ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши справу за позовом ОСОБА_10 до Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області (далі - ДПІ), третя особа - Волочиське відділення публічного акціонерного товариства (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль», про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2014 року ОСОБА_10 звернувся до суду з адміністративним позовом до ДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2014 року №№ 0018421720, 0018431720.

Позовні вимоги мотивовано тим, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм законодавства та підлягають скасуванню, оскільки ОСОБА_10 не отримував жодних повідомлень від ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» про анулювання заборгованості в сумі 211 175 грн 67 коп. Крім того, податковий орган неправильно розрахував податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, однак навіть при цьому не врахував те, що анульована сума не є доходом платника податків в розумінні Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК).

Суди встановили, що між ОСОБА_10 та ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» було укладено кредитний договір від 2 лютого 2007 року № 014/2291/82/882.

Листом від 29 серпня 2012 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» повідомило ОСОБА_10 про анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором від 2 лютого 2007 року за пенею в розмірі 211 175 грн 67 коп. Вказаний лист позивач отримав 29 серпня 2012 року, що підтверджується його підписом.

ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_10 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податків до бюджету за період з 1 січня по 31 грудня 2012 року, за результатами якої склала акт від 29 серпня 2014 року № 1050/22-04-17-20/НОМЕР_3.

У ході проведеної перевірки податковий орган виявив порушення позивачем пункту 179.7 статті 179 ПК, внаслідок чого позивач занизив податкове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 35 899 грн 86 коп., та порушення підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 ПК, а саме неподання декларації про майновий стан і доходи за 2012 рік.

Висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтуються на тому, що ОСОБА_10 отримав дохід у вигляді анульованої заборгованості в сумі 211 175 грн 67 коп. та зобов'язаний був задекларувати його в річній податковій декларації про майновий стан і доходи і сплатити податкове зобов'язання в сумі 35 899 грн 86 коп.

На підставі акта перевірки 16 вересня 2014 року ДПІ прийняла такі податкові повідомлення-рішення: № 0018421720, яким ОСОБА_10 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 170 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0018431720, яким ОСОБА_10 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 44 874 грн 83 коп., з яких: 35 899 грн 86 коп. - за основним платежем та 8974 грн 97 коп. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Хмельницький окружний адміністративний суд постановою від 28 листопада 2014 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 14 січня 2015 року, позовні вимоги задовольнив: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 16 вересня 2014 року №№ 0018421720, 0018431720.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 лютого 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДПІ, зазначивши, що касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України абзацу «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.

На обґрунтування заяви додано копію ухвали Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року (справа № К/800/62063/14), яка, на думку ДПІ, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 травня 2015 року відкрито провадження у вищезазначеній справі.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України вважає, що заява не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_2310/ed_2014_10_14/pravo1/T052747.html?pravo=1>Верховний Суд України переглядає судові рішення в адміністративних справах з підстави неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, яка розглядається, касаційний суд погодився з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, вказавши, що прощена ОСОБА_10 пеня не є його доходом та додатковим благом, оскільки нарахування пені є засобом забезпечення виконання договірних зобов'язань, проте сума нарахованої пені не отримується боржником в грошовій формі, а банк вправі як стягувати її, так і не стягувати. Пеня за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання, нарахована банком відповідно до умов договору та анульована за його рішенням, не є доходом платника податків в розумінні ПК, який підлягає оподаткуванню згідно з абзацом «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК.

В ухвалі Вищого адміністративного суду України від 12 березня 2015 року (справа № К/800/62063/14), на яку посилається ДПІ, касаційний суд, залишаючи в силі рішення судів першої та апеляційної інстанцій, зазначив, що оскільки ОСОБА_4 був неодноразово поінформований акціонерним товариством «УкрСиббанк», що згідно з підпунктом 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК анульована сума заборгованості є його доходом, отриманим як додаткове благо, тому необхідно самостійно сплатити податок з такого доходу та відобразити його у річній податковій декларації з податку на доходи фізичних осіб. Однак ОСОБА_4 всупереч вказаній нормі не відобразив у податковій декларації про майновий стан і доходи за 2011 рік в рядку 01.13 отримання додаткового блага у сумі 328 547 грн, чим занизив значення загального річного оподатковуваного доходу, а отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення є правомірним.

Аналіз правозастосування у наведених рішеннях дозволяє дійти висновку, що йдеться про застосування одних і тих самих норм матеріального права, що регулюють формування об'єкта оподаткування, яке зумовлене відмінними між собою фактичними обставинами справ, правильність встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України. Зазначене не дає можливості дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Таким чином, оскільки обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, у задоволенні заяви ДПІ слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

постановила:

У задоволенні заяви Хмельницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України у Хмельницькій області відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, передбаченого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді:М.І. ГрицівО.А. Коротких О.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький