П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2016 року м. КиївСудова палата у господарських справах

Верховного Суду України у складі:

головуючого Жайворонок Т.Є., суддів:Берднік І.С., Ємця А.А., за участю представників:

Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради - Романенко Т.М.,

Харківської міської ради - Василенка І.Ю., Замніус М.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради (далі - ДЕКМ Харківської міськради) про перегляд Верховним Судом України постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року у справі № 922/5937/15 за позовом ДЕКМ Харківської міськради до гаражного кооперативу «Ювілейний-2» (далі - ГК «Ювілейний-2»), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Харківська міськрада, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, - ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, про спонукання до укладення договору,

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ДЕКМ Харківської міськради звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від передбаченого ч.ч. 2, 9 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_428/ed_2015_11_10/pravo1/T113038.html?pravo=1>» обов'язку укласти із позивачем договір про пайову участь (внесок) у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова (далі - договір про пайову участь). Просив спонукати ГК «Ювілейний-2» укласти зазначений договір у запропонованій позивачем редакції.

Заперечуючи проти позову, ГК «Ювілейний-2» послався на те, що укладення запропонованого позивачем договору після введення об'єкта будівництва в експлуатацію не відповідає вимогам закону.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17 березня 2016 року позов задоволено частково. Вирішено спонукати ГК «Ювілейний-2» укласти договір про пайову участь у запропонованій позивачем редакції зі зменшенням розміру пайового внеску, який неправильно було розраховано позивачем.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено

У заяві про перегляд із підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 11116 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), ДЕКМ Харківської міськради просить скасувати постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій і залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

В обґрунтування заяви надано копії постанов Вищого господарського суду України від 25 червня 2014 року у справі № 922/6586/15, від 1 квітня 2015 року у справі № 922/3133/14, від 28 липня 2016 року у справі № 909/1416/15.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і третьої особи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що заява ДЕКМ Харківської міськради підлягає задоволенню.

У справі, яка розглядається, судами встановлено, що 16 серпня 2006 року на підставі договору оренди землі, зареєстрованого у Харківській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» за № 140667100208 ГК «Ювілений-2» надано в оренду земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Білогорська, 92б, для експлуатації самочинно збудованих гаражів, будівель і споруд.

Відповідно до статуту ГК «Ювілейний-2» є спеціалізованим обслуговуючим гаражним кооперативом, створеним для задоволення потреб членів кооперативу, що виникають при експлуатації ними своїх гаражних боксів по зберіганню в них легкових транспортних засобів. Кооператив набуває статусу юридичної особи з моменту його державної реєстрації. Первинну державну реєстрацію ГК «Ювілейний-2» здійснено 9 березня 1994 року.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міськради від 7 липня 2010 року № 237 ГК «Ювілений-2» надано згоду на розробку містобудівного обґрунтування для будівництва додаткових гаражів по вул. Білогорській, 92б, у м. Харкові на раніше відведеній території.

4 травня 2012 року між ГК «Ювілейний-2» (замовник) і ТОВ «Спецбудмонтаж» (підрядник) укладено Договір підряду № 4/05-12, відповідно до п. 1.1 якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на умовах договірної ціни, яка становить 101 228,88 грн з урахуванням ПДВ, виконати будівництво гаражів.

30 грудня 2013 року ГК «Ювілений-2» зареєстрував в Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області декларацію про готовність об'єкта до експлуатації за № 141133600983 (загальна площа гаражних боксів - 1 280,5 м кв). Кошторисна вартість будівництва за затвердженою проектною документацією становить 1 411 200,00 грн, у тому числі витрати на будівельно-монтажні роботи. Із цієї декларації вбачається, що ГК «Ювілений-2» є замовником будівництва.

Листами від 28 січня 2014 року № 42/0/124-14 та від 6 березня 2014 року № 146/124-14 позивач звернувся до відповідача щодо укладення договору про пайову участь, проте відповіді не отримав.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядку пайової участі (внеску) замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Харкова, затвердженого рішенням виконавчого комітету Харківської міськради від 9 листопада 2011 року № 804 (далі - Порядок), замовник об'єкта будівництва зобов'язаний взяти участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної і соціальної інфраструктури міста та укласти договір з органом місцевого самоврядування. Оскільки укладення такого договору між ГК «Ювілейний-2» та ДЕКМ Харківської міськради є обов'язком відповідача, від виконання якого він ухиляється, суд дійшов висновку про наявність підстав для спонукання відповідача до укладення договору у запропонованій позивачем редакції, зменшивши розмір пайового внеску, неправильно розрахований позивачем, із 1 294 024,88 грн до 141 120,00 грн, що становить 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта.

Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанцій, виходив із того, що законом встановлено обов'язок замовника будівництва укласти договір про пайову участь не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Кошти внеску пайової участі також сплачуються до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Оскільки граничний термін для укладення такого виду договору сплив, а чинне законодавство не передбачає можливості продовження чи відновлення цього терміну, то орган місцевого самоврядування не має підстав вимагати укладення такого договору.

Разом із тим у наданих для порівняння постановах у справах № 922/6586/15, № 922/3133/14, № 909/1416/15, правовідносини в яких подібні до правовідносин у справі, що розглядається (спонукання до укладення договору про пайову участь після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію), за аналогічних обставин суд касаційної інстанції дійшов висновку, що обов'язок звернутися до органу місцевого самоврядування із заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту законом покладено саме на замовника такого будівництва. Ухилення замовника від укладення цього договору є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені законом. Строк, визначений законом для укладення договору пайової участі протягом 15 днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною зазначеного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов'язок.

Викладене свідчить про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України виходить із такого.

Згідно зі ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті, перелік яких є вичерпним.

Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами.

Граничний розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту з урахуванням інших передбачених законом відрахувань не може перевищувати 10 % загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта для нежитлових будівель та споруд.

Розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається протягом десяти робочих днів з дня реєстрації органом місцевого самоврядування звернення замовника про укладення договору про пайову участь та доданих до нього документів, що підтверджують вартість будівництва об'єкта, з техніко-економічними показниками.

Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Аналогічну норму наведено в Порядку.

Кошти пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту сплачуються в повному обсязі до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію єдиним платежем або частинами за графіком, що визначається договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Порядок, як у редакції, затвердженій рішенням виконавчого комітету Харківської міськради від 9 листопада 2011 року № 804, так і в редакції, затвердженій рішенням виконавчого комітету Харківської міськради від 22 травня 2013 року № 319, покладає на замовника будівництва обов'язок звернутися із заявою до ДЕКМ Харківської міськради про укладення договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова.

У редакції Порядку від 22 травня 2013 року № 319 встановлено, що до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова не залучаються замовники у разі здійснення, зокрема, будівництва індивідуальних гаражів фізичними особами. Проте як установлено судами, замовником будівництва у справі, що розглядається, є юридична особа - гаражний кооператив.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на замовника забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті покладено зобов'язання взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту шляхом перерахування замовником до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури на підставі договору про пайову участь між замовником та органом місцевого самоврядування, укладення якого є обов'язковим. Такий обов'язок замовника встановлено як чинним Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», так і Законом України «Про планування і забудову територій», який був чинним на час надання відповідачеві дозволу на розробку містобудівного обґрунтування. Винятки із цього правила, перелік яких є вичерпним, встановлено ч. 4 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та ч. 4 ст. 27№ Закону України «Про планування і забудову територій».

За змістом положень ч. 1 ст. 173, ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, зокрема безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 3 ст. 179 ГК укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом (ст. 187 ГК).

За таких обставин у справі, що розглядається, помилковим є висновок суду апеляційної та касаційної інстанцій про те, що невиконання замовником будівництва обов'язку укласти договір про пайову участь до прийняття в експлуатацію об'єкта будівництва звільняє його від такого обов'язку.

Таким чином, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, на підставі яких дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову зважаючи на те, що укладення договору про пайову участь між ГК «Ювілейний-2» і ДЕКМ Харківської міськради в силу прямої вказівки закону є обов'язком відповідача, від виконання якого він ухиляється. Строк, визначений законом для укладення договору пайової участі протягом 15 днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію, встановлено саме для добровільного виконання стороною вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору, адже невиконання замовником обов'язку, передбаченого законом, не може надавати йому переваг перед замовником, який виконав обов'язок.

Ураховуючи, що апеляційний суд, із висновками якого погодився суд касаційної інстанції, помилково скасував рішення суду першої інстанції, постанови судів апеляційної та касаційної інстанцій підлягають скасуванню, а рішення суду першої інстанції слід залишити в силі.

Відповідно до ст. 49 ГПК стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з платіжним дорученням від 21 квітня 2016 року № 130 ДЕКМ Харківської міськради сплачено судовий збір у розмірі 1 461,60 грн за подання касаційної скарги, від 17 серпня 2016 року № 275 - у розмірі 1 583,40 грн за подання заяви про перегляд Верховним Судом України судових рішень у справі, яка розглядається.

Таким чином, із ГК «Ювілейний-2» підлягають стягненню на користь ДЕКМ Харківської міськради судові витрати у розмірі 3 045,00 грн.

Керуючись п. 6 розд. XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року № 1402-VIII, ст.ст. 11123 , 11124 , 11125 ГПК, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради про перегляд Верховним Судом України постанови Харківського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року та постанови Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року у справі № 922/5937/15 задовольнити.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14 квітня 2016 року та постанову Вищого господарського суду України від 13 липня 2016 року скасувати, рішення Господарського суду Харківської області від 17 березня 2016 року залишити в силі.

Стягнути з гаражного кооперативу «Ювілейний-2» на користь Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради 3 045,00 грн (три тисячі сорок п'ять гривень 00 коп.) витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги та за подання заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Видачу наказу доручити Господарському суду Харківської області.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки з підстави, передбаченої п. 4 ч. 1 ст. 11116 ГПК.

Головуючий Т.Є. Жайворонок Судді:І.С. Берднік А.А. Ємець