ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоПрокопенка О.Б.,суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Кременчуцький сталеливарний завод» (далі - Товариство) до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області (далі - Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

У грудні 2014 року Товариство звернулось із позовом до Інспекції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року № 0014641504/2203, яким до платника за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з плати за землю застосовано штраф у сумі 26 грн 48 коп.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилався на безпідставність висновків перевірки щодо несвоєчасної, із затримкою на 19 календарних днів, сплати Товариством узгодженого податкового зобов'язання за платежем «орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності за червень 2014 року». На думку позивача, наявними платіжними дорученнями повністю підтверджено факт своєчасної сплати суми узгодженого податкового зобов'язання за договором про розстрочення грошових зобов'язань.

Суди встановили, що Товариство перебуває на обліку в Інспекції та є, зокрема, платником орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.

4 лютого 2014 року Товариство подало до Інспекції податкову декларацію по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2014 рік № 9004529902.

У зв'язку з неможливістю своєчасно погасити грошові зобов'язання з цього податку між Інспекцією та Товариством було укладено ряд договорів про розстрочення грошових зобов'язань - від 28 лютого/2 березня 2014 року № 11, 28 /30 березня 2014 року № 18, 30 квітня 2014 року № 28, 30 травня 2014 року № 30.

Відповідно до підпунктів 5.2 пунктів 5 вказаних договорів Товариство зобов'язалося розраховувати суму процентів на сплачене розстрочене грошове зобов'язання та сплачувати його одночасно зі сплатою чергової частини розстроченої суми.

4 листопада 2014 року Інспекція провела перевірку Товариства з питання своєчасності подання платіжного доручення на перерахування належної до сплати орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за червень 2014 року, результати якої оформлено актом від 4 листопада 2014 року № 1761/16-03-15-04.

У цьому акті зафіксовано факт порушення Товариством приписів пункту 126.1 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1931/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> статті 126 Податкового кодексу України <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_1928/ed_2015_01_17/pravo1/T102755.html?pravo=1> (далі - ПК), що полягало у несвоєчасній сплаті суми узгодженого податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за червень 2014 року, а саме - по строку сплати 30 липня 2014 року фактично сплачено 18 серпня 2014 року 2030 грн 43 коп. Розмір недоїмки складає 264 грн 80 коп., сума штрафної санкції 10 % - 26 грн 48 коп.

На підставі зазначеного акта Інспекція винесла податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року № 0014641504/2203, яким за затримку на 19 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 264 грн 80 коп. Товариство зобов'язано сплатити штраф у сумі 26 грн 48 коп.

Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, Товариство оскаржило його до суду.

Полтавський окружний адміністративний суд постановою від 20 січня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2015 року, адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 13 листопада 2014 року № 0014641504/2203.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 30 березня 2015 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Інспекції на попередні рішення судів.

У заяві про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), Інспекція просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30 березня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Товариства.

На обґрунтування заяви надала копію рішення Вищого адміністративного суду України від 15 січня 2015 року (справа № К/9991/42257/12), яка, на думку заявника, підтверджує неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме статті 126 ПК.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

У справі, що розглядається, відмовляючи у відкритті касаційного провадження, касаційний суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що станом на 30 липня 2014 року позивач своєчасно сплатив узгоджені грошові зобов'язання з орендної плати, недоїмка в сумі 264 грн 81 коп. виникла не з вини позивача, а у зв'язку зі збоєм у програмі, тому застосований до позивача штраф у сумі 26 грн 48 коп. суд вважає неправомірним, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Водночас у наданому для порівняння рішенні Вищого адміністративного суду України цей суд у подібних відносинах дійшов висновку про те, що податковий орган правомірно виніс податкове повідомлення-рішення на підставі статті 126 ПК, оскільки позивач шляхом подання платіжних доручень несвоєчасно вніс визначені ним в податкових розрахунках грошові зобов'язання з податку на додану вартість.

Аналіз наведених рішень касаційного суду не дає підстав вважати, що він неоднаково застосував норми матеріального права, оскільки ухвалення протилежних рішень стало наслідком встановлення судом під час розгляду цих справ різних фактичних обставин щодо своєчасності сплати платниками податків грошових зобов'язань.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Полтавській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Б. Прокопенко Судді: М.І. Гриців В.Л. Маринченко О.А. Коротких П.В. Панталієнко О.В. Кривенда І.Л. Самсін В.В. Кривенко О.О. Терлецький