П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б., суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» (далі - Товариство) до Південної митниці Міністерства доходів і зборів України (правонаступником якої є Одеська митниця Державної фіскальної служби України; далі - Митниця), Головного управління Державної казначейської служби України в Одеській області (далі - ГУ ДКС, ДКС відповідно) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення коштів,

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року Товариство звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило визнати протиправною бездіяльність Митниці щодо неподання до ГУ ДКС висновку про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 1 424 794 грн 83 коп. та податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 284 958 грн 96 коп.; стягнути з Державного бюджету України через ГУ ДКС на користь Товариства вказані суми надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ.

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначило, що у жовтні 2011 року на підставі зовнішньоекономічного контракту від 1 листопада 2008 року № SM-2/08, додаткової угоди від 5 жовтня 2011 року № 36 до вказаного контракту, інвойсів від 12 жовтня 2011 року №№ SM-36/1-2008, SM-36/2-2008, SM-36/3-2008, SM-36/4-2008, коносаментів від 12 жовтня 2011 року №№ 1 - 4, генерального акта від 20 жовтня 2011 року та акта-повідомлення від 20 жовтня 2011 року № 1 Товариство через Іллічівський морський торговельний порт імпортувало на територію України соєвий шрот виробництва Бразилії в кількості 1 688 700 кг за кодом Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (далі - УКТ ЗЕД) 2304000000 «Макуха та інші тверді відходи і залишки, одержані під час вилучення соєвої олії, мелені або немелені, негранульовані або гранульовані», що передбачає ставку ввізного мита в розмірі 0 %.

Відділ митних платежів та тарифного регулювання Митниці 17 листопада 2011 року прийняв рішення №№ КТ-500-0062-2011, КТ-500-0063-2011, КТ-500-0064-2011 про визначення іншого коду УКТ ЗЕД товару, а саме 2308009000 «Неоднорідна суміш на основі оболонок соєвих бобів з не видаленою з них олією», що передбачає ставку ввізного мита в розмірі 20 %.

19 січня 2012 року Митниця згідно з вантажними митними деклараціями від 19 січня 2012 року №№ 500040403/2012/000230, 500040403/2012/000231, 500040403/2012/000232, 500040403/2012/000233 здійснила митне оформлення імпортованого товару за кодом УКТ ЗЕД 2308009000, внаслідок чого Товариство сплатило ввізне мито в розмірі 1 424 794 грн 83 коп. та ПДВ в розмірі 1 709 753 грн 80 коп.

Відповідно до пункту 190.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3779/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 190 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_3777/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК) частина сплаченого ПДВ в розмірі 284 958 грн 96 коп. була нарахована на суму ввізного мита (1 424 794 грн 83 коп.), яка включається до бази оподаткування ПДВ товарів, які ввозяться на митну територію України.

Внаслідок протиправного визначення Митницею іншого коду УКТ ЗЕД імпортованого Товариством товару останнє надмірно сплатило ввізне мито в розмірі 1 424 794 грн 83 коп. та ПДВ у розмірі 284 958 грн 96 коп.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 1 жовтня 2013 року визнав протиправними та скасував рішення відділу митних платежів та тарифного регулювання Митниці від 17 листопада 2011 року №№ КТ-500-0062-2011, КТ-500-0063-2011, КТ-500-0064-2011. Рішення вступило в законну силу.

30 січня 2014 року Товариство направило рекомендованим листом з описом вкладення на адресу Митниці заяву від 29 січня 2014 року № 59/01 про повернення надмірно сплаченого ввізного мита в розмірі 1 424 794 грн 83 коп. та ПДВ у розмірі 284 958 грн 96 коп.

У встановлений строк митний орган висновок про повернення Товариству суми надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ не прийняв та не направив його до відповідного органу ДКС.

Листом від 5 березня 2014 року за № 3308/15-70-52 Митниця відмовила Товариству у поверненні надмірно сплаченої суми ввізного мита та ПДВ, мотивуючи відмову тим, що Товариство не зверталося з такою вимогою до суду при оскарженні рішення митного органу про визначення іншого коду УКТ ЗЕД імпортованого товару і таку вимогу, відповідно, суд не розглядав.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 23 травня 2014 року позов Товариства задовольнив: визнав протиправною бездіяльність Митниці щодо неподання до ГУ ДКС висновку про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита в загальному розмірі 1 424 794 грн 83 коп. та ПДВ у загальному розмірі 284 958 грн 96 коп.; постановив стягнути вказані суми надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ з Державного бюджету України через ГУ ДКС на користь Товариства.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 вересня 2014 року рішення суду першої інстанції скасував у частині стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС на користь Товариства сум надмірно сплаченого ПДВ у розмірі 284 958 грн 96 коп. та ввізного мита у розмірі 1 424 794 грн 83 коп., в цій частині ухвалив нове рішення - про відмову в задоволенні позовних вимог. В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року залишив без змін.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині стягнення з Державного бюджету України сум надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що в зазначеній вище частині суд першої інстанції фактично визначив митну вартість ввезеного товару за першим методом та перейняв функцію митного органу.

Вищий адміністративний суд України ухвалами від 22 січня та 16 квітня 2015 року касаційні скарги Митниці і Товариства відхилив, попередні рішення судів залишив без змін.

Не погоджуючись із ухвалами Вищого адміністративного суду України від 22 січня та 16 квітня 2015 року, Товариство звернулося до Верховного Суду України із заявою про їх перегляд з підстави, передбаченої пунктом 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

У заяві Товариство посилається на невідповідність ухвал суду касаційної інстанції викладеному у постановах Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 43 ПК, статті 301 Митного кодексу України (далі - МК) та Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1097/14364; в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок повернення).

На обґрунтування заяви додано копії постанов Верховного Суду України від 3 червня та 25 листопада 2014 року (справи №№ 21-161а14, 21-207а14 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують невідповідність ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 січня та 16 квітня 2015 року викладеним у цих постановах висновкам щодо правозастосування у подібних правовідносинах.

Заявник просить ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня та 16 квітня 2015 року, а також постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС на користь Товариства сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита скасувати, а постанову суду першої інстанції залишити в силі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з мотивів невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

У постанові Верховного Суду України від 3 червня 2014 року (справа № 21-161а14) колегія суддів дійшла висновку, що в ухвалі, яка оскаржується, та в ухвалі, на яку посилається заявник, відсутнє неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме статей 265, 266, 301 МК, оскільки вони були ухвалені за різних фактичних обставин.

У постанові від 25 листопада 2014 року (справа № 21-207а14) колегія суддів Верховного Суду України вирішувала питання про усунення розбіжностей у застосуванні статті 43 ПК, статті 301 МК та Порядку повернення у справі про визнання протиправними та скасування рішення Митниці щодо коригування митної вартості товарів, скасування картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів комерційного призначення та стягнення надмірно сплачених митних платежів. Колегія суддів дійшла висновку про те, що якщо суд визнає рішення і дії митного органу протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 Бюджетного кодексу України (далі - БК), з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення та Порядком взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України, Державного казначейства України від 20 липня 2007 року № 611/147 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2007 року за № 1095/14362; чинного на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії), на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

У справі, що розглядається, суд розглядав питання про визнання протиправною бездіяльності Митниці щодо неподання до ГУ ДКС висновку про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ (на підставі заяви Товариства, у якій Товариство послалося на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 1 жовтня 2013 року, що набрала законної сили, якою визнано протиправними та скасовано рішення Митниці від 17 листопада 2011 року №№ КТ-500-0062-2011, КТ-500-0063-2011, КТ-500-0064-2011), а також стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС на користь Товариства вказаних сум надмірно сплачених митних платежів.

Так, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22 січня та 16 квітня 2015 року, про перегляд яких подано заяву, суд касаційної інстанції погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що дії Митниці щодо неподання до органу казначейської служби висновку про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ є протиправними, оскільки підставою для повернення митним органом платнику податків надмірно сплачених до бюджету митних платежів є факт такої переплати назалежно від того, звертався платник до суду з відповідною вимогою чи ні. Також касаційний суд погодився з висновком апеляційного суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України сум надмірно сплаченого ввізного мита та ПДВ виходячи з того, що суд не може визначати митну вартість ввезеного товару та переймати на себе функцію митного органу.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави для висновку про невідповідність ухвал Вищого адміністративного суду України від 22 січня та 16 квітня 2015 року викладеному у постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

Отже, висновки судів у справі, що розглядається, в частині вирішення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС на користь Товариства сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита не ґрунтуються на правильному застосуванні ними норм матеріального права.

Митне законодавство передбачає можливість виникнення правової ситуації, пов'язаної з поверненням помилково та/або надмірно сплачених митних платежів.

Ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, що встановлені у статті 301 МК, статті 43 ПК і статті 45 БК, з дотриманням процедури, врегульованої Порядком повернення, на підставі його заяви та у визначений термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.

Визначений вищевказаними нормативними актами порядок повернення помилково та/або надмірно сплачених сум митних платежів застосовується у випадку, коли між сторонами відсутній спір про право на повернення зазначених платежів.

Якщо між сторонами виник спір про правомірність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень щодо повернення митних платежів, позивач має право заявити вимогу про визнання рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними, скасувати такі рішення та змусити його до виконання закону.

При цьому повернення помилково та/або надмірно сплачених митних платежів з Державного бюджету України є виключними повноваженнями митних органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.

Разом з тим рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

За таких обставин вимога позивача про стягнення надмірно сплачених митних платежів не є правильним способом захисту прав платника митних платежів.

Відповідно до пункту 43.5 статті 43 ПК та розділу ІІІ Порядку повернення, положення яких перекликаються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Тому у цьому випадку вимога позивача зобов'язати митний орган прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачених митних платежів та подати його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, може бути вказівкою на спосіб відновлення порушеного права.

Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Оскільки при вирішенні спору суди неправильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі обставин, заяву Товариства слід задовольнити частково - постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року та ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня та 16 квітня 2015 року скасувати, а постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року змінити в частині вирішення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС на користь Товариства сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита.

Керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву товариства з обмеженою відповідальність «Аскоп-Україна» задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 вересня 2014 року, ухвали Вищого адміністративного суду України від 22 січня та 16 квітня 2015 року скасувати.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 23 травня 2014 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області на користь товариства з обмеженою відповідальність «Аскоп-Україна» сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита змінити: зобов'язати правонаступника Південної митниці Міністерства доходів і зборів України - Одеську митницю Державної фіскальної служби України прийняти висновок про повернення з Державного бюджету України товариству з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» сум надмірно сплаченого ПДВ та ввізного мита та подати його для виконання Головному управлінню Державної казначейської служби України в Одеській області. У решті - залишити рішення без змін.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: М.І. ГрицівП.В. Панталієнко О.В. КривендаІ.Л. Самсін В.В. КривенкоО.О. Терлецький В.Л. Маринченко