Постанова ВСУ від 16.03.2016 року у справі №6-323цс16

Друк

Пошук

КОМЕНТАР від ресурсу "ПРОТОКОЛ":

Постанова

верховний суд україни ( ВСУ )

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Київ

Судова палата у цивільних справах

Верховного Суду України у складі:

головуючогоРоманюка Я.М.,суддів:Гуменюка В.І.,Сеніна Ю.Л.,Яреми А.Г.,Охрімчук Л.І.,Сімоненко В.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «КМД - Трейдінвест Україна» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, які діють в своїх інтересах та інтересах своїх дітей: ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», Печерський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві, про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням та виселення; за позовом ОСОБА_1, яка діє в своїх інтересах та інтересах неповнолітніх: ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві, приватного підприємства «Нива В.Ш.», треті особи: орган опіки та піклування в особі Печерської районної у м. Києві державної адміністрації, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, товариство з обмеженою відповідальністю «КМД - Трейдінвест Україна», про визнання недійсними результатів прилюдних торгів, свідоцтва про право власності на квартиру, скасування запису в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, визнання дійсним договору купівлі-продажу квартири, визнання права користування спірною квартирою, за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «КМД - Трейдінвест Україна» про перегляд судових рішень,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2013 року ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» звернулося до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що товариство в порядку виконання рішення суду набуло право власності на квартиру АДРЕСА 1, проте позбавлене можливості користуватись належним йому майном, оскільки у спірній квартирі зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, якими вказана квартира здана в оренду та використовується як нежиле приміщення.

ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» просило усунути перешкоди у здійсненні права власності шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою, виселити та зняти їх з реєстраційного обліку.

У квітні 2014 року ОСОБА_1 звернулась до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що 29 вересня 2010 року було відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року про стягнення в солідарному порядку з неї та ОСОБА_7 на користь відкритого акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (далі - ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит»), суми боргу в розмірі 1 035 086 грн. 70 коп. На виконання зазначеного рішення суду приватним підприємством «Нива В.Ш.» (далі - ПП «Нива В.Ш.») 4 червня 2012 року проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА 1, яке належить ОСОБА_1 на праві власності. Зазначала, що під час підготовки та проведення прилюдних торгів були допущені порушення норм чинного законодавства, що призвело до порушення майнових прав її малолітніх дітей, які є користувачами спірної квартири, так як не було отримано згоди органу опіки та піклування. Зокрема, торги були проведені за участю одного покупця, копію акта опису майна не було направлено боржнику, технічні характеристики квартири, зазначені в акті, не відповідають дійсності, порушено порядок проведення оцінки майна, оскільки остання є значно заниженою. Крім того, позивачка не була повідомлена про проведення торгів.

Позивачка просила визнати недійсними результати прилюдних торгів, проведених 4 червня 2012 року, свідоцтво про право власності від 22 серпня 2012 року, видане товариству з обмеженою відповідальністю «КМД-Трейдінвест Україна» (далі - ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна»), як переможцю торгів, скасувати запис в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, визнати дійсним договір купівлі-продажу від 7 березня 2007 року, укладений між нею та ОСОБА_8, визнати право користування спірною квартирою малолітніми ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 до досягнення ними повноліття.

Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року, в позові ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано недійсними результати прилюдних торгів, проведених 10 філією ПП «Нива В.-Ш.» з реалізації квартири АДРЕСА 1. Визнано недійсним протокол від 4 червня 2012 року НОМЕР 1 проведення прилюдних торгів з реалізації вказаної квартири. Визнано недійсним свідоцтво про право власності від 22 серпня 2012 року, видане ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна». В решті позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 липня 2015 року касаційні скарги ТОВ «КМД -Трейдінвест Україна» та ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відхилено, рішення Печерського районного суду м. Києва від 21 жовтня 2014 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 18 лютого 2015 року залишено без змін, виключивши з мотивувальних частин судових рішень посилання на неотримання при проведенні прилюдних торгів попередньої згоди органу опіки та піклування.

У поданій до Верховного Суду України заяві ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» задовольнити, а в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме: статті 45 ЗУ «Про іпотеку», пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (далі - Тимчасове положення).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи заяви, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що заява задоволенню не підлягає.

Відповідно до змісту ст. 360-5 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє у задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися, або норми права у рішенні, про перегляд якого подана заява, були застосовані правильно.

Судами встановлено, що 7 березня 2007 року між ВАТ «Банк Фінанси та Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_1 в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кошти в сумі 120 000 доларів США з терміном погашення кредиту до 6 березня 2027 року з оплатою по процентній ставці 14 % річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника по кредитному договору між банком та ОСОБА_1 був укладений іпотечний договір від 7 березня 2007 року, за яким позивачка передала банку в іпотеку квартиру АДРЕСА 1, яка належала їй на праві власності згідно договору купівлі-продажу від 7 березня 2007 року.

29 вересня 2010 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2009 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_7 на користь ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» суми боргу в розмірі 1 035 086 грн. 70 коп.

На виконання зазначеного рішення суду ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві 4 червня 2012 року організовано та проведено прилюдні торги з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки) - квартири АДРЕСА 1, яка належала ОСОБА_1.

Переможцем прилюдних торгів визнано ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» за ціною продажу 439 164 грн. як єдиного учасника торгів.

22 серпня 2012 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 відповідно до статті 62 Закону України «Про виконавче провадження» та на підставі акта державного виконавця про проведені прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна посвідчено, що спірна квартира належить на праві власності ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна».

12 червня 2013 року право власності ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна» на зазначену квартиру зареєстроване Реєстраційною службою Головного управління юстиції у м. Києві.

Судом також встановлено, що в квартирі АДРЕСА 1 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_2, та їх неповнолітні діти ОСОБА_4 й ОСОБА_3.

Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що в разі проведення прилюдних торгів на підставі примусового виконання судового рішення про стягнення заборгованості та за відсутності звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса правовідносини по організації та проведенні прилюдних торгів регулюються ЦК України, законом України «Про виконавче провадження», Тимчасовим положенням, а не Законом України «Про іпотеку», а відтак порушення вимог пунктів 4.2, 7.1 указаного Тимчасового положення є підставою для визнання прилюдних торгів недійсними. Суди дійшли висновку про те, що при організації та проведенні прилюдних торгів були допущені порушення встановленого законом порядку їх проведення, зокрема, прилюдні торги проведені за участі одного покупця, а докази належного повідомлення про проведення прилюдних торгів ОСОБА_1 та членів її сім'ї, які проживають в спірній квартирі, відсутні, а публікація оголошення про проведення прилюдних торгів не може вважатись належним повідомленням про їх проведення. Отже наявні підстави для визнання прилюдних торгів недійсними.

Відмовляючи в позові ТОВ «КМД-Трейдінвест Україна», суд першої інстанції, з висновками якого погодились суди апеляційної та касаційної інстанцій, виходив із того, що товариством не було спростовано доводів про порушення порядку проведення прилюдних торгів.

Разом з тим, суд касаційної інстанції виключив з мотивувальних частин судових рішень судів попередніх інстанцій посилання на порушення вимог закону при проведенні публічних торгів щодо неотримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на відчуження квартири, оскільки така згода потрібна при укладенні договору іпотеки, якщо предметом іпотеки мають право користування чи право власності діти, а не при виконанні рішення суду та проведенні прилюдних торгів. Тому відсутні порушення статей 17 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_110/ed_2015_05_14/pravo1/T012402.html?pravo=1>, 18 Закону України «Про охорону дитинства» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_116/ed_2015_05_14/pravo1/T012402.html?pravo=1>, статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей».

Проте у наданих для порівняння постановах Верховного Суду України:

- від 18 листопада 2015 року (6-28цс15), суд виходив із того, що норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем. Відповідно до статті 54 Закону України «Про виконавче провадження» примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку».

- від 18 листопада 2015 року (6-1884цс15) суд виходив із того, що за змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час та місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна. Отже, при розгляді питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу. Проте, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання недійсними прилюдних торгів.

Викладене свідчить про те, що існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, а саме: статті 45 Закону України «Про іпотеку», пункту 3.11 Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна.

Вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції зазначених норм матеріального права, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України виходить з такого.

Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Ураховуючи те, що відчуження майна з прилюдних торгів належить до правочинів купівлі-продажу, такий правочин може визнаватися недійсним в судовому порядку з підстав, встановлених частиною першою статті 215 ЦК України.

Отже, дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов'язковою умовою правомірності правочину.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої, третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_218/ed_2014_05_13/pravo1/T030898.html?pravo=1> у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Положення Закону України «Про іпотеку» застосовуються до зобов'язань, виконання яких забезпечене іпотечним майном. До інших зобов'язань, які не забезпечені іпотекою, застосовується Закон України «Про виконавче провадження» й Тимчасове положення.

З огляду на зазначене вище у справі, яка переглядається, до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою можна провести торги за наявності одного учасника.

Крім того, за змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.

Отже, при розгляді питання про дотримання при проведенні торгів положень пункту 3.11 Тимчасового положення суди мають установити, чи було письмово повідомлено, зокрема, боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів та про стартову ціну, за якою майно пропонується до продажу.

Проте, сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними. Головна умова, яка повинна бути встановлена судами, це наявність порушень, що могли вплинути на результат торгів, а тому окрім наявності порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів повинно бути присутнє порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними.

Слід також зазначити, що відповідно до статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Таким чином, норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України «Про іпотеку».

Разом з тим, у справі, яка переглядається, суди хоча й не врахували, тих обставин: що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 45 Закону України «Про іпотеку», за якою можна провести торги за наявності одного учасника; що сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання таких торгів недійсними; що норми Закону дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за наявності рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя, однак вірно вирішили спір по суті та з урахуванням того, що внаслідок винесення судовою палатою у цивільних справах Верховного Суду України власного рішення результат по суті спору не зміниться, тому судові рішення судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій слід залишити без змін.

Керуючись пунктом 4 статті 355, пунктом 2 частини першої статті 360-3, частиною першою статті 360-5 ЦПК України, Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а :

У задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «КМД - Трейдінвест Україна» відмовити.

Постанова є остаточною і може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій пунктом 3 частини першої статті 355 ЦПК України.

Головуючий Я.М. Романюк

Судді: В.І. Гуменюк

Л.І. Охрімчук

Ю.Л. Сенін

В.М. Сімоненко

А.Г. Ярема

ПРАВОВА ПОЗИЦІЯ

у справі за № 6-323 цс16

За змістом пункту 3.11 Тимчасового положення спеціалізована організація письмово повідомляє державного виконавця, стягувача та боржника про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також стартову ціну реалізації майна.