П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючогоСамсіна І.Л.,суддів:Волкова О.Ф., Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенди О.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом комунального підприємства «Кіровоградські ринки» (далі - Підприємство) до державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі - ДПІ) про визнання протиправними та скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій,

в с т а н о в и л а:

Підприємство звернулося до суду з позовом, у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог просило скасувати рішення ДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 5 грудня 2008 року № 0001282310 та 18 лютого 2009 року № 0000192310.

Кіровоградський окружний адміністративний суд постановою від 28 березня 2012 року, залишеною без змін ухвалами Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 4 лютого 2014 року та Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2015 року, позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував оскаржувані рішення в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 994 033 грн 85 коп. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.

Суд касаційної інстанції, посилаючись на положення статей 238, 250 Господарського кодексу України (далі - ГК), дійшов висновку, що оскільки адміністративно-господарські санкції до позивача були застосовані у грудні 2008 року, а неоприбуткування готівки в касі на суму 198 806 грн 77 коп. вчинене за період з жовтня 2006 року по листопад 2007 року, тобто поза межами строків, установлених статтею 250 ГК, то податкові повідомлення-рішення в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 994 033 грн 85 коп. суди попередніх інстанцій скасували правильно.

Не погоджуючись із рішенням суду касаційної інстанції, Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Кіровоградській області (яка є правонаступником ДПІ) звернулася до Верховного Суду України з заявою про його перегляд з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), посилаючись на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України пункту 2.6 глави 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 року за № 40/10320; далі - Положення).

На обґрунтування заяви додано копії рішень Вищого адміністративного суду України від 19 квітня 2012 року та 23 липня 2013 року (справи №№ К-32295/10, К/800/10143/13 відповідно), які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що підстав для задоволення заяви немає.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 КАС судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Так, у справі, що розглядається, суд касаційної інстанції, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, погодився з їхнім висновком про те, що штрафні санкції згідно з оскаржуваними податковими повідомленнями-рішенням ДПІ застосувала поза межами строків, встановлених статтею 250 ГК, що є підставою для їх скасування.

Натомість у наданих для порівняння ухвалах Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що застосування фінансових санкцій за порушення вимог пункту 2.6 Положення є в одному випадку обґрунтованим, а в іншому - необґрунтованим. Питання ж про закінчення встановлених статтею 250 ГК строків застосування адміністративно-господарських санкцій за вчинення порушень правил здійснення господарської діяльності не вирішувалося.

Аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, у зв'язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду України.

Відповідно до частини першої статті 244 КАС Верховий Суд України відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.

Керуючись статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

У задоволенні заяви Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Кіровоградській області відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. СамсінСудді: О.Ф. ВолковМ.І. Гриців О.А. КороткихО.В. Кривенда В.Л. МаринченкоП.В. Панталієнко О.Б. ПрокопенкоО.О. Терлецький