14, в яких, на думку заявника, суди касаційних інстанцій, застосувавши до спірних правовідносин ті самі норми матеріального права, дійшли протилежного висновку -правовідносини щодо примусової реалізації заставленого майна мають регулюватися нормативними актами у тій редакції, яка була чинною на час вчинення певної процесуальної дії, зокрема проведення прилюдних торгів, а не в тій, яка була чинною до внесення цих змін і передбачала, що іпотеку може бути припинено за рішенням суду за результатами других прилюдних торгів, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою статті 49 Закону України «Про іпотеку».

Ухвалою Верховного Суду України від 27 листопада 2015 р. справу

№ 910/28219/14 допущено до провадження Верховного Суду України та відкрито провадження за заявою НБУ про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. у цій справі.

У заяві НБУ просить скасувати постанову Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. у справі № 910/28219/14 та залишити в силі рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2015 р. і постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 р.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником доводи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами, товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертранс» (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до НБУ, Державної виконавчої служби України в особі відділу примусового виконання рішень, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - публічне акціонерне товариство «Земельний банк» (далі - третя особа), про:

- визнання недійсним акта уцінки майна від 18 листопада 2014 р. ВП

№ 27795572, складеного державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 17 березня 2011 р. № 66/291-10, виданого на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 2 грудня 2010 р. у справі № 66/291-10;

- визнання такою, що припинилася через десять днів після проведення других прилюдних торгів, а саме з 28 жовтня 2014 р., іпотеки нерухомого майна - нежитлових будівель: літ. А-2 площею 283,7 кв. м, літ. Б-1 площею 347,3 кв. м, літ. Г-1 площею 199,5 кв. м, літ. Д-2 площею 1 229,2 кв. м, літ. Е-3 площею 797,3 кв. м, літ. Е-1 площею 26,3 кв. м, літ. Ж-1 площею 620,7 кв. м, літ. З-1 площею 912,4 кв. м, літ. И-2 площею 320,1 кв. м, літ. Й-1 площею

43,8 кв. м, літ. К-1 площею 329,2 кв. м, літ. Л-1 площею 80,8 кв. м, літ. М-2 площею 149,1 кв. м, літ. Н-3 площею 385,2 кв. м, літ. О-2 площею 1 553,9 кв. м, літ. П-1 площею 672,5 кв. м, літ. Р-1 площею 1 038,5 кв. м, літ. Т-1 площею 146,7 кв. м, літ. У-1 площею 12,6 кв. м (далі - нежитлові будівлі), розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кашуби, 10, загальною площею 9 148,8 кв. м, що виникла на підставі договору іпотеки від 6 липня 2009 р. № 5/6 (далі - договір № 5/6), укладеного між НБУ, Харківським акціонерним комерційним Земельним банком, правонаступником якого є третя особа, і позивачем;

- вилучення із державного реєстру іпотек запису № 8862434 про іпотеку нерухомого майна - нежитлових будівель, що виникла на підставі договору

№ 5/6.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначає, що станом на час проведення другої оспорюваної уцінки предмета іпотеки та передачі його на треті прилюдні торги Закон України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/ed_2014_10_30/pravo1/T030898.html?pravo=1> не передбачав проведення другої уцінки майна і третіх прилюдних торгів, внаслідок чого другий акт уцінки майна, на думку позивача, суперечить вимогам законодавства України та підлягає визнанню недійсним.

Позивач наголосив, що оскільки НБУ як іпотекодержатель протягом десяти днів після проведення перших і других прилюдних торгів не скористався своїм правом придбати предмет іпотеки за початковою ціною шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок ціни майна, то іпотека за договором № 5/6 є такою, що припинилася через десять днів після проведення других прилюдних торгів, а саме з 28 жовтня 2014 р.

Крім того, позивач послався на те, що оскільки іпотека підлягає визнанню такою, що припинилася, то запис про іпотеку № 8862434 має бути вилучено із державного реєстру іпотек.

Рішенням господарського суду міста Києва від 24 лютого 2015 р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 р., припинено провадження у справі в частині вимог про визнання недійсним акта уцінки майна від 18 листопада 2014 р. ВП

№ 27795572, складеного державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Юхименко О.С. під час примусового виконання наказу господарського суду Харківської області від 17 березня 2011 р. № 66/291-10, виданого на підставі рішення господарського суду Харківської області від 2 грудня 2010 р. у справі № 66/291-10. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 р. скасовано. Рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2015 р. у частині припинення провадження у справі залишено без змін. Рішення господарського суду міста Києва від 24 лютого 2015 р. у частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано, прийнято в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги позивача про визнання припиненою іпотеки з 28 жовтня 2014 р. нерухомого майна - нежитлових будівель задоволено та вилучено із державного реєстру іпотек запис № 8862434 про іпотеку нерухомого майна -нежитлових будівель.

Так, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що іпотеку може бути припинено за рішенням суду за результатами других прилюдних торгів, якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою статті 49 Закону України «Про іпотеку», та зазначив, що за змістом пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» від 22 вересня 2011 р. № 3795-VІ його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання чинності Законом № 3795-VI, таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція Закону, яка була чинною на момент їх виникнення.

Аналіз застосування положень частини першої статті 49 Закону України «Про іпотеку» та пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про іпотеку» від 22 вересня 2011 р. № 3795-VІ Вищим господарським судом України у цій справі та в судових рішеннях, наданих заявником на підтвердження неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, дає підстави для такого висновку.

Як встановлено судами, рішенням господарського суду Харківської області від 2 грудня 2010 р. у справі № 66/291-10, яке набрало законної сили, з метою задоволення вимог НБУ в особі управління НБУ в Харківській області за кредитним договором від 18 червня 2008 р. № 5 (далі - кредитний договір) у розмірі 50 000 000,00 грн за основним боргом, прострочених відсотків за користування кредитом в сумі 8 973 287,65 грн, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором, посвідченим приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Лавіндою Н.О. та зареєстрованим у реєстрі за № 2423, а саме нежитлові будівлі, оцінений (на дату укладення договору іпотеки) у 33 301 600,00 грн, шляхом продажу його на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

17 березня 2011 р. на виконання зазначеного рішення суду було видано відповідний наказ № 66/291-10.

22 липня 2011 р. Державною виконавчою службою України в особі відділу примусового виконання рішень винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 27795572 з виконання наказу господарського суду Харківської області від 17 березня 2011 р. № 66/291-10.

Відповідно до звіту від 24 лютого 2014 р. про оцінку нежитлових будівель загальною площею 9 148,80 кв. м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Кашуби, 10, ринкова вартість об'єкту оцінки без податку на додану вартість станом на 15 листопада 2013 р. становила 13 000 000,00 грн.

Згідно з протоколом № 2690 призначені на 8 вересня 2014 р. о 09:00 електронні торги щодо реалізації нежитлових будівель стартовою ціною 13 000 000,00 грн не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

17 вересня 2014 р. державним виконавцем було складено акт уцінки майна ВП № 27795572, яким було зменшено ціну майна - нежитлових будівель на 15 % та встановлено його ціну на других електронних торгах -

11 050 000,00 грн без урахування ПДВ.

Згідно з протоколом № 7087 призначені на 17 жовтня 2014 р. о 09:00 електронні торги щодо реалізації нежитлових будівель стартовою ціною 11 050 000,00 грн не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Згідно з протоколом № 24012 призначені на 19 грудня 2014 р. о 09:00 електронні торги щодо реалізації нежитлових будівель,стартовою ціною

8 450 000,00 грн не відбулися у зв'язку з відсутністю допущених учасників торгів.

Листом № 14-0-34-2545/2.-54/15 від 26 грудня 2014 р. відділ примусового виконання рішень державної виконавчої служби України звернулося до НБУ з пропозицією вирішити питання щодо залишення за собою нереалізованого майна.

Згідно з ч. 1 ст. 62 Закону України «Про виконавче провадження» реалізація арештованого майна, крім майна, вилученого з обігу згідно із законом, та майна, зазначеного в ч. 8 ст. 57 цього Закону, здійснюється шляхом його продажу на прилюдних торгах, аукціонах або на комісійних умовах.

Порядок проведення прилюдних торгів із реалізації нерухомого арештованого майна встановлено Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого арештованого майна, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27 жовтня 1999 р.

№ 68/5.

Відповідно до пункту 1.4 Тимчасового положення організація та проведення прилюдних торгів з реалізації предмета іпотеки здійснюється з урахуванням вимог Закону України «Про іпотеку».

Судами встановлено, що кредитний договір, як і забезпечувальний іпотечний договір, за яким провадиться звернення стягнення згідно з наказом

від 17 березня 2011 р. № 66/291-10, укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» від 22 вересня 2011 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Закону України «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору) за результатами перших прилюдних торгів призначається проведення на тих же умовах других прилюдних торгів, які мають відбутися протягом одного місяця з дня проведення перших прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на других прилюдних торгах може бути зменшеною не більш, ніж на 25 %.

Законом № 3795-VІ внесено зміни до ст. 49 Закону України «Про іпотеку», відповідно до яких за результатами других прилюдних торгів призначається проведення у тому самому порядку третіх прилюдних торгів. Початкова ціна продажу предмета іпотеки на третіх прилюдних торгах може бути зменшена не більш як на 50 % початкової вартості майна.

Пунктом 2 Прикінцевих положень Закону № 3795-VІ передбачено, що його дія не поширюється на кредитні договори, укладені до набрання чинності Законом № 3795-VІ.

Таким чином, до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція Закону, яка була чинною на момент їх виникнення.

Вищий господарський суд України, частково скасовуючи рішення судів першої та апеляційної інстанцій та частково задовольняючи позов, дійшов правильного висновку, що оскільки кредитний договір та іпотечний договір

№ 5/6, за якими провадиться звернення стягнення на спірне нерухоме майно, укладено до набрання чинності Законом № 3795-VІ, то до спірних правовідносин має бути застосовано положення ст. 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції, що діяла на момент укладення цих договорів.

Крім того, аналогічну правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2014 р. у справі № 3-113гс14.

Згідно з ч. 1 ст. 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, що стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи те, що суд касаційної інстанції при вирішенні цієї справи правильно застосував норми матеріального права, у задоволенні заяви НБУ слід відмовити.

Керуючись статтями 11114 , 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви Національного банку України про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 6 жовтня 2015 р. у справі № 910/28219/14.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 2 частини першої статті 11116 ГПК.

Головуючий А.А. Ємець

Судді: В.П. Барбара

І.С. Берднік

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький