П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2015 року м. Київ

Судова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого суддів:Берднік І.С., Барбари В.П., Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б., за участю представників:

товариства з обмеженою відповідальністю

"Кредитбуд" - Іщенко Г.М.,

департаменту земельних ресурсів

виконавчого органу Київської міської ради

(Київської міської державної адміністрації) - Трохлюк А.М.,

Генеральної прокуратури України - Гнатюка М.М., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 910/3723/14 за позовом заступника Генерального прокурора України до Київської міської ради, обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник", товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників", товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд", товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд", товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко", треті особи: департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у місті Києві, реєстраційна служба Головного управління юстиції у місті Києві, про визнання недійсними рішення, державних актів на право власності на землю, визнання відсутності прав,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року заступник Генерального прокурора України звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради (далі - Київрада), обслуговуючого кооперативу житлового кооперативу "Текстильник" (далі - ОКЖК "Текстильник"), товариства з обмеженою відповідальністю "Об'єднання забудовників" (далі - ТОВ "Об'єднання забудовників"), товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" (далі - ТОВ "Кредитбуд"), товариства з обмеженою відповідальністю "Брокбуд" (далі - ТОВ "Брокбуд"), товариства з обмеженою відповідальністю "Чарівне містечко" (далі - ТОВ "Чарівне містечко"), в якому просив:

- визнати недійсним з моменту прийняття рішення Київради від

1 жовтня 2007 року № 348/3182 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва";

- визнати недійсними видані ОКЖК "Текстильник" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006294, 006295 та 006296, зареєстровані 8 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за №№ 07-8-00201, 07-8-00202 та 07-8-00203;

- визнати недійсним виданий ТОВ "Чарівне містечко" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011932, зареєстрований 8 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00404;

- визнати недійсним виданий ТОВ "Кредитбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011942, зареєстрований 8 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00380;

- визнати недійсним виданий ТОВ "Брокбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011943, зареєстрований 8 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381;

- визнати відсутність в ОКЖК "Текстильник", ТОВ "Об'єднання забудовників", ТОВ "Чарівне містечко", ТОВ "Кредитбуд" і ТОВ "Брокбуд" права власності на земельні ділянки, розташовані за адресою вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва:

- площею 5,9911 га, кадастровий номер: 8000000000:79:102:0100, вартістю 14 848 042,69 грн згідно з нормативною грошовою оцінкою;

- площею 14,3118 га, кадастровий номер: 8000000000:79:491:0081, вартістю 19 435 495,96 грн згідно з нормативною грошовою оцінкою;

- площею 72,3185 га, кадастровий номер: 8000000000:79:098:0005, вартістю 162 044 062,95 грн згідно з нормативною грошовою оцінкою.

При цьому заступник Генерального прокурора України просив поновити строк позовної давності для звернення до суду із цим позовом з тих підстав, що порушення земельного та житлового законодавства при прийнятті оспорюваного рішення Київради було виявлено під час проведення прокурорської перевірки у лютому - березні 2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 7 березня 2014 року до участі у справі як третіх осіб залучено департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), Головне управління Державного агентства земельних ресурсів України у місті Києві та реєстраційну службу Головного управління юстиції у місті Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 20 січня 2015 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсними видані ОКЖК "Текстильник" державні акти на право власності на земельні ділянки серії ЯЖ №№ 006295 та 006296, зареєстровані 8 січня 2008 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за №№ 07-8-00202 та 07-8-00203.

Визнано недійсними виданий ТОВ "Кредитбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011942, зареєстрований 8 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00380, і виданий ТОВ "Брокбуд" державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 011943, зареєстрований

8 вересня 2010 року Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) за № 07-8-00381.

Визнано відсутність в ОКЖК "Текстильник", ТОВ "Об'єднання забудовників", ТОВ "Кредитбуд", ТОВ "Брокбуд" права власності на земельні ділянки, розташовані за адресою: вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва, площею 14,3118 га, кадастровий номер 8000000000:79:491:0081, вартістю 19 435 495,96 грн згідно з нормативною грошовою оцінкою, та площею 72,3185 га, кадастровий номер 8000000000:79:098:0005, вартістю 162 044 062,95 грн згідно з нормативною грошовою оцінкою.

В іншій частині позовних вимог провадження у справі припинено на підставі пункту 2 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), оскільки є рішення суду, яке набрало законної сили, у спорі між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих самих підстав.

Вищий господарський суд України постановою від 30 вересня

2015 року залишив без змін постанову Київського апеляційного господарського суду від 7 липня 2015 року.

У заяві про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2015 року, поданій з підстави, передбаченої пунктом 3 статті 11116 ГПК, ТОВ "Кредитбуд", посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах положень статей 256, 257, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), просить скасувати цю постанову в частині задоволення позову і прийняти в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову.

На обґрунтування своїх доводів ТОВ "Кредитбуд" долучило до поданої заяви копії постанов Верховного Суду України від 27 травня

2014 року у справі № 3-23гс14, від 23 грудня 2014 року у справі

№ 3-194гс14, від 25 березня 2015 року у справі № 3-21гс15, від

11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, від 16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Верховний Суд України переглядає рішення господарських судів виключно з підстав, передбачених статтею 11116 ГПК (стаття 11114 ГПК).

Заяву про перегляд судових рішень у справі № 910/3723/14 ТОВ "Кредитбуд" подало із посиланням на пункт 3 статті 11116 ГПК.

Відповідно до пункту 3 статті 11116 ГПК заява про перегляд судових рішень господарських судів може бути подана, зокрема, з підстави невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному в постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

На думку заявника (ТОВ "Кредитбуд"), невідповідність висновків Вищого господарського суду України у справі № 910/3723/14, яка розглядається, висновкам Верховного Суду України щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права (статей 256, 257, 261, 267 ЦК) підтверджується копіями постанов Верховного Суду України від 27 травня 2014 року у справі № 3-23гс14, від 23 грудня

2014 року у справі № 3-194гс14, від 25 березня 2015 року у справі

№ 3-21гс15, від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, від

16 вересня 2015 року у справі № 6-68цс15.

Проте з такими доводами заявника погодитися не можна.

У справі № 910/3723/14, яка розглядається, Вищий господарський суд України, погодившись із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості заявлених позовних вимог, дійшов висновку про дотримання прокурором строку позовної давності при зверненні до суду із цим позовом та про відсутність правових підстав для застосування наслідків, передбачених частиною 4 статті 267 ЦК.

Висновок про дотримання прокурором строку позовної давності Вищий господарський суд України обґрунтував тим, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури" (який набрав чинності з 1 грудня 2012 року) прокурору надано можливість виступати самостійним позивачем у справах, тому строк позовної давності для прокурора обчислюється не раніше, ніж із 1 грудня 2012 року, та із дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Разом із тим, залишаючи без змін постанову апеляційного суду, а відповідно і рішення суду першої інстанції, Вищий господарський суд погодився із висновком судів попередніх інстанцій, що строк позовної давності за наведеними позовними вимогами не сплив, оскільки вирішення позовних вимог, що розглядаються у цій справі (про визнання недійсними державних актів і визнання відсутнім права власності), залежить від правомірності рішення Київради від 1 жовтня 2007 року

№ 348/3182 "Про передачу земельних ділянок ОКЖК "Текстильник" для житлової забудови на вул. Академіка Заболотного у Голосіївському районі м. Києва", а тому початком перебігу позовної давності за цими вимогами є момент встановлення рішенням суду недійсності зазначеного рішення Київради від 1 жовтня 2007 року № 348/3182 у справі

№ 910/24773/13.

На відміну від справи, яка розглядається, у справах №№ 3-23гс14, 3-194гс14, 3-21гс15, 6-68цс15 прокурор пред'являв не самостійні позови, а позови в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.

У справах №№ 3-23гс14, 3-194гс14, 3-21гс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що положення статей 261, 267 ЦК щодо початку перебігу позовної давності та наслідків спливу цього строку для позивача поширюються і на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів в особі інтересів органів, уповноважених здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. При цьому аналіз норм чинного законодавства (статей 261, 267 ЦК, статті 29 ГПК) дає підстави для висновку, що прокурор, який здійснює представництво органу, в інтересах якого він звертається до суду, не наділений повноваженнями ставити питання про поновлення строку позовної давності за відсутності такого клопотання з боку самої особи, в інтересах якої прокурор звертається до суду (постанови від 27 травня 2014 року, від 23 грудня 2014 року, від 25 березня 2015 року).

У справі № 6-68цс15 Верховний Суд України дійшов висновку, що положення пункту 4 частини 1 статті 268 ЦК (у редакції від 16 січня

2003 року) не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і спрямовані на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади. На такі позови поширюються положення статті 257 ЦК щодо загальної позовної давності, й на підставі частини 1 статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів (постанова від

16 вересня 2015 року).

У справі № 21-405а14 позов про визнання протиправним і скасування рішення Київради про передачу земельних ділянок кооперативу для житлового будівництва та облаштування лінійних об'єктів транспортної інфраструктури подав прокурор, який є самостійним позивачем у справі.

У цій справі Верховний Суд України наголосив, що прийняте Київрадою як суб'єктом владних повноважень рішення про передачу кооперативу у власність та оренду земельної ділянки є ненормативним актом органу місцевого самоврядування, який застосовується одноразово і з прийняттям якого виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, це рішення вичерпало свою дію внаслідок його виконання, у таких осіб виникло право власності або володіння земельною ділянкою і зазначене право ґрунтується на правовстановлюючих документах. Скасування такого акта не породжує наслідків для власника чи орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі набуття права власності на земельну ділянку або укладання договору оренди юридичною чи фізичною особою має вирішуватися згідно з нормами цивільного законодавства (постанова від 11 листопада 2014 року).

Отже, зі змісту зазначених рішень Верховного Суду України, копії яких додано до заяви, а також оскаржуваної постанови Вищого господарського суду України не вбачається підстав для висновку про невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеним у постановах Верховного Суду України висновкам щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

З урахуванням викладеного та встановлених законом повноважень Верховний Суд України позбавлений можливості зробити висновок щодо правильності застосування Вищим господарським судом України положень статтей 256, 257, 261, 267 ЦК і Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури".

Згідно з частиною 1 статті 11126 ГПК Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви про перегляд судових рішень господарських судів, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

У задоволенні заяви ТОВ "Кредитбуд" про перегляд постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 910/3723/14 слід відмовити.

Керуючись статтями 11116 , 11123 , 11124 , 11126 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитбуд" про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого господарського суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 910/3723/14 .

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 4 статті 11116 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий І.С. Берднік

судді: В.П. Барбара

А.А. Ємець

Т.Є. Жайворонок

П.І. Колесник

О.І. Потильчак

І.Б. Шицький