П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Коротких О.А.,суддів:Гриціва М.І., Кривенди О.В., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Терлецького О.О., - розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до управління Пенсійного фонду України в Куп'янському районі Харківської області, Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - ГУ ПФУ) про визнання неправомірним і скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_10 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнати протиправним та скасувати рішення про результати розгляду заяви комісії для розгляду питань, пов'язаних з призначенням (перерахунком) та виплатою пенсій ГУ ПФУ (далі - Комісія) від 10 грудня 2014 року № 108; зобов'язати ГУ ПФУ зарахувати період її роботи на посаді сестри медичної стоматологічної амбулаторії приватного підприємства «Аркада» (далі - ПП «Аркада») з 1 липня 2003 року по 18 квітня 2013 року як такий, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII) та Прикінцевих положень Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV); зобов'язати ГУ ПФУ зарахувати період роботи на посаді медичної сестри медичного центру ПП «Аркада» з 19 квітня 2013 ріку по 3 жовтня 2014 року як такий, що дає право на пенсію за вислугу років відповідно до вищевказаних законів; зобов'язати ГУ ПФУ вирішити питання щодо призначення пенсії за вислугу років з часу звернення з заявою про призначення пенсії - з 7 жовтня 2014 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що вона має стаж працівника охорони здоров'я більше 25 років, а загальний трудовий стаж на день звернення до відповідача складає більше 30 років, тому має право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII.

Суди встановили, що у жовтні 2014 року ОСОБА_10 звернулася до ГУ ПФУ з заявою № 59 про призначення та нарахування пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону № 1788-XII та Прикінцевих положень Закону № 1058-IV. Цю заяву розглянула Комісія, яка прийняла рішення від 10 грудня 2014 року № 108, з якого вбачається, що зарахувати період роботи ОСОБА_10 з 1 липня 2003 року по 3 жовтня 2014 року без акредитаційних сертифікатів стоматологічної амбулаторії та медичного центру ПП «Аркада» немає підстав.

Куп'янський міськрайонний суд Харківської області постановою від 4 лютого 2015 року позов задовольнив.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відсутність акредитації закладу охорони здоров'я може бути підставою для призначення позивачу пенсії за вислугу років, а організаційно-правова форма суб'єкта господарювання не впливає на можливість призначення пенсії та не є підставою для відмови у її призначенні, сам факт отримання ліцензії на здійснення певного виду господарської діяльності вже свідчить про спроможність закладу охорони здоров'я провадити діяльність на певному рівні, а тому позивач мала право на включення цього періоду роботи до спеціального стажу при вирішенні питання щодо призначення їй пенсії.

Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 18 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасував і прийняв рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі.

Апеляційний суд, з висновком якого погодився суд касаційної інстанції, визнав таке твердження суду першої інстанції помилковим.

Відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріали справи не містять даних про акредитацію ПП «Аркада» відповідно до Порядку акредитації закладу охорони здоров'я, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 липня 1997 року № 765 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок).

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 квітня 2015 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) відмовив у відкритті касаційного провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_10

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, ОСОБА_10 звернулась із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України та постанову апеляційного адміністративного суду та залишити в силі постанову суду першої інстанції, посилаючись на неоднакове застосування одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме статей 52, 55 Закону № 1788-XII та положень примітки 2 до Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 року № 909 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Перелік).

На обґрунтування наведених у заяві доводів додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 13 та 28 березня, 22 травня, 16 липня, 19 грудня 2013 року, 21 травня 2014 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах.

У зазначених ухвалах Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що відсутність акредитації закладів, установ охорони здоров'я не є підставою для відмови в призначенні пенсії за вислугу років працівникам цих закладів, установ, які мають необхідний стаж для її призначення.

У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції погодився з висновком апеляційного суду про те, що наявність акредитації закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання його статусу. Робота в закладі, який не пройшов акредитацію, не може зараховуватись до спеціального стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні касаційним судом зазначених вище норм права, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до пункту «е» статті 55 <http://zakon.nau.ua/doc/?code=1788-12|st55> Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального захисту населення за наявності спеціального стажу роботи від 25 років до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

Згідно з Переліком до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховуються періоди роботи на посадах лікарів та середнього медичного персоналу (незалежно від найменування посад) у лікарняних закладах, лікувально-профілактичних закладах особливого типу, лікувально-трудових профілакторіях, амбулаторно-поліклінічних закладах, закладах швидкої та невідкладної медичної допомоги, закладах переливання крові, закладах охорони материнства і дитинства, санаторно-курортних закладах, установах з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби та територіальних органах Держсанепідслужби (щодо працівників, які не є державними службовцями), діагностичних центрах.

Разом з тим відповідно до примітки 2 до Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим Переліком, дає право на пенсію незалежно від форми власності та відомчої підпорядкованості закладів і установ.

Визначення поняття «заклад охорони здоров'я» наведено в статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров'я від 19 листопада 1992 року № 2801-ХІІ (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) - це юридична особа будь-якої форми власності та організаційно-правової форми або її відокремлений підрозділ, основним завданням яких є забезпечення медичного обслуговування населення на основі відповідної ліцензії та професійної діяльності медичних (фармацевтичних) працівників.

Відповідно до частини другої статті 16 цих Основ заклади охорони здоров'я створюються підприємствами, установами та організаціями з різними формами власності, а також приватними особами за наявності необхідної матеріально-технічної бази і кваліфікованих фахівців.

Порядок і умови створення закладів охорони здоров'я, державної реєстрації та акредитації цих закладів, а також порядок ліцензування медичної та фармацевтичної практики визначаються актами законодавства України.

Відповідно до пункту 1 Порядку державна акредитація закладу охорони здоров'я - це офіційне визнання статусу закладу охорони здоров'я, наявності в ньому умов для надання певного рівня медико-санітарної допомоги, підтвердження його відповідності встановленим критеріям та гарантії високої якості професійної діяльності.

Згідно з пунктом 2 Порядку акредитації підлягають незалежно від форми власності усі заклади охорони здоров'я.

Таким чином, приватне підприємство офіційно набуває статусу закладу охорони здоров'я на підставі акредитації.

Ураховуючи наведене, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла такого правового висновку: до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років, зараховується, зокрема, робота на посадах медичної сестри у закладах, які офіційно набули статусу закладу охорони здоров'я на підставі акредитації.

Як установив суд апеляційної інстанції, стоматологічна амбулаторія та медичний центр ПП «Аркада», у яких працювала ОСОБА_10 з 1 липня 2003 року по 3 жовтня 2014 року, не проходили акредитацію, тому, враховуючи положення наведених вище норм законодавства, вони не мають офіційного визнання статусу закладу охорони здоров'я. Таким чином, робота в цих закладах не може бути зарахована до спеціального стажу, який дає право на пенсію за вислугу років.

Отже, суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, правильно застосував норми матеріального права.

Згідно з частиною першою статті 244 КАС Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви ОСОБА_10 відмовити.

Постанова є остаточною і не може бути оскаржена, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.А. Коротких Судді: М.І. ГрицівО.В. КривендаВ.В. Кривенко В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. Прокопенко І.Л. СамсінО.О. Терлецький